Ухвала суду № 59813215, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/8318/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016

у справі № 818/3377/15

за позовом Інспекції

до ОСОБА_1

та ОСОБА_2

про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Інспекція звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати недійсними договори дарування від 09.03.2011 № 351503 та № 351503, зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нерухоме майно, одержане за цими договорами дарування, та зобов'язати ОСОБА_1 провести реєстрацію права власності на відчужені нежитлові приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні правочини являли собою штучне переміщення активів між пов'язаними особами та були вчинені ОСОБА_1 виключно з метою позбутися активів, на які може бути звернуто стягнення на погашення його податкового боргу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, у задоволенні позову відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що, укладаючи спірні договори дарування, ОСОБА_1 реалізував гарантоване законом повноваження власника щодо розпорядження належним йому майном; спірні договори за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання спірних правочинів фіктивними.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій по суті даного спору, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про фіктивний характер спірних договорів дарування, за якими документально імітувалося відчуження ОСОБА_1 майна з метою уникнення застосування до нього процедури з примусового продажу активів на погашення податкового боргу платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що за договорами дарування від 09.03.2011 ОСОБА_1 (дарувальник) відчужив на користь ОСОБА_2 (обдарований) нерухоме майно (нежитлові будівлі, адміністративні будівлі), розташоване по АДРЕСА_1.

На час укладення зазначених договорів дарування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 існував податковий борг у сумі 745 377,08 грн., що підтверджується, зокрема, обставинами, установленими постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі № 2а-270/10/1870, якою з відповідача стягнуто вказану заборгованість.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій вдалися виключно до оцінки відповідності укладених відповідачами правочинів вимогам цивільного законодавства.

Однак при цьому суди не звернули уваги на те, що в силу вимог пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК) право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 цієї ж статті ПК з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

За правилами пункту 92.1 статті 92 ПК платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак у даному разі для правильного вирішення спору та встановлення наявності у ОСОБА_2 правомочності щодо розпорядження спірними об'єктами нерухомості на час укладення спірних договорів дарування судам слід було перевірити, чи перебували ці об'єкти у податковій заставі та на підставі цього зробити обґрунтований висновок про дотримання (або недотримання) платником правил відчуження майна при вчиненні спірних правочинів.

З огляду на повноваження касаційного суду допущені порушення можуть бути усунуті лише при повторному розгляді справи у суді першої інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 818/3377/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько