Постанова № 59785192, 15.08.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року м.ЧернігівСправа № 825/1207/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СТЛ ГРУП» до Чернігівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

04.07.2016 Приватне підприємство «СТЛ ГРУП» (далі ПП «СТЛ ГРУП») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі ЧОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Чернігівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 23.05.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 11.05.2016 № 2/14/36931286, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить неправомірні висновки, які суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується, належним чином оформленими, первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки відповідач в оскаржуваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ПП «СТЛ ГРУП» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій станом на 25.07.2016 (т.1 а.с. 75,76) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.01.2010 №100263767 (т.1 а.с. 53).

Як вбачається з матеріалів справи, працівником ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова Гордійка Ю.Г. від 11.03.2016 у справі №751/1981/16-к про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СТЛ ГРУП», наказу від 25.04.2016 № 640 та направлення на перевірку від 25.04.2016 № 907, проведено з 25.04.2016 по 29.04.2016 документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СТЛ ГРУП» з питань достовірності, повноти декларування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвер логістікс груп» (далі ТОВ «Сільвер логістікс груп»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Колд Транс» (далі ТОВ «Колд Транс») за період з 01.01.2013 по 31.10.2015 та податку на прибуток за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2016 № 2/14/36931286 (т. 1 а.с. 100-142), яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

1)пункту 44.6. статті 44, пунктів 198.1., 198.2., 198.6. статті 198, пунктів 200.1., 200.2. статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет, на загальну суму 75063 грн., у тому числі: за березень 2014 року - 667,00 грн.; за квітень 2014 року 3708,00 грн.; за травень 2014 року 6958,00 грн., за червень 2014 року 6850,00 грн., за липень 2014 року 6883,00 грн., за серпень 2014 року 8100,00 грн., за вересень 2014 року - 11488,34 грн., за жовтень 2014 року 10867,00 грн., за листопад 2014 року 4475,00 грн.; за грудень 2014 року 6300,00 грн.; за січень 2015 року 2633,00 грн., за лютий 2015 року 3217,00 грн. та за березень 2015 року 2917,00 грн.;

2)підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 44.6. статті 44, пункту 138.1. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет, на загальну суму 67556 грн., у тому числі: за 2014 рік 59666 грн. та за 2015 рік 7890 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 23.05.2016:

1) № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 84445 грн., з них: за основним платежем 67556 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16889 грн.;

2) № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93829 грн., з них: за основним платежем - 75063 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18766 грн. (т. 1 а.с. 98, 99).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (пункт 138.1. статті 138 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Закон № 996 ХІV).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у статті 198 ПК України.

Так, у відповідності до пунктів 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У свою чергу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 200.1., 200.2. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.1. ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.2. ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вказаної норми ПК України Міністерство фінансів України наказом від 22.09.2014 №957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (чинний на час заповнення податкових накладних) (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Згідно із пунктом 201.10. статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами ПК України.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 за № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Судом також враховано і інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011№ 742/11/13-11, в якому зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуг) і подальшою господарською діяльністю.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.10.2015 по справі №21-1539а15.

Так, судом встановлено, що за період з 01.01.2013 по 30.11.2015 між ПП «СТЛ ГРУП» та ТОВ «Сільвер логістікс груп» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.10.2014 № СЛ-0110-06 та договори перевозки: від 30.09.2014 № 967 на суму 2250, 00 грн.; від 06.10.2014 №968 на суму 1400, 00 грн.; від 09.10.2014 № 970 на суму 2250,00 грн.; від 07.10.2014 № 971 на суму 1100, 00 грн.; від 15.10.2014 № 973 на суму 2250,00 грн.; від 17.10.2014 №974 на суму 2250,00 грн.; від 21.10.2014 №977 на суму 3500,00 грн.; від 28.10.2014 №978 на суму 2900,00 грн.; від 30.10.2014 № 979 на суму 1800 грн.; від 03.11.2014 №980 на суму 6500,00 грн.; від 03.11.2014 № 981 на суму 4500,00 грн.; від 05.11.2014 №985 на суму 2250,00 грн.; від 05.11.2014 №986 на суму 1700,00 грн.; від 06.11.2014 №987 на суму 2250,00 грн.; від 13.11.2014 №989 на суму 2900,00 грн.; від 15.11.2014 №990 на суму 2250 грн.; від 18.11.2014 №992 на суму 2250,00 грн.; від 18.11.2014 №993 на суму 2250,00 грн.; від 04.12.2014 №994 на суму 2450,00 грн.; від 05.12.2014 №996 на суму 3200,00 грн.; від 10.12.2014 № 997 на суму 2400,00 грн.; від 17.12.2014 №998 на суму 4100,00 грн.; від 17.12.2014 №999 на суму 2250,00 грн.; від 19.12.2014 №1000 на суму 2900,00 грн.; від 19.12.2014 №1002 на суму 2700,00 грн.; від 17.12.2014 № 1003 на суму 4000,00 грн.; від 25.12.2014 №1005 на суму 2700,00 грн.; від 25.12.2014 №1008 на суму 2900,00 грн.; від 22.12.2014 №1009 на суму 4200,00 грн.; від 27.12.2014 № 1010 на суму 2700,00 грн.; від 29.12.2012 №1011 на суму 1300,00 грн.; від 09.01.2015 № 1013 на суму 2700,00 грн.; від 10.01.2015 №1014 на суму 3350,00 грн.; від 11.01.2015 №1015 на суму 3350,00 грн.; від 21.01.2015 №1018 на суму 1200,00 грн.; від 22.01.2015 № 1021 на суму 1200,00 грн.; від 23.01.2015 №1022 на суму 1300,00 грн.; від 23.01.2015 № 1023 на суму 2700,00 грн.; від 02.02.2015 № 1025 на суму 2900, 00 грн.; від 03.02.2015 № 1026 на суму 2700, 00 грн.; від 04.02.2015 №1031 на суму 2400,00 грн.; від 06.02.2015 № 1032 на суму 2700,00 грн.; від 12.02.2015 № 1036 на суму 5900,00 грн.; від 20.02.2015 № 1040 на суму 2700,00 грн.; від 06.03.2015 №1045 на суму 4100,00 грн.; від 19.03.2015 № 1047 на суму 3100,00 грн.; від 20.03.2015 № 1049 на суму 5000,00 грн.; від 24.03.2015 № 1051 на суму 3900,00 грн.; від 30.03.2015 №1055 на суму 1400,00 грн. (т.1 а.с. 154, т.3 а.с. 38,44,47, 51,54,61,64,69,71,77,80,83,87,90,94,101,104,107,110,117,120,126,129,133,136,141,144,147,150,154,156,160,162,165,168, 171,174, 177,184,189,192,198, 200, 204, 207, 210, 214).

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.01.2013 по 30.11.2015 між ПП «СТЛ ГРУП» та ТОВ «Колд Транс » було укладено договори перевозки: від 27.03.2014 № 834 на суму 4000, 00 грн.; від 03.04.2014 № 836 на суму 2000, 00 грн.; від 07.04.2014 № 837 на суму 1700,00 грн.; від 11.04.2014 № 839 на суму 2000, 00 грн.; від 12.04.2014 № 840 на суму 2000,00 грн.; від 12.04.2014 № 841 на суму 2000,00 грн.; від 17.04.2014 № 842 на суму 2100,00 грн.; від 17.04.2014 № 843 на суму 2000,00 грн.; від 22.04.2014 № 844 на суму 2200,00 грн.; від 24.04.2014 № 845 на суму 2000,00 грн.; від 25.04.2014 № 847 на суму 2000,00 грн.; від 26.04.2014 № 848 на суму 2250,00 грн.; від 07.05.2014 № 849 на суму 2100,00 грн.; від 07.05.2014 № 851 на суму 2100,00 грн.; від 07.05.2014 № 852 на суму 2100,00 грн.; від 12.05.2014 № 853 на суму 2800,00 грн.; від 14.05.2014 № 854 на суму 2100,00 грн.; від 14.05.2014 № 855 на суму 2100,00 грн.; від 14.05.2014 № 856 на суму 3200,00 грн.; від 15.05.2014 № 857 на суму 2250,00 грн.; від 15.05.2014 № 858 на суму 2100,00 грн.; від 16.05.2014 № 859 на суму 2100,00 грн.; від 19.05.2014 № 860 на суму 1400,00 грн.; від 21.05.2014 № 861 на суму 2100,00 грн.; від 23.05.2014 № 864 на суму 2100,00 грн.; від 23.05.2014 № 865 на суму 4500,00 грн.; від 27.05.2014 № 866 на суму 4500,00 грн.; від 28.05.2014 № 867 на суму 2100,00 грн.; від 29.05.2014 № 868 на суму 2100,00 грн.; від 03.06.2014 № 870 на суму 2100,00 грн.; від 04.06.2014 № 871 на суму 2100,00 грн.; від 05.06.2014 № 872 на суму 2100,00 грн.; від 06.06.2014 № 873 на суму 3200,00 грн.; від 06.06.2014 № 874 на суму 3700,00 грн.; від 11.06.2014 № 876 на суму 2100,00 грн.; від 12.06.2014 № 877 на суму 2100,00 грн.; від 12.06.2014 № 878 на суму 2250,00 грн.; від 12.06.2014 № 879 на суму 2100,00 грн.; від 12.06.2014 № 880 на суму 2100,00 грн.; від 13.06.2014 № 881 на суму 2100,00 грн.; від 16.06.2014 № 885 на суму 2400,00 грн.; від 19.06.2014 № 886 на суму 2100,00 грн.; від 19.06.2014 № 887 на суму 2100,00 грн.; від 20.06.2014 № 888 на суму 2100,00 грн.; від 24.06.2014 № 889 на суму 2100,00 грн.; від 25.06.2014 № 891 на суму 2250,00 грн.; від 26.06.2014 № 892 на суму 2100,00 грн.; від 01.07.2014 № 893 на суму 2100,00 грн.; від 03.07.2014 № 896 на суму 2100,00 грн.; від 08.07.2014 № 897 на суму 2100,00 грн.; від 09.07.2014 № 898 на суму 2200,00 грн.; від 09.07.2014 № 899 на суму 700,00 грн.; від 11.07.2014 № 901 на суму 2100,00 грн.; від 14.07.2014 № 902 на суму 600,00 грн.; від 15.07.2014 № 903 на суму 2600,00 грн.; від 17.07.2014 № 904 на суму 2250,00 грн.; від 17.07.2014 № 905 на суму 2100,00 грн.; від 17.07.2014 № 906 на суму 4800,00 грн.; від 18.07.2014 № 907 на суму 2100,00 грн.; від 23.07.2014 № 908 на суму 2100,00 грн.; від 23.07.2014 № 909 на суму 2250,00 грн.; від 25.07.2014 № 910 на суму 2100,00 грн.; від 25.07.2014 № 911 на суму 2700,00 грн.; від 25.07.2014 № 912 на суму 3200,00 грн.; від 30.07.2014 № 913 на суму 2100,00 грн.; від 30.07.2014 № 914 на суму 1100,00 грн.; від 31.07.2014 № 915 на суму 2100,00 грн.; від 31.07.2014 № 916 на суму 2100,00 грн.; від 05.08.2014 № 918 на суму 900,00 грн.; від 06.08.2014 № 919 на суму 2100,00 грн.; від 07.08.2014 № 920 на суму 2100,00 грн.; від 08.08.2014 № 921 на суму 2100,00 грн.; від 13.08.2014 № 923 на суму 2100,00 грн.; від 15.08.2014 № 924 на суму 5500,00 грн.; від 13.08.2014 № 925 на суму 2100,00 грн.; від 19.08.2014 № 926 на суму 8500,00 грн.; від 20.08.2014 № 927 на суму 2250,00 грн.; від 20.08.2014 № 928 на суму 300,00 грн.; від 21.08.2014 № 930 на суму 2250,00 грн.; від 22.08.2014 № 931 на суму 2100,00 грн.; від 26.08.2014 № 932 на суму 1700,00 грн.; від 26.08.2014 № 933 на суму 2800,00 грн.; від 27.08.2014 № 935 на суму 3400,00 грн.;від 27.08.2014 № 936 на суму 2100,00 грн.; від 28.08.2014 № 937 на суму 2100,00 грн.; від 29.08.2014 № 940 на суму 6700,00 грн.; від 03.09.2014 № 941 на суму 2250,00 грн.; від 03.09.2014 № 942 на суму 2100,00 грн.; від 04.09.2014 № 943 на суму 3100,00 грн.; від 04.09.2014 № 944 на суму 2400,00 грн.; від 05.09.2014 № 945 на суму 2250,00 грн.; від 08.09.2014 № 946 на суму 6700,00 грн.; від 09.09.2014 № 947 на суму 2250,00 грн.; від 10.09.2014 № 948 на суму 6800,00 грн.; від 10.09.2014 № 949 на суму 2300,00 грн.; від 12.09.2014 № 950 на суму 2250,00 грн.; від 15.09.2014 № 952 на суму 2400,00 грн.; від 10.09.2014 № 954 на суму 3000,00 грн.; від 16.09.2014 № 955 на суму 1630,00 грн.; від 18.09.2014 № 956 на суму 1000,00 грн.; від 18.09.2014 № 957 на суму 2250,00 грн.; від 22.09.2014 № 958 на суму 2400,00 грн.; від 22.09.2014 № 959 на суму 2250,00 грн.; від 24.09.2014 № 961 на суму 2700,00 грн.; від 26.09.2014 № 963 на суму 6450,00 грн.; від 26.09.2014 № 964 на суму 2250,00 грн.; від 29.09.2014 № 965 на суму 2400,00 грн.; від 30.09.2014 № 966 на суму 1100,00 грн.; від 30.09.2014 № 967 на суму 2250,00 грн. (т.1а.с.161,165,168,172,175,178,181,184,187,191,194,197,200,203,206,209,213,216,219,223,226,229,232,237,240,т.2а.с.2,5,9,12,15,18,21,24,28,32,35,38,41,44,47,50,54,57,60,63,66,69,72,74,78,81,84,88,91,95,100,106,107,110,113,116,119,123,126,129,132,138,141,144,147,150,151,152,153,157,163,169,177,180,183,186,190,194,197,200,203,206,209,212,215,219,222,225,230,234,236,237, т.3 а.с. 3,6,9,13,16,19,22,26,29,32,35,38).

На підтвердження виконання сторонами вищевказаних договорів перевозки позивачем до суду надані наступні первинні документи: податкові накладні; рахунки - фактури; акти здачі-приймання робіт (надання послуг); товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.

У свою чергу, судом встановлено, що первинні документи (податкові накладні, рахунки фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки фактури) по операціях між позивачем та ТОВ «Сільвер логістікс груп» і ТОВ «Колд Транс» з боку контрагентів підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2014 за № 12014270000000315 та 24.04.2015 за № 32014270000000009.

Так, з протоколів допитів свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5А від 05.05.2015 та від 02.02.2016 (а.с. 89-97) вбачається наступне:

-свідок ОСОБА_4 зазначив, що фактично ТОВ «Сільвер логістікс груп», з моменту заснування і по даний час, жодної діяльності не здійснювало. Бухгалтерський та податковий облік взагалі не вівся, у звязку із відсутністю діяльності товариства. ТОВ «Сільвер логістікс груп» не мало транспортних засобів, які б йому належали на праві власності та не орендувало транспортні засоби;

-свідок ОСОБА_5 зазначив, що не має жодного відношення до ТОВ «Колд Транс», товариство лише реєструвалося ним за грошову винагороду. Крім того, повідомив, що фінансово-господарської діяльності на даному підприємстві він не здійснював та печаткою товариства не користувався.

Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час їх допиту слідчим, фактично заперечувалась їх участь у діяльності товариств - ТОВ «Сільвер логістікс груп» та ТОВ «Колд Транс».

У свою чергу, згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем, в якості доказів у справі, первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Сільвер логістікс груп» та ТОВ «Колд Транс» не можна вважати належними та достовірними первинними документами у розумінні ПК України та Закону № 996-XIV, тобто документами, які підтверджують фактичне отримання від контрагента робіт і послуг, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу витрат товариства.

Крім того, судом встановлено, що згідно з податковою інформацією ДПІ у м. Чернігові від 19.03.2015 за № 24/22/38776990 вбачається, що господарська діяльність ТОВ «Сільвер логістікс груп» та ТОВ «Колд Транс» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій: відсутній рух активів, зобовязань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; відсутній штат працюючих осіб; відсутні транспортні засоби, які необхідні для переміщення товарів, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі, платник податків не знаходиться за місцезнаходженням, при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 (справа №21-737во09) про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результату відповідної економічної діяльності у силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 23.05.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «СТЛ ГРУП».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «СТЛ ГРУП» - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій