Рішення № 59822720, 10.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/967/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Собослоя Г.Г., Павліченка С.В.

при секретарі: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Виноградівського районного суду від 05 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом посилаючись на те, що з 27.07.2005 року по 04.03.2015 року позивач працював у ПАТ «Укртелеком» на різних посадах, а з 08.11.2011р. по день звільнення на посаді інженера лінійних споруд електрозвязку та абонпристроїв 2 категорії групи з експлуатації JIKC №5242 м. Хуст регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 (РЦТЕТТМ-5 філії «Дирекції первинної мережі» ПАТ Укртелеком».

Наказом № №251-к ПАТ «Укртелеком» від 04.03.2015р. він був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 04.03.2015 року.

Вказував, що наказом ПАТ «Укртелеком» від 22.12.2014 року №736, прийнятим на підставі рішення Наглядової ради ПАТ «Укртелеком» про закриття (ліквідацію) філії «Дирекція первинної мережі» (протокол від 10.10.2014 року №231), наказу ПАТ «Укртелеком» від 03.11.2014 року №591 «Щодо закриття (ліквідації) філії «Дирекція первинної мережі» ПАТ «Укртелеком» та наказом ПАТ «Укртелеком» від 24.12.2014 року №1938-к, з якими його ознайомили під розписку 25.12.2014 року, було анонсовано скорочення штату працівників ПАТ «Укртелеком», які працюють у філії «Дирекція первинної мережі» ПАТ «Укртелеком» - через її ліквідацію, 25.12.2014 року його було попереджено про наступне вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України, а потім 04.03.2015 року наказом №251-к ПАТ «Укртелеком» він був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 04.03.2015 року.

Посилаючись на приписи ст.ст.49-2, 235, 237-1, 252 КЗпП України, позивач просив суд визнати незаконними дії ПАТ «Укртелеком» щодо видачі наказу №251-к від 04.03.2015 року про його звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України без попереднього повідомлення про відсутність роботи за його професією чи спеціальністю на ПАТ «Укртелеком» та без пропонування йому іншої роботи на ПАТ «Укртелеком», скасувати наказ №251-к від 04.03.2015 року ПАТ «Укртелеком» про звільнення ОСОБА_2 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на посаді інженера лінійних споруд електрозвязку та абонпристроїв другої категорії ПАТ «Укртелеком», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Виноградівського районного суду від 05.08.2015 року та додатковим рішенням цього суду від 24.11.2015 року позов ОСОБА_2О задоволено. Ухвалено: 1) визнати незаконними дії ПАТ «Укртелеком» щодо видачі наказу №251-к від 04.03.2015 р. про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України без попереднього повідомлення ОСОБА_2 про відсутність роботи за його професією чи спеціальністю на ПАТ «Укртелеком» та без пропонування йому іншої роботи на ПАТ «Укртелеком»; 2) скасувати наказ №251-к від 04.03.2015 р. про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та поновити ОСОБА_2 на посаді інженера лінійних споруд електрозвязку та абонпристроїв другої категорії ПАТ «Укртелеком»; 3) стягнути з ПАТ «Укртелком» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 539,08 грн. та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди; 4) допустити негайне виконання рішення суду в частині зобовязання ПАТ «Укртелеком» поновити ОСОБА_2 на посаді інженера лінійних споруд електрозвязку та абонпристроїв другої категорії ПАТ «Укртелеком» та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3600,45 грн. Стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 грн.

На це рішення подав апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком». Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 27.07.2005 року по 04.03.2015 року позивач працював у ПАТ «Укртелеком» на різних посадах, а з 08.11.2011р. по день звільнення на посаді інженера лінійних споруд електрозвязку та абонпристроїв 2 категорії групи з експлуатації JIKC №5242 м. Хуст регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 (РЦТЕТТМ-5 філії «Дирекції первинної мережі» ПАТ Укртелеком».

Наказом ПАТ «Укртелеком» від 22.12.2014 року №736 було скорочено штат працівників ПАТ «Укртелеком», та виведено зі штатного розпису посади згідно з додатком № 1, у тому числі й посаду позивача інженера лінійних споруд електрозвязку та абонпристроїв 2 категорії групи з експлуатації JIKC №5242 м. Хуст (т. 1 а.с. 51, 69).

На його виконання було видано наказ філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» від 24.12.2014 року №1938-к «Про попередження працівників про майбутнє звільнення», у тому числі й ОСОБА_2

З даними наказами ОСОБА_2 ознайомлено під розписку 26.12.2014 року (т. 1 а.с.44).

Із попередженням про майбутнє звільнення ОСОБА_2 ознайомлено під розписку 31.12.2014 року (т. 1 а.с. 45).

Також позивача було ознайомлено зі списком вакантних посад станом на 25.12.2014 року (т. 1 а.с. 46, 129, 156), зокрема ОСОБА_2 визнає факт ознайомлення зі списком з кількістю 16 вакансій у Закарпатській області ПАТ «Укртелеком» (т. 1 а.с. 200, 202, 156).

02.03.2015 року первинною профспілковою організацією РЦТЕТТМ №6 профспілкової організації філії «Дирекції первинної мережі ПАТ «Укртелеком» було надано згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_2 у звязку із скороченням чисельності та штату працівників (т. 1 а.с. 47).

Наказом № №251-к ПАТ «Укртелеком» від 04.03.2015р. він був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 04.03.2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що ця норма передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття: ліквідація, реорганізація, перепрофілювання, банкрутство, скорочення чисельності або штату працівників - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в ст. ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України Про господарські товариства.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КзПП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

Встановивши, що відповідач належним чином не повідомив позивача про наявність всіх вакансій на підприємстві, не надав належних і допустимих доказів фіксації волевиявлення позивача про згоду чи відмову на переведення на іншу роботу на цьому підприємстві, а відтак власник у даному випадку не дотримався норм трудового законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівника, та порушив вимоги ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КзПП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність дій відповідача щодо видачі наказу № 251-к від 04.03.2015 року яким звільнено ОСОБА_2, скасування цього наказу та поновлення його на роботі.

Відповідно до змісту ст. 237-1 КЗпП України у разі встановлення, що порушення законних прав працівника призвели до його моральних страждань, власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати цю шкоду.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно встановив наявні порушення законних прав працівника, які призвели до його моральних страждань, а тому рішення суду першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди є законним і обґрунтованим, ухваленим з урахуванням вимог ст. 237-1 КЗпП України та засад розумності і справедливості.

Разом з тим, обчислюючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, належної до стягнення позивачу, суд допустив помилку.

За останні два повні місяці роботи (січень та лютий, 40 робочих днів) заробітна плата ОСОБА_2 становила 6857,97 грн., а саме у січні 2014 року 3719,37 грн. і лютому 2014 року 3138,60 грн., отже розмір середньоденної зарплати 171,45 грн. (6857,97 : 40 = 171,45). Враховуючи відомості листів Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів із 05.03.2015 року (наступного дня після звільнення) до моменту постановлення судом першої інстанції рішення (05.08.2015 року) становить 103 робочих дні, а середній заробіток відповідно 17 659,35 грн. (103* 171,45 = 17 228,81).

В суді апеляційної інстанції із пояснень представника відповідача вбачається, що позивач не звертався до ПАТ «Укртелеком» із заявою або виконавчим листом у встановленому законом порядку для негайного вирішення питання поновлення на роботі, а звернувся до Виноградівського районного центру зайнятості для постановлення на облік, як безробітного.

Водночас колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Виноградівському районному центрі зайнятості як безробітній у період із 25.03.2015 року по 24.06.2015 року, за який отримав допомогу по безробіттю в сумі 20 392,37 грн. (т. 2 а.с. 33)

Так, ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III передбачено, що з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як розяснено у п. 32 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу (17 228,81 грн.) підлягає зменшенню на вказану суму отриманої допомоги в розмірі 20 392,37 грн., що у свою чергу свідчить про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин рішення Виноградівського районного суду від 05 серпня 2015 року та додаткове рішення Виноградівського районного суду від 24 листопада 2015 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, а у решті рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 05 серпня 2015 року та додаткове рішення Виноградівського районного суду від 24 листопада 2015 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» середнього заробіту за час вимушеного прогулу відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: