Постанова № 59783574, 17.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/16180/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Токова С.Є.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ганечко О.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні ОСОБА_2 на пенсію в зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_2 з 25.10.2014 року на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку її померлого чоловіка - ОСОБА_3, одержаного за роботу в зоні відчуження за період з 07.05.1986 року по 11.05.1986 року відповідно до довідки №29/11 від січня 1997 року.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо відмови в переведенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_1, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 27 квітня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_1, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку померлого чоловіка - ОСОБА_3, одержаного за роботу в зоні відчуження за період з 07.05.1986 року по 11.05.1986 року відповідно до довідки №29/11 від січня 1997 року.

Не погоджуючись частково з прийнятою постановою представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції в частині визначення дати переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Також з апеляційною скаргою звернувся представник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України, однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, апеляційна скарга відповідача була повернута останньому у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги (несплатою судового збору).

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а постанову суду слід змінити в резолютивній частині з таких підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, а саме: смертю чоловіка, який мав статус інваліда ЧАЕС та отримував пенсію як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС.

Однак, листом від 24.06.2015 року Управлінням було відмовлено у переведенні позивача на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки довідки про періоди роботи в зоні відчуження та про заробіток одержаний за роботу в зоні відчуження померлого чоловіка ОСОБА_3 виявлено, що вказані документи не відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та зобов'язав Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про переведення ОСОБА_2 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 27 квітня 2015 року (тобто з дати звернення з такою заявою до відповідача).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо визнання протиправною відмови у переведенні на інший вид пенсії з підстав, вказаних в листі, та зобов'язання відповідача перевести позивача на інший вид пенсії, однак, суд першої інстанції помилково визначив помилкову дату з 27 квітня 2015 року, замість 25 жовтня 2014 року.

Так, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що з 1994 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.9).

Відповідно до копії посвідчення на момент смерті ОСОБА_3 належав до громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.6).

Крім того, ОСОБА_3 перебував на обліку в УПФУ Києво-Святошинського району та отримував пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи (інвалід 2 групи) (а.с.10).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.5).

Згідно довідки від 05.02.2015 року виданій ОСОБА_2 (дружині) померлого ОСОБА_3, смерть останнього пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Також дана довідка підтверджує, що ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_3 (а.с.8).

Більш того, відповідно до Експертного висновку №9154 від 08.12.2014 року, наданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7).

Також, в матеріалах справи наявні інші докази, що підтверджують участь ОСОБА_3 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема: довідка про виплачену заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження на посаді водія за період з 07.05.1986 року по 11.05.1986 року (а.с.45).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно із ст. 37 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"визначено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі, а саме, на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, чинним на час звернення до відповідача з заявою, встановлено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування збитків, який визначається згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту наведених норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику, а позовні вимоги обґрунтовані.

Посилання відповідача у листі від 24.06.2015 року про невідповідність матеріалів пенсійної справи вимогам чинного законодавства необґрунтовані, так як факт нарахування і виплати померлому ОСОБА_3 пенсії із заробітку, отриманого ним за час роботи під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році підтверджує правомірність зазначених у поданих документах даних, а тому відсутні правові підстави для повторного надання позивачем їх оригіналів з метою отримання вже призначеної раніше пенсії померлого чоловіка.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника має бути з моменту звернення позивача з такою заявою, тобто з 27 квітня 2015 року зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а з заявою до відповідача ОСОБА_2 звернулась 27 квітня 2015 року, тобто протягом 12 місяців, як це передбачено чинним законодавством.

Тобто, переведення ОСОБА_2 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника слід провести з 25 жовтня 2014 року, тобто з дня, що настав за днем смерті годувальника

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а резолютивну частину постанови суду першої інстанції слід змінити шляхом визначення дати переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 25 жовтня 2014 року, а не з 27 квітня 2015 року, як вказав суд першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 03 червня 2016 року - змінити в частині визначення початкової дати з якої слід призначити пенсію.

Абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 25 жовтня 2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_1, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку померлого чоловіка - ОСОБА_3, одержаного за роботу в зоні відчуження за період з 07.05.1986 року по 11.05.1986 року відповідно до довідки №29/11 від січня 1997 року.»

В іншій частині постанову Деснянського районного суду м.Києва від 03 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: О.М. Ганечко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Ганечко О.М.