Ухвала суду № 59797100, 18.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3177/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Лопотана В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року,

встановила:

У жовтні 2014 р. публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», як правонаступник закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», (далі Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 490074610 від 03.06.2008 р. (далі - Кредитний договір) станом на 03.09.2014 р., у розмірі 134854,82 грн., яка складається з: - заборгованість по кредиту в сумі 121836,21 грн.; - заборгованість по відсоткам у розмірі 6701,09 грн.; - пеня у розмірі 6317,52 грн..

Позовні вимоги Банк обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного 03.06.2008 р. з Банком кредитного договору ОСОБА_5 отримав у Банку кредит у сумі 15665,96 доларів США., строком до 03.06.2015 р., зі сплатою - 14,5 % річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за кредитним договором 03.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 490074610-П. За умовами вказаного договору поруки поручитель солідарно відповідає перед Банком за порушення зобовязання боржником.

ОСОБА_5 не виконав своїх зобовязань за кредитним договором, у звязку з чим станом на 03.09.2014 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Представник позивача надав заяву про підтримку позову, розгляд справи за його відсутності, можливість ухвалення заочного рішення.

Відповідач та третя особа причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2015 р. позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку: 1) заборгованість за кредитним договором № 490074610 від 03.06.2008 р., у розмірі 134 854,82 грн.; 2) судовий збір у сумі 1348,55 грн..

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2016 р. заява ОСОБА_4 від 12.01.2016 р. про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову Банку. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Банк письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні його представник вважав необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Посилався на те, що зміни до кредитного договору вносилися за згодою поручителя, на підтвердження чого надав відповідні заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим (а. с. 51 53).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення заборгованості з відповідача. Висновки суду про задоволення позову є законними та обґрунтованими, суд надав правильну оцінку наявним у справі доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, зробив вірні висновки, які відповідають обставинам справи, вимогам діючого законодавства України (ст. ст. 546, 553, 554, 559, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Встановлено, що відповідно до укладеного 03.06.2008 р. з Банком Кредитного договору № 490074610 ОСОБА_5 отримав у Банку кредит у сумі 15665,96 доларів США., строком до 03.06.2015 р., зі сплатою - 14,5 % річних (а. с. 4 9).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за кредитним договором № 490074610 03.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 490074610-П (а. с. 13). За умовами вказаного договору поруки поручитель солідарно відповідає перед Банком за порушення зобовязання боржником (п. 3.1).

02.03.2009 р. сторони кредитного договору уклали Договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 490074610 від 03.06.2008 р. (а. с. 10), яким збільшено строк повернення кредиту до 03.06.2018 р..

02.03.2009 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений Договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки № 490074610-П від 03.06.2008 р. (а. с. 14). Відповідно до наданих Банком заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а. с. 109 - 111) останні надали свої згоду на укладення додаткових угод до кредитного договору та договору поруки щодо зміни дії кредитного договору з 03.06.2015 р. до 03.06.2018 р..

Доводи представника апелянта про надання поручителем згоди на укладення доповнень до кредитного договору в майбутньому після укладення доповнень від 02.03.2009 р., сумніви відносно допустимості вищевказаних заяв колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вчинення заяв співпадає з хронологією подій з укладення доповнень до кредитного договору та договору поруки. Доказів, які б спростовували обставини щодо складення заяв, укладення доповнень до договорів не надано. Матеріали справи не містять також особистих заперечень ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо складення заяв. Таким чином, зміни до кредитного договору вносилися за згодою поручителя.

ОСОБА_5 не виконав своїх зобовязань за кредитним договором, у звязку з чим станом на 03.09.2014 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

24.09.2014 р. (а. с. 22 23) Банк направив Позичальнику та Поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до п. 10 кредитного договору. Відповідач на вимогу Банку не відреагував, борг не погасив.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості колегією суддів перевірений, визнаний правильним. Доводів щодо неправильного визначення розміру заборгованості апелянт не навів. Свого варіанту суми заборгованості, відповідного розрахунку апелянт не надав (ст. 303 ЦПК України).

Обставини щодо укладення договорів кредиту та поруки, договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору та договору поруки, отримання кредиту сторони визнали і не оспорюють (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Між сторонами виникли кредитні правовідносини.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 546, 553, 554, 559 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється, зокрема у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки встановлено, що відповідач порушив умови кредитного договору в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у встановлені договором строки не повернув кредит, зміни до кредитного договору щодо збільшення терміну його дії вносилися за згодою поручителя, вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача (поручителя) на користь Банку суми заборгованості за кредитом.

Доводи апелянта щодо припинення поруки у звязку із збільшенням обсягу відповідальності внаслідок зміни основного зобовязання без його згоди, виходячи з обставин укладення кредитного договору та договору поруки, договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору та договору про внесення змін та доповнень до договору поруки, не знайшли свого підтвердження.

Доводи апелянта щодо укладення кредитного договору в доларах США, але фактичного надання кредиту в гривні не приймаються до уваги, виходячи з положень п. 2.7 кредитного договору про попереднє переведення доларів США у гривню та послідуюче перерахування коштів продавцю автомобіля (а. с. 4).

Щодо доводів апелянта про неналежне сповіщення про час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості надати заперечення та відповідні докази, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10, ч. 3 ст. 27, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Особи, які беруть участь у справі, з обовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що судову повістку на 22.12.2014 р. відповідач отримав 23.12.2014 р. (а. с. 44), тобто після судового засідання. У судове засідання сторони відповідно до довідки суду не зявилися. Судове засідання було відкладено на 09.02.2014 р. (а. с. 47). Судову повістку на 09.02.2014 р. відповідач отримала 09.02.2014 р. (а. с. 57).

Таким чином, хоча судові повістки були отримані із запізненням, разом з тим вбачається, що відповідачка була освідомлена про розгляд справи судом ще до ухвалення заочного рішення. Вказане підтвердила у судовому засіданні представник відповідачки. Однак, ОСОБА_4 не проявила зацікавленості щодо наявності справи в суді, не здійснила жодних дій із зясування обставин по справі, не надала заперечень на позов з підтверджуючими доказами. У такому випадку саме апелянт несе ризик можливого настання негативних наслідків у звязку з неналежним виконанням своїх процесуальних обовязків щодо доказування.

Крім того колегія приймає до уваги, що вищевказані порушення цивільно-процесуального права не привели до неправильного вирішення справи. (ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, у звязку з тим що сплата ОСОБА_4 судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення у справі (ст. 82 ЦПК України), необхідно стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у сумі 1483,41 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у сумі 1483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 41 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: В. М. Гончаренко

ОСОБА_3