Ухвала суду № 59813483, 17.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року К/800/44410/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року по справі № 813/553/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

(далі - ФО-П ОСОБА_4)

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області

(далі - ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу

та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ФО-П ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року №0019421702 та вимоги про сплату боргу від 26 грудня 2014 року №Ф-992, визнання незаконними та неправдивими висновків Акта перевірки від 15 грудня 2014 року №1563/17-2/НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано, прийняту 26 грудня 2014 року ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області вимогу №Ф-992 в частині вимоги сплатити єдиний внесок у сумі 37185,41 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано, прийняту 26 грудня 2014 року ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області вимогу №Ф-992 в частині вимоги сплатити єдиний внесок у сумі 14995,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки відповідач вбачає незаконність оскаржуваного судового рішення в тому, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги щодо скасування вимоги від 26 грудня 2014 року №Ф-992 в частині стягнення з позивача єдиного внеску у сумі 14995,43 грн., суд касаційної інстанції перевіряє його законність та обґрунтованість в цій частині в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 15 грудня 2014 року № 1563/17-2/НОМЕР_1, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем частини 2 статті 7, частин 2 і 3 статті 9, пункту 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 41158,07 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 3972,66 грн., за 2012 рік в сумі 37185,41 грн.

На підставі вказаного Акту ДПІ у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області 26 грудня 2014 року прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-992 позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 41158,07 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, ФО-П ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про її скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на час сплати внеску) визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимогою від 26 грудня 2014 року №Ф-992 позивачу визначено суму боргу з єдиного внеску у сумі 41158.,07 грн., в тому числі за 2011 рік 3072,66 грн. та за 2012 рік - 37185,41 грн., правомірність нарахування вказаного внеску позивачем не заперечувалась.

Суми отриманого позивачем доходу протягом 2012 року щомісяця на підставі первинних та бухгалтерських документів вносились до Книги обліку доходів та витрат за 2012 рік, що підтверджено записами в книзі обліку доходів та витрат ФО-П ОСОБА_4 за 2011-2013 роки.

Отже, обсяги доходу, відображені позивачем у Додатку 5 Звітності з єдиного внеску за період січень-грудень 2012 року, не відповідають обсягам доходів, отриманих позивачем у відповідних місяцях 2012 року та відображених у Книзі обліку доходів і витрат.

Судом зазначено, що під час розгляду справи позивачем надано розрахунок єдиного внеску за 2012 рік, що підлягав сплаті до бюджету, виходячи із сум доходів, які отримувалися ним протягом 2012 року.

Згідно вказаного розрахунку, проведеного ФО-П ОСОБА_4, єдиний внесок до сплати у 2012 році для неї становив 36762,40 грн., однак позивачем сплачений у розмірі 14572,42 грн. Таким чином, сума зниженого до сплати єдиного внеску, яку визнав позивач становить 22189,98 грн.

Оскільки, позивачем не заперечується, що сума єдиного внеску до сплати за 2012 рік становить 36762,40 грн. (розрахунок без застосування середньомісячного річного оподаткування доходу), відповідно єдиний внесок за 2012 рік знижено на 22189,98 грн., а тому прийнята відповідачем в цій частині спірна вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 грудня 2014 року №Ф-992 в частині стягнення єдиного внеску в розмірі 14995,43 грн.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області на розрахунковий рахунок 31210255700007, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача 820019, код класифікації доходу бюджету: 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.