Ухвала суду № 59792712, 16.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/7334/16ц Головуючий 1 інст. Лях М.Ю.

Провадження №22-ц/790/5321/16 Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Трішкової І.Ю., Котелевець А.В.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 12 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття зобовязання за договором, -

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду міста Харкова з зазначеним позовом в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон).

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 06 червня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 22 червня 2016 року.

Ухвалою того ж суду від 12 липня 2016 року задоволено клопотання представника відповідача та позовну заяву передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Київа для розгляду по суті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що вона звернулась до суду для захисту своїх прав саме як споживача фінансових послуг, а тому позов предявлено без порушень правил підсудності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 06 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовом про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття зобовязання за кредитним договором.

Передаючи справу на розгляд до іншого суду за місцезнаходження відповідача, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позовні вимоги слід вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством у сфері кредитування і, що дія Закону на спірні правовідносини не поширюється.

Погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч.2 ст.109, ч.5 ст.110, п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням; позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору; суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Відповідно до п. 37 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст.109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (ст. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч. 14 ст.110 ЦПК).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 12 квітня 1995 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» визначено, що відповідно до ст.24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

За п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що позови, які виникають із кредитних правовідносин, пред'являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК. При цьому суд має враховувати право споживача на пред'явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч.5 ст, 110 ЦПК).

Згідно рішення Конститутційного суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав під час виконання кредитного договору саме як споживач згідно зазначеного Закону, обравши суд відповідно до положень ч.5 ст.110 ЦПК України за зареєстрованим місцем свого проживання Київський район міста Харкова (а.с.11).

Отже позов предявлено з дотриманням правил альтернативної підсудності, ухвала про відкриття провадження у справі також була постановлена з дотриманням правил підсудності, а тому у суду не було правових підстав для передачі справи на розгляд до іншого суду за місцезнаходженням відповідача.

Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 3 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 12 липня 2016 року скасувати, справу направити до Київського районного суду міста Харкова для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді