Ухвала суду № 59792777, 18.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 623/5365/15-ц Головуючий І інстанції:Бєссонова Т.Д.

Провадження № 22-ц-/790/5121/16 Доповідач: Івах А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Пономаренко Ю.А., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлідер» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлідер» про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, компенсація за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила та просила зобовязати відповідача повернути їй трудову книжку, стягнути з ТОВ "Ветлідер" на її користь 7846,86 гривень в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 9539,79 грн.; компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 84,04 грн. та 50000,00 гривень відшкодування моральної шкоди спричиненої невиплатою значний період часу заробітної плати та відмовою повернути трудову книжку, яка полягає в тому, що з вини відповідача вона не може належним чином вести свій звичний спосіб життя, змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, жити в боргах, у відсутності трудової книжки позбавлена можливості працевлаштуватися чи стати на облік у Центі зайнятості при тому, що вона є інвалідом 3 групи та переміщеною особою з тимчасово окупованої території України.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона 15 травня 2014 року була прийнята до Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветлідер» на посаду лікаря ветеринарної медицини.

З лютого 2015 року відповідач неправомірно не виплачує нараховану заробітну, в звязку з чим виникла заборгованість із заробітної плати в сумі 7846,86 грн.

01 вересня 2015 року її було звільнено з займаної посади за угодою сторін.

На день звільнення відповідач не виплатив заборгованості з заробітної плати та не повернув трудову книжку.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлідер» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7846,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 9539,79 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 84,04 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 грн.. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветлідер» повернути ОСОБА_1 трудову книжку серії БТ-ІІ № 2230746.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ветлідер» просить рішення суду першої інстанції змінити чи скасувати та ухвалити нове в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 8000 грн..

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди,, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті неправомірної відмови ТОВ «Ветлідер» повернути трудову книжку на протязі більш ніж девяти місяців, позивача ОСОБА_1 фактично було позбавлено конституційного права на працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, що порушило нормальні умови життя та спричинило моральні страждання, а також неправомірною невиплатою ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в день її звільнення та по день розгляду справи у суді їй були заподіяні моральні страждання, порушені нормальні умови життя, повязані з невиплатою грошей, вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди», суд повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних страждань, при яких обставинах і якими діями вони заподіяні, ступень вини заподіювача, які саме моральні страждання отримав потерпілий і в якій грошовій сумі він оцінює повязані з ними втрати.

Розмір відшкодування моральної шкоди, як зазначено в п. 9 цієї Постанови, суд визначає її в межах заявлених вимог в залежності від характеру і обєму заподіяних позивачу моральних страждань. з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин. Враховується характер страждань, стан здоровя потерпілого, суттєвість вимушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації і т.і..

Розглядом справи встановлено, та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 з 15 травня 2014 року працювала в ТОВ «Ветлідер» на посаді лікаря ветеринарної медицини з окладом згідно штатного розпису (наказ № 6-14/К від 15 травня 2014 року), звільнена за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України 01 вересня 2015 року(наказ № 13-15/Ку від 01.09.2015). (а.с., 106,107).

В день звільнення позивачеві ОСОБА_1 не здійснено виплату заборгованості із заробітної плати та не видана трудова книжка, яка, на теперішній час, знаходиться у відповідача.

Відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, судова колегія находить таким, що відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На виконання вимог діючого цивільного процесуального закону представником ТОВ «Ветлідер» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів у апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення моральної шкоди.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів апеляційної скарги а саме в частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлідер» відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2016 року в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді -