Ухвала суду № 59812967, 16.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/788/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

16 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.04.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зі скаргою на ім'я його начальника, у якій просила:

- доручити проведення службового розслідування щодо працівників міліції та поліції, які вчинили бездіяльність щодо розшуку транспортних засобів ОСОБА_3, притягнути винних осіб до відповідальності, якщо вони працюють або врахувати таку їх бездіяльність при проходженні ними атестації чи при проведенні конкурсу;

- надати їй обґрунтовану відповідь на всі питання, що порушені у скарзі від 14.04.2016 року та раніше поданих нею на адресу начальника ГУНП у Вінницькій області скаргах, відповідно до чинного законодавства;

- надати доручення підлеглим особам негайно здійснити розшук належних ОСОБА_3 транспортних засобів, тимчасово їх затримати та доставити на спеціальний майданчик чи стоянку, про що повідомити Староміський ВДВС Вінницького міського управління юстиції.

За результатами розгляду даної скарги, листом № 20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року за підписом заступника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 позивачу надано відповідь, у якій зазначено, що 04.12.2014 року до УДАІ УМВС України у Вінницькій області надійшла постанова "Про розшук майна боржника", винесена Староміським ВДВС Вінницького МУЮ щодо розшуку транспортних засобів, які належать громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: "ЗИЛ 157", номерний знак НОМЕР_1, "TOYOTA LAND CRUISER", номерний знак НОМЕР_4, "RENAULT MASTER", номерний знак НОМЕР_2, та "DAIMLER-BENZ 123" номерний знак НОМЕР_3. В ході перевірки встановлено, що на ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль марки "ЗИЛ 157", номерний знак НОМЕР_1, та "TOYOTA LAND CRUISER", номерний знак НОМЕР_4. Після надходження постанови про накладення арешту на зазначені транспортні засоби, з метою її виконання було орієнтовано особовий склад Державтоінспекції Вінницької області на розшук та затримання вищевказаних транспортних засобів, виставлено картки розшуку автомобілів в базах даних, а також інформацію щодо розшуку таких транспортних засобів внесено до автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Відеоконтроль-Рубіж", які функціонують на стаціонарних постах ДПС. В разі виявлення розшукуваного автомобіля автоматизованою інформаційно-пошуковою системою "Відеоконтроль-Рубіж" співробітники ДПС зобов'язанні зупинити зазначений транспортний засіб та діяти у відповідності до інструкцій. Також було накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій на вказані автомобілі та виставлено помітку в графі "Розшук" в базі "НАІС ДДАІ". При проведенні інструктажів співробітниками ДПС, які заступають на службу по забезпеченню безпеки дорожнього руху, доводяться орієнтування про розшукувані транспортні засоби та зосереджується увага на їх виявленні. Враховуючи викладене, за наслідками проведеної перевірки, факти бездіяльності працівників поліції щодо розшуку транспортних засобів, які належать ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження.

Вказаний лист, на думку позивача, не містить жодної обґрунтованої відповіді на поставлені у скарзі від 14.04.2016 року питання, а є лише черговою незаконною відпискою, що власне і зумовило звернення останньої до суду з даним адміністративним позовом, у якому вона просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду її скарги від 14.04.2016 року незаконною;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області розглянути її скаргу від 14.04.2016 року, надати обґрунтовану відповідь на всі порушені у ній питання відповідно до чинного законодавства та негайно здійснити розшук належних ОСОБА_3 транспортних засобів, тимчасово затримати такі транспортні засоби та доставити на спеціальний майданчик чи стоянку, про що повідомити Староміський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції;

- стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на підставі ст. 267 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області не порушено прав позивача під час розгляду її скарги від 14.04.2016 року.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на наступне.

За змістом адміністративного позову позивач в даному випадку фактично не погоджується з діями відповідачів у зв'язку з розглядом скарги від 14.04.2016 року, водночас не оскаржує тих дій, які вчиняються, або тієї бездіяльності, яка допускається Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області безпосередньо під час розшуку майна боржника.

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи дану адміністративну справу, обґрунтовано надавав оцінку лише діям відповідачів, що пов'язані з розглядом скарги позивача від 14.04.2016 року, адже предметом оскарження за даним адміністративним позовом, є бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яка полягає саме у неналежному, на думку позивача, розгляді її скарги від 14.04.2016 року.

При цьому, вважаючи незаконними дії чи бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та його посадових осіб, що пов'язані з виконанням постанови державного виконавця Староміського ВДВС про оголошення розшуку транспортних засобів боржника ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 не позбавлена права на оскарження таких дій чи бездіяльності до суду окремо, з посиланням на те, які саме дії за чинним законодавством мали б вчинити органи поліції для розшуку цих транспортних засобів, однак які протиправно не вчиняються, внаслідок чого порушуються її права як стягувача у виконавчому провадженні та особи, на користь якої ухвалене судове рішення, що набрало законної сили.

Згідно із ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно матеріалів справи, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 листом за № 20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року надано відповідь на скаргу ОСОБА_2 від 14.04.2016 року, яка фактично була отримана позивачем 19.05.2016 року, тобто вчинено дії щодо розгляду звернення позивача.

В листі від 13.05.2016 року відповідачем повідомлено позивача про вжиті заходи щодо розшуку майна (транспортних засобів) боржника ОСОБА_3

Доводи позивача про те, що лист №20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року не містить чіткого розмежування відповідей на ті питання, що порушувались позивачем у скарзі, не можуть свідчити про необґрунтованість наданої відповіді або нерозгляд тих питань, що були порушені ОСОБА_2 у своєму зверненні.

Отже, розгляд скарги позивача від 14.04.2016 року та надання не неї відповіді у вигляді листа № 20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року, фактично свідчать про відсутність бездіяльності з боку Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду звернення ОСОБА_2 від 14.04.2016 року, яку позивач просить визнати не законною.

Стосовно вимоги позивача доручити проведення службового розслідування щодо працівників міліції та поліції, які вчинили бездіяльність щодо розшуку транспортних засобів ОСОБА_3, притягнути винних осіб до відповідальності, якщо вони працюють або врахувати таку їх бездіяльність при проходженні ними атестації чи при проведенні конкурсу колегія суддів враховує наступне.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №580-VIII "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з п. 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області відсутні повноваження на проведення службового розслідування щодо дій або бездіяльності працівників міліції, які здійснювали виконання постанови Староміського ВДВС про розшук транспортних засобів боржника ОСОБА_3, та, як наслідок, вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

До того ж, в листі від 13.05.2016 року відповідачем також повідомлено позивача про те, що за наслідками проведеної перевірки, факти бездіяльності працівників поліції щодо розшуку транспортних засобів, які належать ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведені обставини в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.04.2016 року, у зв'язку із чим відсутні й підстави для задоволення похідних від вказаної вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу обґрунтовану відповідь на всі порушені у скарзі від 14.04.2016 року питання та стягнення на користь позивача моральної шкоди.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.