Ухвала суду № 59813207, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/12057/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Крупенка Н.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016

у справі № 813/7364/13-а (876/701/14)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними і скасування:

податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0000792200, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1 145 522 грн. за основним платежем та на 572 761 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0000802200 про донарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 126 572 грн. за основним платежем та у розмірі 63286 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0000812200, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень, червень 2012 року в загальному розмірі 112 793 грн. із застосуванням 28198 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що при визначенні звичайної ціни реалізованого позивачем на експорт товару (кроненкорків) Інспекцією не враховано фактори ціноутворення на ринку цього товару та безпідставно зроблено висновок про співставність умов поставки за зовнішньоекономічними контрактами позивача з різними нерезидентами; висновок Інспекції про невідповідність кількості фактично виготовленої та облікованої позивачем продукції зроблений без дослідження первинних документів.

Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову з посиланням на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає про зайве списання платником витрат, віднесених до собівартості продукції, виготовлення якої документально не підтверджується, про списання платником витрат понад установлені технічні норми виробництва продукції, про порушення платником правил застосування звичайних цін при виконанні експортних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, оформленої актом від 03.09.2013 № 32/22-40/35413712.

Перевіркою виявлено розбіжності між кількістю виготовленої платником продукції (кроненкорків) відповідно до даних бухгалтерського обліку Товариства за квітень, травень 2012 року та кількістю фактично випущеної позивачем продукції. За висновком Інспекції, фактично виготовлені платником кроненкорки у кількості 10631,398 тис.шт. не оприбутковані в обліку Товариства, операції з їх реалізації не враховані при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, що призвело до заниження платником оподатковуваного доходу за ІІ квартал 2012 року на 347 653 грн. Вказане правопорушення, за висновком Інспекції, також призвело до заниження платником бази оподаткування ПДВ.

Також в розділі 2 акта перевірки міститься висновок контролюючого органу про заниження платником бази оподаткування податку на прибуток за операціями з експорту Товариством продукції (кроненкорків) за цінами нижчими, ніж звичайні при виконанні зовнішньоекономічних контрактів з товариством з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак» (Російська Федерація), з товариством з обмеженою відповідальністю «Крон-Пак» (Російська Федерація), з філією відкритого акціонерного товариства «Пивоварна компанія «Балтика» (Російська Федерація). При цьому Інспекцією було співставлено ціни поставок, що використовувалися позивачем у той самий період при експорті ідентичної продукції іншим суб'єкта господарювання - товариству з обмеженою відповідальністю «САБМиллер РУС» (Російська Федерація), товариству з обмеженою відповідальністю «Объединение Пивоварни Хейнекен» (Російська Федерація).

З огляду на неподання платником первинних документів на підтвердження виготовлення кроненкорків у кількості 7013,605 тис. шт. Інспекція не визнала у податковому обліку Товариства витрати, що складають собівартість цієї продукції.

Також Інспекція зазначила про списання платником витрат виробництва понад норми установлених технічних (виробничих) втрат на порушення вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 та пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Нормою підпункту 153.2.3 положення наведеного припису поширено на операції, зокрема з особами, які не є платниками податку на прибуток.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, визначена учасниками господарської операції. Наведені норми ПК, встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг для цілей оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування у випадку продажу об'єктів за явно заниженими ринковими цінами.

У справі, що переглядається, Інспекцією не доведено факту невідповідності застосованих платником цін при поставці кроненкорків нерезидентам - товариству з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак» (Російська Федерація), товариству з обмеженою відповідальністю «Крон-Пак» (Російська Федерація), філії відкритого акціонерного товариства «Пивоварна компанія «Балтика» (Російська Федерація) - звичайній ринковій ціні. Так, аргументуючи цей висновок, Інспекція посилається виключно на порівняння ціни зовнішньоекономічних контрактів, укладених позивачем з цими та з іншими нерезидентами (як-от товариством з обмеженою відповідальністю «САБМиллер РУС» (Російська Федерація), товариством з обмеженою відповідальністю «Объединение Пивоварни Хейнекен» (Російська Федерація)) без співставлення умов поставок за відповідними контрактами, які є визначальними факторами ціноутворення. Перевіркою не встановлено ані збитковості спірних експортних операцій позивача (які, за посиланням Інспекції, здійснені за заниженими цінами), ані низького рівня рентабельності цих операцій.

Інспекцією не наведено обґрунтованих доводів відносно того, що у даному разі джерелом визначення звичайної ціни на кроненкорки у перевіреному періоді є саме ціна продажу товару, застосована позивачем у правовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «САБМиллер РУС» (Російська Федерація) та з товариством з обмеженою відповідальністю «Объединение Пивоварни Хейнекен» (Російська Федерація).

Суди, в свою чергу, аналізуючи розглядувані аргументи податкового органу, встановили, що відмінності у ціновій політиці позивача при експорті кроненкорків зумовлена характеристиками поставленого товару (як-от - кількість кольорів у графічному зображенні, покриття жесті оловом чи лаком, нанесення акційних кодів на товар) та умовами постачання (обсяг поставленої продукції, умови оплати тощо).

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваних сум грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 145 521,89 грн. за цим епізодом.

Правильним є і висновок судів про недоведеність податковим органом належними засобами доказування наявності у платника виготовленої, однак необлікованої продукції; адже такий висновок Інспекції ґрунтується виключно на оцінці журналу № 13 обліку виготовленої продукції, що ведеться на підприємстві позивача для фіксації кількості щоденно виготовленої продукції позмінно та застосовується для внутрішнього контролю виконання позмінних завдань. А відтак сам по собі цей журнал не може слугувати належним і допустимим доказом обсягів фактично виготовлених товарів та протиставлятися даним бухгалтерського обліку, сформованим на підставі первинних документах.

Висновок Інспекції про списання платником витрат на виготовлення продукції понад установлені технічні норми втрат також є поверховим, оскільки контролюючим органом не представлено ані технічних норм таких втрат, ані економічно обґрунтованого розрахунку обсягів розхідних матеріалів на підприємстві платника.

З урахуванням викладеного касаційна колегія погоджується з висновками судів про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі № 813/7364/13-а (876/701/14) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько