Рішення № 59786498, 04.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/6539/15 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

№ провадження 22-ц/778/3055/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„04 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

У позові зазначало, що 21.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №490064939, за яким останній отримав кредит в сумі 12 091,84 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника між банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №490064939-П, відповідно до якого останній поручається за виконання ОСОБА_2 обовязків, що виникли на підставі основного договору.

Оскільки ОСОБА_2 в порушення умов договору свої зобовязання не виконав, станом на 13.08.2015 року у нього утворилась прострочена заборгованість в сумі 10 426,69 доларів США, що за курсом НБУ складає 222978 грн. 85 коп., за відсотками 4 100,80 дол. США, що за курсом НБУ складає 87697 грн. 22 коп.., пеня 15 512,89 доларів США, що за курсом НБУ становить 331749 грн. 23 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 642425 грн. 30 коп., а саме: за кредитом 222978 грн. 85 коп., по відсотках 87697 грн. 22 коп., пеню 33 1749 грн. 23 коп., та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року позовну заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на недоведеність позивачем наявності заборгованості за укладеним з ОСОБА_2 кредитним договором, враховуючи, що сума заборгованості за вказаним договором вже була стягнута з поручителя ОСОБА_3 рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжі від 23.10.2014 року, також для погашення заборгованості був реалізований автомобіль, що був переданий у заставу ОСОБА_2

Крім того, щодо заявлених вимог до поручителя ОСОБА_3, то суд дійшов висновку, що його зобов»язання, як поручителя, по сплаті чергових платежів припинилися.

З вказаними висновками в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами ст.. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Ухвалене по даній справі рішення названим вимогам закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 490064939, за умовами якого позичальник для придбання транспортного засобу отримав кредит у сумі 12091, 84 доларів США, зі сплатою 14,5% річних, строком до 21.04.2014 року(а.с.5-7), та додаткова угода від 11.08.2009 року(а.с.10-12).

Згідно п. 2.8 договору сторони погодили, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 21.04. 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, а також додатковий договір від 11.08.2009 року(а.с.15-16).

У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2014 року сума заборгованості за вказаним договором, що утворилась станом на 21.10.2013 року , з яких 10426 ,69 доларів США, що складає еквівалент 83340 грн. 53 коп., - тіло кредиту, 6206,10 доларів США, що складає 49605 грн. 36 коп., - відсотки, 75032 грн. 73 коп. пеня, частково була стягнута з поручителя ОСОБА_3 у сумі 163619 грн. 38 коп., з яких 83340 грн. 53 коп. борг за кредитом, 49605 грн. 36 коп. - заборгованість за відсотками, 30673 грн. 49 коп. пеня(а.с.48-49).

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов»язанними доти, доки їхній обов»язок не буде виконаний у повному обсязі.

В обґрунтування заявленого у серпні 2015 року позову як до позичальника ОСОБА_2, так і поручителя ОСОБА_3, позивач посилався на те, що вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості в судовому порядку до ОСОБА_2 не заявлялись, а наявність судового рішення про стягнення з поручителя заборгованості, що існувала станом на 21.10.2013 року, не припинила обов»язку відповідачів щодо належного виконання кредитних зобов»язань.

На підтвердження неналежного виконання зобов»язань за кредитним договором №490064939 від 21.04.2008 року позивач надав письмові докази розрахунок заборгованості за вказаним договором станом на 13.08.2015 року, виписку з відкритого на ім»я ОСОБА_2 рахунку(а.с.19, 20).

За вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.. 64 ЦПК України письмовими доказати є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або та витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, до висновку про те, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за укладеним з ОСОБА_2 кредитним договором, суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, в порушення вимог ст.. 212 ЦПК України, надані позивачем письмові докази суд належним чином не досліджував і оцінки їм не надав, мотивів, у зв»язку з чим не сприймає їх в якості належних доказів, у рішенні не навів.

Між тим, виходячи із наданого банком розрахунку(а.с.19), правильність якого відповідачами належними та допустимими доказами не спростовувалась, станом на 13.08.2015 року розмір заборгованості за тілом кредиту становить 10426,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.08.2015 року складає 222987, 85 грн., заборгованість по відсотках 4100, 80 доларів США, що за курсом НБУ на 13.08.2015 року складає 87697, 22 грн., нарахована за період з 21.04. 2015 року по 13.08. 2015 року пеня за прострочення сплати процентів та повернення кредиту - 331749, 23 грн.

Як встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2014 року за заявленим у серпні 2014 року позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, у зв»язку з порушенням позичальником умов кредитного договору 18.12.2013 року позичальнику та поручителю направлялися вимоги про дострокове повернення кредиту і строк виконання основного зобов»язання було змінено.

Зазначена обставина підтверджується даними розрахунку, з якого вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом банк припинив з січня 2014 року.

Доводи ОСОБА_3 про те, що погашення заборгованості за кредитним договором відбувалось за рахунок коштів від реалізації заставного автомобіля, також підтверджуються даними розрахунку, згідно якого кошти від реалізації автомобіля у сумі 2275,80 доларів США 30.04.2015 року дійсно були зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Доказів того, що зобов»язання за кредитним договором щодо погашення кредиту виконувались ОСОБА_2 у інший спосіб, по справі не надано.

За поясненнями ОСОБА_2 у засіданні апеляційного суду, внесення щомісячних платежів він припинив з квітня 2010 року.

З заявою про застосування позовної давності ОСОБА_2 до суду першої інстанції не звертався.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що рішення суду, у тому числі в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 суми заборгованості, що утворилась станом на 13.08.2015 року, підлягає скасуванню, як необґрунтоване, з ухваленням нового рішення, яким вимоги позивача до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості всього у сумі 642425 грн. 30 коп. підлягають задоволенню частково.

При цьому колегія виходить з доведеності того, що розмір заборгованості позичальника станом на13.08.2015 року за тілом кредиту становив 222978 грн. 85 коп., по відсотках 87697 грн. 22 коп., а нараховану суму пені за період квітня 2015 року по 13.08.2015 року у розмірі 331 749 грн. 23 коп. колегія вважає за можливе стягнути частково.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення а також виходячи із принципу розумності та справедливості, колегія вважає на необхідне стягнути з ОСОБА_2 суму пені у меншому розмірі, знизивши її до 100000 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентам та пені, нарахованим станом 13.08.2015 року, які заявлені банком до поручителя ОСОБА_3, то, відмовляючи у їх задоволенні, суд не врахував, що з приводу вимог про стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, а також процентів та пені, нарахованих щомісячно станом на жовтень 2013 року, вже ухвалено рішеннявід 23.10.2014 року, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У зв»язку з цим правових підстав для розгляду по суті вимог банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за тілом кредиту, а також по відсоткам, нарахованим по 21.10.2013 року, суд не мав, тому рішення суду в цій частині відповідно до ст.. 310 ЦПК України підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в цій частині.

Щодо вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, як поручителя, про стягнення з нього заборгованості за процентами станом на 13.08.2015 року, що були нараховані за період з 21.10.2013 року по 21.12.2014 року, а також пені за їх несвоєчасну сплату, то колегія вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія виходить з того, що вимоги про стягнення заборгованості за процентами, які щомісячно нараховувались у період з 21.10 2013 року по 21.12.2014 року, та пені за прострочку їх виплати були заявлені позивачем до поручителя у серпні 2015 року.

За положеннями ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов»язання не пред»явит вимог до поручителя.

Таким чином, виходячи з положень ч.3 ст. 559 ЦК України, зобов»язання ОСОБА_3, як поручителя, за цими зобов»язаннями на час звернення ПАТ «Альфа-Банк» із позовом припинилися, а тому правових підстав для стягнення нарахованих сум з вказаного відповідача немає.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України понесені ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 5385 грн. 08.коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 310, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року по даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення , яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (001001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) заборгованість за кредитним договором від 21.04.2008 року: за тілом кредиту у розмірі 229978 грн. 85 коп., з яких суму у розмірі 83340 грн. 53 коп. солідарно з ОСОБА_3, з якого вона стягнута рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2014 року; 87697 грн. 22 коп. заборгованість по відсоткам, з яких суму у розмірі 49605 грн. 36 коп. солідарно з ОСОБА_3, з якого вона стягнута рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2014 року, пеню у розмірі 100000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 5385 грн. 08 коп.

Провадження у справі за вимогами Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентам, нарахованим станом на жовтень 2013 року, закрити.

У задоволенні решти вимог, заявлених до поручителя ОСОБА_3, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: