Ухвала суду № 59813353, 16.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

16.08.2016 № К/800/17092/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №820/11368/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Титан» доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 02.07.2015 №0001552203.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Титан» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Філакас» за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, ТОВ «ТД «Трейдторг» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014, ТОВ «БК «Регіон Буд» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, ТОВ «Техно-Промкомплекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, ТОВ «БК «Рубікон Люкс» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Результати перевірки оформлені актом №1108/20-23-22-01-05/30588785 від 13.05.2015, яким встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів198.1, 198.3, 198.6 статті198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 634449 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Філакас», ТОВ «ТД «Трейдторг», ТОВ «БК «Регіон Буд», ТОВ «Техно-Промкомплекс», ТОВ «БК «Рубікон Люкс» до перевірки не були надані усі належні первинні документи.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач листом від 15.06.2015 за вих. № 15/06/15 звернувся до Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області із запереченнями на акт. Листом від 22.06.2015 № 6144/10/20-23-22-05-05 «Про розгляд заперечення» Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області повідомила позивача, що висновки акту перевірки № 1108/20-23-22-01-05/30588785 від 13.05.2015 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі висновків акту перевірки №1108/20-23-22-01-05/30588785 від 13.05.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 № 0001552203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 952123,50 грн., з яких: основний платіж - 634749 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 317374,50 грн. При обчисленні штрафної санкції у розмірі 50 %, податковий орган виходив з наявних протягом 1095 днів визначених контролюючим органом податкових зобов'язань з цього податку.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Техно-Промкомплекс» при виконанні договору купівлі-продажу №01/04/14 від 01.04.2014, предметом якого є придбання позивачем торгового обладнання; з ТОВ «БК «Регіон Буд» при виконання договору підряду №24-03/3 від 24.03.2014, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, який розташовано за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 176, корп. 3; з ТОВ «БК «Рубікон Люкс» при виконання договору підряду №15/07-01 від 15.07.2014, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, який розташовано за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 82; з ТОВ «ТД «Трейдторг» при виконанні договору про надання послуг №24-04/1 від 24.04.2014, предметом якого є надання комплексу послуг по розповсюдженню інформаційних листівок та проведенню промоакцій продукції засобів гігієни та дитячого харчування, а також надання послуг маркетингового дослідження ринків лікарських засобів, засобів гігієни та засобів догляду; з ТОВ «Філакас» при виконанні договору купівлі-продажу №040314 від 04.03.2014, предметом якого є придбання товарно-матеріальних цінностей, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами, довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами, відомістю ресурсів до локального кошторису, підсумковими відомостями ресурсів, актами здачі-приймання робіт, звітом про виконані роботи, звітом про надані послуги, сертифікатами відповідності та висновками державної санітарно-епідеміологічної служби. При цьому, придбаний товар (торгівельне обладнання) оприбутковано у бухгалтерському обліку позивача відповідно до інвентарних карток.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Зокрема, відзначається, що не можна вважати обґрунтованим висновок відповідача про не підтвердження факту поставки, надання послуг або виконання робіт у зв'язку з відсутністю технічної документації на товар; відвантаження товару без оформлення довіреностей; відсутністю доказів необхідності замовлення підрядних робіт, здійснення контролю та нагляду за їх проведенням та якістю будівельних матеріалів, а також дотримання підрядником заходів протипожежної безпеки; відсутністю доказів необхідності проведення промоакцій та розповсюдження інформаційних листівок, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.

В розрізі викладеного колегія суддів касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

З огляду на викладене, суди обґрунтовано прийняли до уваги документи, що не були подані до перевірки.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова І.В.Приходько