Постанова № 5977987, 17.06.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.06.2009 р. справа №29/297

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівВолкова Р.В. , Калантай М.В.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. № 4660 від 18.11.2008р., від відповідача:Лазарева Л.Л. за дов. № 9297 від 18.11.2008р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від12.03.2009 року по справі№29/297 (Джарти В.В.) за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Луцьк доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 509 222,01грн., в тому числі 476753,33грн.-основного боргу, 1962,72грн.- 3% річних, 15693,70грн.- пені та 14812,26грн.-інфляційна складової В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2009р. у справі № 29/297 задоволений позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 м. Луцьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” про стягнення суми заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у загальному розмірі 509222,01 грн. Приписано стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38; ЄДРПОУ 32516492) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 ( 43021, АДРЕСА_1; ІН НОМЕР_1) суму боргу в розмірі 509222,01 грн., в тому числі 476 753,33грн-основного боргу, 1962,72грн.- 3% річних, 15693,70грн-пені та 14812,26грн. інфляційної складової, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 5215грн. Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Покупцем умов Договору, а також порушення норм ЦК України та ГК України, які регулюють загальні умови виконання зобовязань та правила виконання договорів поставки. Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Торгівельний будинок «Амстор»” м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального права та рішення прийнято при неповному зясуванні обставин , що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, із встановленням висновків , які не відповідають обставинам справи. Просить суд прийняти нове рішення у справі , яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віленд»суму боргу у розмірі 4239,55грн., в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»на користь ФОП ОСОБА_7 інфляційної суми у розмірі 14812,26грн., 3% річних у розмірі 1962,72грн., пені у розмірі 15693,70грн.- відмовити. Крім того , скаржник просить розстрочити суму основного боргу строком на 12 місяців. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судом не прийнято до уваги факт порушення позивачем умов Договору поставки № 1607 від 21.11.06р. та Додатку № 2 до даного договору . При цьому , на думку скаржника, позивач визнав суму боргу в розмірі 12279,41грн., проте суму штрафу та пені у розмірі 4239,55грн., які були нараховані відповідачем відповідно до пунктів 10-11 Додатку № 2 - не визнав. Вважає відповідні штрафні санкції цілком правомірними та такими , що не підлягають подальшому доказуванню, однак , судом без достатніх підстав не стягнуті з позивача.

Крім того , вважає доречним в даному випадку застосування положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та вжиття заходів щодо розстрочення наявної заборгованості відповідача перед позивачем , з оглядом на фінансові труднощі , що відчуває в цей період Відповідач, які стали наслідком економічної кризи та з врахуванням того , що вилучення повної суми заборгованості єдино разовим платежем з господарського обігу може призвести до зупинення фінансово-господарської діяльності відповідача.

28.04.09р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ «Торгівельний будинок «АМСТОР»про зупинення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.09р. у справі № 29/297 до розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 27.05.09р. представник відповідача наполягав на задоволенні даного клопотання.

Дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню , оскільки за приписами положень ч. 1 ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України тільки суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

При цьому , судова колегія вважає необхідним звернути увагу відповідача на те , що відповідно до положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими на всій території України і виконуються лише рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили. Проте , рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.09р. у справі № 29/297 , в розумінні ст. 91 означеного вище Кодексу , не набрало законної сили.

15.05.09р. заявником апеляційної скарги до суду подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення строком на 6 місяців.

Дане клопотання відхилено судовою колегією з приводу їх необгрунтованості.

Крім того, 15.05.09р. скаржником надані уточнення № 3098 від 15.05.09р. до апеляційної скарги , відповідно до яких відповідач просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.09р. у справі № 29/297 та прийняти нове рішення яким:

- зменшити борг ТОВ « Торгівельний будинок «Амстор»перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, на суму заборгованості останнього , у розмірі 4239,55грн;

- стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 472513,78грн.

- Зменшити розмір інфляційної суми , 3%річних, пені;

- Відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.

Дані уточнення судовою колегією прийняті до розгляду.

11.06.09р. до суду надійшли пояснення № 3412 від 27.05.09р. ВАТ «Торгівельний будинок «Амстор»на виконання вимог ухвали від 27.05.09р., в яких скаржником наведені обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання судового рішення строком на 6 місяців та зупинення виконання рішення господарського суду Донецької області від 24.03.09р.

Позивач, Фізична особа підприємць ОСОБА_7 м.Луцьк у відзиві № 371 від 20.05.09р. на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, Рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим . Крім того , позивач у відзиві та представник позивача в судовому засіданні також заперечує проти зупинення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.09р. у справі № 29/297 до розгляду апеляційної скарги та відстрочення виконання рішення .

10.04.09р. представником позивача до суду надані Зауваження на протокол судового засідання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.09р. у справі № 29/297 зауваження позивача відхилені.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши заявника скарги та представника позивача, судова колегія встановила наступне.

21.11.06р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 м.Луцьк та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Торгівельний будинок «Амстор»” м. Донецьк був укладений договір № 1607 за умовами якого постачальник зобовязався поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення , а покупець зобовязався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість ( п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 означеного Договору , право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної , яка засвідчує момент передачі товару.

Порядок поставки означеної продукції, визначений згідно змісту пункту 2.1 Договору, за яким Продавець зобов”язується принятии від Покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовлені своїми транспортними засобами та за свій рахунок.

За умовами ч.4 Додаткової угоди №2, якою були внесені зміни до Договору поставки № 1607 від 21.11.06р., а саме до п. 5.5 , покупець перераховує грошові кошти за поставлений товар з відстрочкою платежу 60 банківських днів з моменту прийняття товару на складі Покупця.

Строк дії Договору визначений пунктом 7.1 визначений з 01.01.07 року до 31.12.07 року. У разі, якщо сторони за місяць до моменту закінчення строку дії Договору не висунуть письмового попередження про його припинення, умови пункту 7.3 Договору передбачають автоматичну пролонгацію Договору ще на рік.

З урахуванням відсутності документів, які би достовірно підтверджували письмові звернення у періоди 01.12.07-31.12.07 року та 01.12.08-31.12.08 року сторін Договору одне до одного з вимогами щодо припинення дії Договору , судом першої інстанції вірно встановлено , що дія Договору автоматично продовжилася до 31.12.08 та 31.12.09 року відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи (товарні накладні про повернення товару на 137 аркушах), та не заперечується сторонами , в грудні 2008року Відповідачем було здійснено повернення нереалізованого товару на загальну суму 276631,74коп.

Товарні накладні за період з 23.07.08р по 30.07.08року на суму 43506,98грн. із переліку прострочених накладних, заявлених в позовній заяві виключено, оскільки на дату подання позовної заяви вони були оплачені.

У період з 03.12.08р. по 26.12.08 року, Продавець поставив Покупцю Товар на суму 489032,74грн., що підтверджується матеріалами справи , а саме підписаними сторонами товарними накладними, актом звірки, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств, станом на 13.01.09року.

Крім того , отримання покупцем поставленого товару підтверджується підписом його представника, який скріплений печаткою підприємства відповідача та не заперечується представником відповідача.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

За своїм змістом та правовою природою Договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно п.п.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст.598 цього Кодексу, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що спірні зобовязання між сторонами виникли на підставі договору поставки № 1607 від 21.11.06р. , який є чинним, відповідачем у порядку, встановленому законом, не оспорювався, а умови його щодо прийняття у власність поставленого товару та його оплати, частково виконанувались .

Судова колегія приймає в якості доказів надані акти звіряння взаємних розрахунків та погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що наданими до матеріалів справи накладними доведений факт отримання відповідачем товару.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи , не спростовано сторонами та вірно встановлено судом першої інстанції , відповідачем умови договору не виконані , доказів оплати товару в повному обсязі як суду першої так і апеляційної інстанції не надано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 476753,33грн. підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення пені за невиконання господарського зобов'язання, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

А згідно статті ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 укладеного Договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє в період виникнення заборгованості , від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, дати отримання Товару, проставлені на всіх видаткових накладних штампом відповідача „Приём документов ООО “Торговый дом “Амстор”- є більш пізніми, ніж дати накладних.

При цьому , з урахуванням положень визначених в п. 1.2 Договору поставки та п. 5.5 в редакції Додаткової угоди №2 до цього Договору , суд першої інстанції правомірно визначив строк виникнення права вимоги , врахувавши саме дати зазначені на штампах про приймання Товару .

З оглядом на порушення відповідачем умов договору поставки № 1607 від 21.11.2009р. та не оплату поставленого товару, господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення пені у сумі 15693,70грн.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За цих обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову також і в цій частині в розмірах: 1962,72грн. 3% річних, 14812,26грн.-інфляційних , які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Стосовно вимог скаржника про зменшення суми боргу ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор»перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, на суму заборгованості останнього , у розмірі 4239,55грн., судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того , як про це зазначено в рішенні суду першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження, позивач зменшив суму позовних вимог в частині основного боргу на підставі того , що він , як постачальник , з урахуванням умов п. 1.3 спірного Договору, повинен був сплатити на користь відповідача суму у розмірі 10279,41 грн., за досягнутий обсяг постачань за четвертий квартал 2008року, згідно виставленого рахунка-фактури № АМ-0978045 від 02.01.09року. Але , сплатив цю суму частково , що підтверджується банківською випискою.

Тобто , як це вірно встановлено судом першої інстанції , позивач визнав, вищевказані суми, тому зменшив розмір позовних вимог. Посилання скаржника , в обґрунтування вищенаведених вимог апеляційної скарги , на те , що позивач не визнав суму боргу , яка складається зі штрафу та пені за порушення строку сплати та нараховані відповідачем відповідно до пунктів 10 та 11 Додатку № 2 до спірного договору , судовою колегією не приймаються , оскільки , як про це також вірно зазначено судом першої інстанції , не повязані з предметом спору (стягнення боргу за Товар) та мають висуватися відповідачем як позовні вимоги у самостійному позовному провадженні. Проте , також могли бути заявлені відповідачем в якості зустрічного позову у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Однак, відповідач , наданим йому правом не скористався .

Відносно вимог скаржника про зменшення розміру інфляційної суми , 3%річних та пені, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому , відповідач ні суду першої , а на апеляційної інстанції не довів винятковість випадку на підставі якого суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), не довів поважність причин невиконання зобовязання . В звязку з чим , на думку судової колегії , судом першої інстанції правомірно було відмовлено у заявленому клопотанні про зменшення розміру пені від 12.03.09р..

Проте , питання щодо зменшення розміру інфляційної суми та 3% річних не було предметом розгляду у суді першої інстанції , оскільки відповідачем не заявлялось та з урахуванням положень ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті до розгляду апеляційним судом.

Окрім означеного , заявник апеляційної скарги просить суд відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців. Дана вимога відповідача не підлягає задоволенню з урахуванням положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом статей 116 і 117 Господарського процесуального кодексу України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або у касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ.

Таким чином , з урахуванням вищенаведеного , судова колегія вважає необхідним звернути увагу відповідача на те , що вирішення питання щодо відстрочення або розстрочення виконання рішення відноситься до компетенції господарського суду ( суду першої інстанції).

В звязку з викладеним, заявник апеляційної скарги не навів належних доводів у підтвердження вимог своєї апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торгівельний будинок «Амстор»” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2009р. у справі № 29/297 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2009р. у справі № 29/297 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 17.06.09р.

ГоловуючийМ.Д. Запорощенко

Судді:Р.В. Волков

М.В. Калантай

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС