Рішення № 59804419, 15.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/208/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Кожух О.А., Куштана Б.П.

за участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Колочавської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення порушень права щодо користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про усунення порушень її права щодо користування земельною ділянкою площею 0,04 га в АДРЕСА_2 шляхом визнання недійсними рішень Колочавської сільської ради, якими надаються ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 будь-які дозволи на права щодо цієї земельної ділянки, визнання недійсними правовстановлюючих документів на цю ділянку виданих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та реєстрацію таких, а також зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити та повернути їй цю ділянку, забрати огорожу з такої та відновити їй стан, який існував до порушення.

Позов обґрунтовувала тим, що з 1980 року у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,04 га в АДРЕСА_2, яка їй була надана для ведення особистого господарства. Її право на цю ділянку засвідчено у земельно-шнуровій та погосподарській книзі і до цих пір не припинено.

Не дивлячись на це 02.06.2011 року Колочавською сільською радою прийнято рішення № 42 яким надано дозвіл її дочці ОСОБА_6 на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо даної ділянки. У 2012 році ОСОБА_8 подала документи із землеустрою до Колочавської сільської ради для затвердження та передачу їй ділянки у власність, однак рішення не прийнято до цих пір.

З 2013 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали чинити їй перешкоди у користуванні зазначеною ділянкою і не допускати її до ділянки, встановили огорожу і господарюють на ній. А у 2015 році їй в усній формі працівники Колочавської сільської ради повідомили, що сільська рада приймала ряд рішень щодо її земельної ділянки, які стосувалися ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Судом залучено до справи в якості відповідача ОСОБА_6.

Рішенням Міжгірського районного суду від 15 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у вищезазначених позовних вимогах.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким позов задовольнити в частині зобов'язання ОСОБА_5 звільнити та повернути їй спірну земельну ділянку, забрати з неї встановлену ним на ній огорожу, відновити стан цієї земельної ділянки, який існував до порушення, або з змінити рішення в частині невірного правового обґрунтування щодо припинення нею, ОСОБА_2, права користування спірною земельною ділянкою. В обґрунтування скарги зазначає, що судом на порушення вимог ст. 142 ЗК України, невірно встановлено, що нею, ОСОБА_2, припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з подачею нею згоди на вилучення вказаної земельної ділянки 17.05.2011року. Також вважає, що в судовому засіданні відповідачі та їх представник визнали ту обставину, що наразі земельна ділянка огороджена ОСОБА_5 і на частину вказаної земельної ділянки вивезено будівельні матеріали, а тому суд безпідставно на думку апелянта, відмовив в цій частині позовних вимог за недоведеністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які з'явилися в судове засідання перевіривши, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 1980 року користувалася земельною ділянкою площею 0,04 га в АДРЕСА_2. Це підтверджується як поясненнями самої позивачки так і відповідачем ОСОБА_6, представником Колочавської сільської ради Рущак Л.І., витягом із погосподарської книги за 1980-1986 роки Колочавської сільської ради, та копією із запису земельно-кадастрової книги за №48 (а.с.72-75).

За змістом ч.5 ст. 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 р. (в редакції яка діяла на 1980 р.) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств та організацій та погосподарських книгах сільських Рад.

Колегія суддів з врахуванням, тієї обставини, що рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 належним землекористувачем з 1980 року ніким не оскаржено, та вищезазначених доводів виходить із того, що ОСОБА_2 з 1980 року була належним землекористувачем земельної ділянки площею 0,04 га в АДРЕСА_2.

Також судом встановлено, що 17 травня 2011 року ОСОБА_2 дає письмову згоду ОСОБА_6 (своїй дочці) на вилучення від неї земельної ділянки в АДРЕСА_2 площею 0,04 га, що і підтвердила в судовому засіданні першої інстанції. І цього ж дня ОСОБА_6 звернулася до Колочавської сільської ради із заявою про дачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку в АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,04 га.

02.06.2011 р. рішенням № 42 четвертої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради дано дозвіл ОСОБА_6 на розроблення технічної документації щодо посвідчення права власності на вищевказану земельну ділянку.

З врахуванням встановленого суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. 141 п. а ЗК України (в ред. 2002р.), що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, та те, що оскільки, 17 травня 2011 року ОСОБА_2 відмовилась від права користування земельною ділянкою площею 0,04 га в АДРЕСА_2 на користь своєї дочки ОСОБА_6 прийшов висновку, що на момент звернення до суду ОСОБА_2 не є ні власником ні належним користувачем зазначеної вище земельної ділянки, а отже і не порушені ні її права ні інтереси щодо цієї ділянки, а тому вона не є належним позивачем по справі і у задоволенні її вимог слід відмовити за безпідставністю заявлених таких до суду.

Про те погодитись із таким висновком суду першої інстанції не може колегія суддів з огляду на наступне.

Суд першої інстанції прийшов зазначеного висновку із посиланням на п. «а» ст. 141 ЗК України яка передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, не звернув увагу що до даних правовідносин підлягає застосуванню і норми статі 142 ЗК які регулюють порядок добровільної відмови від права постійного користування земельної ділянки. Зокрема ч.3 ст.142 ЗК України передбачає, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, а ч.4 вказаної статті передбачено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права в сукупності із статтями 116 ч.5, 125,126, 202 ЗК України вказує на те, що припиненим право постійного користування на земельну ділянку слід вважати з часу внесення відповідного запису до державного реєстру земель.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що Колочавська сільська рада, як власник земельної ділянки, після надання ОСОБА_2 письмової заяви-згоди на вилучення у неї, як землекористувача, спірної земельної ділянки, здійснила ряд юридично значимих дій передбачених ч.4 ст. 142 ЗК України, з якими законодавець пов'язує момент припинення суб'єктивних прав постійного користувача земельної ділянки відповідним землекористувачем. А отже слід дійти висновку, що на час звернення ОСОБА_2 із зазначеним позовом вона вважається належним землекористувачем вказаної земельної ділянки (ч.5 ст. 116, ст.125, 126, 142, 202 ЗК України).

За приписами рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

З врахуванням вищенаведеного, оскільки, до спірних правовідносин суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права які підлягали застосуванню, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню (п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України) із ухваленням нового рішення по справі.

У відповідності до вимог ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому цим Кодексом.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач, Колочавська сільська рада відносно спірної земельної ділянки приймала ряд рішень.

Так 02.06.2011р. рішенням № 42 четвертої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради надано дозвіл ОСОБА_6 на розроблення технічної документації що посвідчують права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0.04 га. (а.с.45).

Рішенням № 10 шостої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 09.10.2011 року надано дозвіл громадянину ОСОБА_5 на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.07 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.15).

На виконання зазначених рішень як ОСОБА_6 так і ОСОБА_10 замовили та виготовили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право власності на земельну ділянку (щодо ОСОБА_6 а.с.43-48). В процесі чого було виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_10 площею 0.07 га повністю включає в себе і земельну ділянку ОСОБА_6, площею 0.04 га, що підтверджується схемою накладення земельних ділянок а.с. 11, та визнано всіма сторонами у справі.

У зв'язку з цим рішенням № 12 тринадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 27.12.2012 року скасовані рішення № 42 від 02.06.2011 року на надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення технічної документації що посвідчують права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0.04 га., та скасовано рішення № 10 від 09.10.2011 року щодо надання дозволу ОСОБА_5 на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.07 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку надано дозвіл громадянину ОСОБА_5 на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.07 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.41,65,95).

Зазначене рішення № 12 тринадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 27.12.2012 року, ніким із сторін не оскаржуалось і таке є чинним.

В матеріалах справи відсутні дані, про те, що в подальшому Колочавською сільською радою приймалось рішення по громадянину ОСОБА_5 щодо спірної земельної ділянки. В силу чого колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень Колочавської сільської ради, якими надаються ОСОБА_5 дозвіл на складання та проекту землеустрою та правовстановлюючих документів, що посвідчують право ОСОБА_5 щодо спірної земельної ділянки, задоволенню не підлягають, оскільки, юридично таких індивідуально-правових актів на час розгляду справи не існує.

Стосовно відповідача ОСОБА_6, то як стверджено матеріалами справи, в подальшому рішенням № 7 шістнадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 15.11.2013 року внесені зміни (в уже раніше скасоване) рішення № 42 від 02.06.2011 року із наданням дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність 1/2 земельної ділянки орієнтовної площі - 0.0357 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 (а.с.76).

А рішенням № 23 № 7 дев'ятнадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 15.05.2014 року надано гр. ОСОБА_6 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність 1/8 земельної ділянки орієнтовної площі - 0.0357 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2.

Обидва зазначені рішення Колочавської сільської ради стосовно відповідача ОСОБА_6 стосуються земельної ділянки позивача ОСОБА_2, яка є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, і такі прийняті відповідачем Колочавською сільською радою, в супереч вимогам ч.5 ст.116 ЗК України та порушують право землекористування позивача, в силу чого підлягають визнання недійсними в судовому порядку відповідно до пункту «г» ч.3 ст.152 ЗК України.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень Колочавської сільської ради, якими надаються відповідачу ОСОБА_4 дозвіл на складання та проекту землеустрою та правовстановлюючих документів, що посвідчують його право щодо спірної земельної ділянки, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи рішенням № 7 шостої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 09.10.2011 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, площа земельної ділянки згідно земельно-облікових документів складає 0.18 га.

На виконання зазначеного рішення ТзОВ «Зелемір» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 (приєднана до матеріалів справи в оригіналі на 17 аркушах окремою папкою).

Рішенням № 11 тринадцятої сесії шостого скликання Колочавської сільської ради від 27.12.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою та передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею - 0.1178 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 (а.с.38).

Як вбачається із всіх матеріалів справи, зокрема, із схеми накладення земельних ділянок (а.с. 11), схемами земельних ділянок на а.с.12,46,47, та схемами що містяться в технічній документації із землеустрою ОСОБА_4, виділена ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0.1178 га не накладається на земельну ділянку позивачки ОСОБА_2 та не межує безпосередньо із спірною земельною ділянкою. Вказана обставина визнана представником відповідачів ОСОБА_11 так і представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 в судді апеляційної інстанції. В силу чого колегія суддів констатує, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відповідача ОСОБА_4 є необґрунтовані і такі задоволенню не підлягають, як такі, що не порушують суб'єктивне право землекористувача ОСОБА_2

Стосовно позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо зобов'язати ОСОБА_5 звільнити та повернути спірну земельну ділянку, забрати з неї встановлену огорожу, відновити стан земельної ділянки який існував до порушення, то колегія суддів констатує, що дійсно представник відповідача ОСОБА_5 підтвердив в суді першої інстанції, що оскільки вказана земельна ділянка в розмірі 0,07 га була виділено йому для будівництва та обслуговування житлового будинку, ним така була огороджена та частково вивезено будівельні матеріали.

Разом з тим спірна земельна ділянка яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 складає загальну площу 0.04 га., а відповідач ОСОБА_5 займав земельну ділянку 0.07 га, при цьому захисту підлягає тільки та земельна ділянка ОСОБА_2 яка знаходиться у її правомірно використанні (0.04 га).

Є встановлено, що межі спірної земельної ділянки ОСОБА_2 в порядку передбаченого земельним законодавством не встановлено та не відновлено. Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України) до встановлення меж передбачених ст. 107 ЗК України та в порядку земельно-кадастрової інвентаризації, проведення якої врегульовано наказом Держкомзему N 85 від 26.08.97 "Про затвердження Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів". Відповідно до яких, підставою для встановлення меж та місце розташування земельних ділянок в тому числі і тих, що знаходиться у правомірному користуванні, є рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, якою визначається (встановлюється) фактична площа та межі земельної ділянки, яка перебуває у власності фізичної особи (громадянина). Орган місцевого самоврядування відповідно до наданих повноважень, визначених пунктом 12 "Перехідні положення" Земельного кодексу України та статей 10, 12, 122 Кодексу, вправі прийняти рішення про затвердження технічної документації щодо проведення інвентаризації земельної ділянки щодо уточнення меж земельної ділянки, позовні вимоги в цій частині ОСОБА_2 є передчасними і задоволенню не підлягають як недоведені належними доказами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Колочавської сільської ради шістнадцятої сесії шостого скликання № 7 від 15.11.2013 року щодо внесення зміни в рішення четвертої сесії Колочавської сільської ради шостого скликання № 42 від 02.06.2011 року з наданням дозволу громадянці ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність 1/2 земельної ділянки орієнтовною площею 0.0357 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 та рішення 19 сесії VI скликання від 15.05.2014 року № 23 Колочавської сільської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_6».

В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: Судді: