Постанова № 59791582, 19.08.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7263/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним, зобовязання прийняти рішення про призначення пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним, зобовязання прийняти рішення про призначення пенсії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що 20 квітня 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку з метою оформлення пенсії за вислугу років. Відповідачем в призначенні пенсії за вислугу років було відмовлено з тих підстав, що були скасовані норми статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VП від 14.10.2014 року. Також у рішенні є посилання на пункт 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02.03.2015 року, яким з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає, що рішення відповідача неправомірне, тобто є таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки на момент звернення до відповідача він мав вислугу років, яка склала 22 роки 06 місяців, з них на посадах прокурора та помічника прокурора 12 років 06 місяців. У вказаному позові ОСОБА_1 просить про наступне:

- визнати протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в забезпеченні належним пенсійним забезпеченням його як керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 Луганської області;

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.04.2016 року № 2117/2016 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років незаконним;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області забезпечити гарантії незалежності прокурора та прийняти рішення про призначення йому пенсії за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з дня звернення 20 квітня 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 надала до суду письмові заперечення проти адміністративного позову в яких вказала, що 20.04.2016 року ОСОБА_1 дійсно звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», додавши до заяви пакет документів. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку за наслідками розгляду даної заяви було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії № 2117/2016 від 29.04.2016 року, тому що на час звернення позивача набрав чинності Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, яким з 1 червня 2015 року були скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" тощо. Передбачена у законі вимога виконана не була, тобто до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах прийнято не було. За таких обставин з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищевказаними законами, не призначаються. Також представник Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зазначає, що період роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року не може бути врахований до стажу роботи на посадах прокурорів, тому що дана посада не передбачена статтею 15 Закону України «Про прокуратуру». Період роботи з 31.08.1993 року по 14.11.1996 року теж не зараховується, оскільки запис № 2 в трудовій книжці позивача про період роботи в органах внутрішніх справ не засвідчений підписом керівника або уповноваженої особи та відсутня печатка підприємства або відділу кадрів. З огляду на вищенаведене загальний стаж ОСОБА_1 складає 19 років 01 місяць 04 дні, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», норми якого передбачають наявність вислуги років 22 роки 06 місяців. За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав, які викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні присутня не була, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані учасниками розгляду справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії паспорта громадянина України серії ЕК № 733384, виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 12.01.1998 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 17.11.1999 року за адресою: Україна, Луганська область, місто Луганськ, Жовтневий район, вулиця 26 Бакинських комісарів, будинок 9.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії АВ № 600985, в ній зроблені наступні записи:

- з 01.07.1991 року по 16.04.1993 року служив у Збройних Силах, запис внесений на підставі військового квитка УН 3 0603139 виданого 01.07.1991 року;

- з 31.08.1993 року по 14.11.1996 року служив в органах внутрішніх справ України безпосередньо три роки два місяці тринадцять днів, запис внесений на підставі наказу № 027 о/с від 01.09.1993 року, наказу № 325 від 23.08.1996 року;

- з 15.11.1996 року по 22.07.2000 року служив в податковій міліції України безпосередньо три роки, вісім місяців, сім днів, запис внесений на підставі наказу № 40-о від 12.12.1996 року, наказу № 390-о від 24.07.2000 року;

- з 19.06.2002 року по 23.09.2002 року прийнятий помічником прокурора м. Красний Луч, запис внесений на підставі наказу № 564 від 19.06.2002 року;

- з 23.09.2002 року призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області, запис внесений на підставі наказу № 1073 від 23.09.2002 року;

- з 27.12.2004 року призначений на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області, запис внесений на підставі наказу №1453 від 27.12.2004 року;

- з 25.05.2005 року призначений на посаду заступника прокурора Станично-Луганського району, запис внесений на підставі наказу № 572 від 25.05.2005 року;

- з 05.09.2013 року призначений на посаду заступника прокурора Жовтневого району м. Луганська Луганської області, запис внесений на підставі наказу № 1533к від 05.09.2013 року;

- з 25.06.2015 року призначений на посаду заступника прокурора Станично-Луганського району Луганської області, запис внесений на підставі наказу № 562к від 25.06.2015 року;

- з 14.07.2015 року призначений прокурором Станично-Луганського району Луганської області, запис внесений на підставі наказу ГПУ №531 від 14.07.2015 року;

- з 15.12.2015 року призначений керівником Луганської місцевої прокуратури № 2 Луганської області строком на пять років, запис внесений на підставі наказу ГПУ № 691 від 30.11.2015 року.

Згідно із копією довідки від 19.11.2014 року № 8217, виданої УПтСЗН Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території, району проведення АТО в АДРЕСА_1.

20.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», що не заперечуються відповідачем.

Згідно копії рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в перерахунку пенсії за № 4693/02-2/, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії по заробітку, оскільки до стажу роботи позивача 12 років 6 місяців на посадах прокурорів, не можливо зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року, бо ця посада не передбачена статтею 15 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, згідно змін, внесених з 01.04.2015 року Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року «з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 6, 8, 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, пунктом 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На час прийняття та набрання чинності вищевказаним Законом № 213-VIII, а також на час вступу в дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, тобто станом на 01 червня 2015 року, діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, яким серед іншого регулювалося питання пенсійного та соціального забезпечення прокурорів (стаття 50-1).

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзаці 3 пункту 3.1 Конституційний Суд України вказав, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

З огляду на викладене, безпідставне поширення норм пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII на Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності після набрання чинності вищевказаним Законом № 213-VIII та після настання умов для реалізації пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, є порушенням статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

З огляду на вищевикладене, при призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідач мав застосувати статтю 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Стосовно посилання представника відповідача на те, що період роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року не може бути врахований до стажу роботи на посадах прокурорів, тому що дана посада не передбачена статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає наступне.

Із змісту статті 15 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII дійсно вбачається, що до переліку прокурорів органів прокуратури не віднесено посаду помічника прокурора.

Разом з тим, згідно із ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Суд також звертає увагу, що позивач обіймав посаду помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року, тобто в період чинності відповідної редакції Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII.

Із змісту ч. 3 ст. 9, ст. 37, ч. 2 ст. 46, ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, в редакції яка була чинною в період з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року, вбачається, що помічник прокурора мав статус та повноваження прокурора відповідного рівня, приймав «Присягу працівника прокуратури», підпадав під поняття «прокурор», тощо.

Отже, період роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора з 19.06.2002 року по 22.09.2002 року має бути врахований до стажу роботи позивача на посадах прокурорів.

Також, при дослідженні в судовому засіданні оригіналу трудової книжки ОСОБА_1, судом було встановлено, що запис № 2 про проходження служби в органах внутрішніх справ України з 31.08.1993 року по 14.11.1996 року дійсно не засвідчений підписом керівника або уповноваженою особою підприємства, а також відсутня печатка підприємства або відділу кадрів. Вказаний запис внесено із посиланням на наказ № 027 о/с від 01.09.1993 року та наказ № 325 від 23.08.1996 року.

Разом з тим, згідно із довідкою начальника УКЗ ГУНП в Луганській області від 18.08.2016 року, лейтенант міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31.08.1993 року по 14.11.1996 року на посадах атестованого складу.

Отже, оцінюючі записи в трудовій книжці позивача та вищенаведену довідку у скупності, суд приходить до висновку про те, що позивач станом на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років, тобто станом на 20 квітня 2016 року, мав необхідний для призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII загальний стаж роботи 22 роки 06 місяців, з яких 12 років 06 місяців на посадах прокурора та помічника прокурора.

Із змісту ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім певних випадків, які не мають відношення до спірних правовідносин по цій справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в забезпеченні належним пенсійним забезпеченням позивача, визнання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.04.2016 року № 2117/2016 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років незаконним, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з дня звернення, тобто з 20 квітня 2016 року.

Стосовно позовних вимог про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується, в тому числі, належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Згідно із ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

Отже, порушенням гарантій незалежності прокурора можуть вважатися тільки ті дії, які спрямовані на вплив на прокурора з метою перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

Суд зазначає, що хоча дії відповідача стосовно позивача у спірних правовідносинах були протиправними, проте судом під час розгляду цієї справи не встановлено ознак того, що такі дії вчинялися посадовими особами відповідача саме з метою порушення гарантій незалежності прокурора. Суд виходить з презумпції того, що посадові особи Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області діяли добросовісно, проте допустили помилкове (невірне) застосування та тлумачення Закону не на користь позивача, яке не є впливом на прокурора з метою перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

Більш того, визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, жодним чином не вплине на суть цього судового рішення в частині реального захисту порушених прав позивача, тобто не матиме правового значення для позивача.

Отже, у задоволенні вимоги про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, суд вважає за необхідне відмовити.

Понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору у встановленому Законом розмірі 551 грн. 20 коп. підтверджується квитанцією № 204 від 29.06.2016 року. При цьому, позов задоволено частково, проте судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в незначній частині у звязку із їх занадто широким формулюванням. Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 17, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним, зобовязання прийняти рішення про призначення пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в забезпеченні належним пенсійним забезпеченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Визнати незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29.04.2016 року № 2117/2016 про відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з дня звернення, тобто з 20 квітня 2016 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, якщо судом було застосовано ч. 3 ст. 160 КАС України або якщо особа не була присутня в судовому засіданні, шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 19 серпня 2016 року.

Суддя Д.Б. Баронін