Ухвала суду № 59829020, 17.08.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Яремка В.В., Лисака І.Н.

за участю секретаря Окармус О.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Романюк Ганна Валеріївна про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 травня 2016 року,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею право власності на ? частину цієї квартири.

Посилалася на те, що з 27 липня 1997 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. З моменту реєстрації шлюбу вона проживала разом із чоловіком у спірній квартирі, де проживає і по даний час.

За час спільного проживання її разом із чоловіком у вказаній квартирі за спільні кошти та спільними зусиллями здійснили перебудову, і відповідно внаслідок проведених будівельних робіт, які вони проводили до 2004 року, загальна площа квартири збільшилася з 35 кв. м. до 55,40 кв. м. Зокрема до перебудови квартира складалася з двох житлових кімнат площею 15,2 кв.м. та 4,8 кв.м., кухні - 6,2 кв. м., коридору - 2,9 кв. м. і веранди - 6,3 кв.м., а після перебудови квартира складається з двох житлових кімнат площею 15,2 кв.м. та 4,8 кв.м., кухні - 12,8 кв. м, санвузла - 3,6 кв. м., двох коридорів - 2,9 кв.м. і 2,6

№22ц-908/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Піхало Н.В.

Категорія 81 Доповідач Чупікова В.В.

кв.м. та холу -11,1 кв. м.

Разом з тим, вказує, що проживаючи у спірній квартирі, вона була зареєстрована за іншою адресою, а саме АДРЕСА_2, а тому свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 21

грудня 2004 рову було видано виключно на ім'я її чоловіка.

З метою прийняття спадщини, вона як спадкоємець останнього, 31 травня 2014 року звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Романюк Г.В.

Окрім неї спадкоємцями померлого також є дочка її чоловіка ОСОБА_3, а решта спадкоємців, а саме інша дочка та син її чоловіка, його батьки відмовилися від спадщини на користь відповідача ОСОБА_3

З відповіді нотаріуса від 19 червня 2015 року № 15/02-14 убачається, що до спадкового майна входить спірна квартира, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності виданого ДЖКГ Чернівецької міської ради від 21 грудня 2004 року, згідно розпорядження №42463 від 21 грудня 2004 року та відповідно до положень ст.57 СК України є його особистою власністю. Тому її частка в спадковому майні на дану квартиру становить виключно 1/6 частку, а частка відповідача - 5/6.

Зарахування спірної квартири до спадкового майна порушує її право спільної сумісної власності подружжя, оскільки не визнається її право власності на ? вказаної квартири.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2, визнати за нею, ОСОБА_2, право на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Посилається на те, що відповідно до ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності.

Вказує, що факт перебування у шлюбі під час придбання квартири є підставою вважати її спільною сумісною власністю подружжя, оскільки приватизація згідно положень цивільного законодавства є придбанням.

Суд першої інстанції також не врахував ту обставину, що до приватизації в спірній квартирі були здійснені реконструкція та перепланування, які призвели до суттєвого збільшення квартири.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.07.1997 року по 27.05.2014 року - до часу смерті останнього (а.с.10-11).

Статтею 61 СК України, в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин щодо отримання спадкодавцем ОСОБА_5 спірної квартири у власність, встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську(кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.23 Постанови №11 від 21.12.2007 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь - які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати(виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Правовою позицією, висловленою у Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі у справі № 6-612цс15 встановлено, що підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України. За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Квартира 4 загальною площею 55.40 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_5 згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», про що свідчить свідоцтво про право власності від 21.12.2004 року (а.с.15, 17).

Відповідно до ст.1, 3,5, 6 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції яка діяла на час приватизації спірної квартири, приватизація державного житлового фонду - це безоплатне відчуження квартир державного житлового фонду на користь громадян незалежно від розміру або безоплатне відчуження квартир в межах санітарної норми з продажем надлишків загальної площі за цінні папері, одержані наймачем для приватизації державних підприємств чи землі, а тільки у разі їх відсутності - за гроші.

Відповідно до ст.58 Конституції України, ст.5 ЦК України закони, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Закони інші акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність.

09 лютого 2011 року тобто після приватизації спірного житла набрав чинності закон №2913 -ІУ, яким ст.61 СК України доповнено частиною п'ятою, в якій зазначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду. Вказана правова норма втратила чинність на підставі Закону України від 17 травня 2012 року №4766 - УІ «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка».

Доводи позивача ОСОБА_2 щодо проведення за спільні кошти подружжя добудови в спірній квартирі АДРЕСА_1 внаслідок чого загальна площа збільшилася до 55,40 кв.м. спростовується текстом витягу з рішення №153/11 від 25.11.2004 року виконавчого комітету Першотравневої районної ради на (а.с.16).

З тексту вказаного витягу з рішення вбачається, що квартира АДРЕСА_1 де проживав ОСОБА_5, належить місцевій раді. В даному документі відсутні відомості щодо здійснення її добудови за спільні сумісні кошти та спільною працею подружжя ОСОБА_5, ОСОБА_2

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довела, що квартира АДРЕСА_1 набута за спільні сумісні кошти або спільною працею подружжя та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5, ОСОБА_2

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для скасування рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 травня 2016 року з ухваленням нового рішення про задоволення її позову.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 травня 2016 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Чупікова В.В.

Судді: Яремко В.В.

Лисак І.Н.