Рішення № 5977934, 09.06.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2009 р.Справа № 17/37-821 (33/201) Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Вишнівець Збаразького району Тернопільської області

до відповідача Закритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль”, м. Тернопіль

про стягнення коштів на суму 11413,30 грн.

Представник від:

Позивача: ОСОБА_3, уповноважений, довіреність№ 12 від 25.05.09р.;

Відповідача: Виннічик І.М., гол. юрисконсульт, довіреністьсерії ВМВ № НОМЕР_2 від 07.04.09р.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

До господарського суду міста Києва 23 лютого 2009 року (згідно штампу відділення звязку на поштовому конверті) звернувся з позовом субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Вишнівець Збаразького району Тернопільської області, в якому просив винести рішення про стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, м. Київ, 11413,30 грн. (з яких: 5195,17 грн. сума залишку на рахунку позивача, відкритого у Вишнівецькій філії банку, 1486,50 грн. неотриманого прогнозованого прибутку, 3117,10 грн. нарахованих збитків, визначених у звязку з підвищенням вартості медикаментів, 495,50 грн. нарахованих відсотків за користування чужими коштами у розмірі 10%, 49,55 грн. нарахованих 3% річних, 769,48 грн. інфляційних нарахувань та 300,00 грн. моральної шкоди), посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань, що виникли з договору банківського рахунку №2/21 від 16.01.2007р.

Позивач стверджує, що в порушення п. 1.1, 4.1., 4.1.2., 5.1.1, 5.1.2. договору № 2/21 від 16.01.2007 р. філією «Тернопільське центральне відділення ПІБ»не проведено згідно платіжних доручень коштів на загальну суду 4955 грн., а у знятті вхідного залишку в розмірі 5195,17 грн. банком було відмовлено клієнту (позивачу у справі). Внаслідок таких дій Банку позивач зазнав збитків, що виразилися у відсутності можливості придбати медикаменти, оскільки не були проплачені контрагентам, у вигляді неотриманих прогнозованих прибутків від реалізації ліків та через зростання цін на медикаменти в період з 03.10.2008 р. по 18.02.2009 р. в середньому на 60 % , позивач був позбавлений можливості закупити за відповідну суму вхідного залишку коштів на його банківському рахунку попередньо заплановану кількість медикаментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем долучено копію договору банківського рахунку №2/21 від 16.01.07р.; платіжні доручення №446 від 03.10.08р.; №448 від 06.10.08р.; №449 від 06.10.08р.; виписку банку по особовому рахунку позивача; копію претензії від 10.11.08р.; копію відповіді на претензію №09/521 від 18.11.08р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача як субєкта підприємницької діяльності; інші матеріалами.

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 14.04.2009р., винесеної в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України, дану справу передано за підсудністю на розгляд до господарського суду Тернопільської області, у звязку з тим, що договір банківського рахунку №2/21 від 16.01.07р. укладено між позивачем та філією “Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль”, м. Тернопіль, яка є відособленим структурним підрозділом Банку, відтак, спір підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням філії Банку.

- 24.04.09р. до господарського суду м. Києва позивачем було подано клопотання № бн від 07.04.09р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 6218,13 грн. з яких: 1486,50 грн. неотриманого прибутку, 3117,10 грн. збитків, 495,50 грн. відсотків за користування чужими коштами, 49,55 грн. 3% річних, 769,48 грн. інфляційних нарахувань та 300,00 грн. моральної шкоди за втрату ділової репутації, зазначивши, що банком розблоковано суму вхідного залишку грошових коштів на рахунку, що належить підприємцю в розмірі 5195,17 грн. та перераховано кошти в розмірі 5000 грн., ЗАТ «Альба Україна», про що свідчить платіжне доручення №33 від 20.02.2009р. та виписка по рахунку клієнта від 23.02.2009р.

Ухвалою господарського суду від 08.05.09р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 26.05.09р.

Враховуючи, що дане клопотання не розглядалося господарським судом м. Києва та суд не надав йому юридичної оцінки, зважаючи, що заява подана в межах прав сторони, передбачених статтею 22 ГПК України, беручи до уваги рекомендації, викладені в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»(п. 6) , суд задовольняє її, а розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 09.06.2009р. у звязку необхідністю витребування від сторін додаткових доказів на обґрунтування їхніх доводів та заперечень.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судових засіданнях та згідно поданого відзиву на позов від 25.05.09р. позовні вимоги заперечив та зазначив, що невиконання банком зобовязань за договором банківського рахунку №2/21 від 16.01.07р. у вигляді неоплати платіжних доручень №446 від 03.10.2008р., № 448 від 06.10.2008р. та №449 від 06.10.2008р. було повязано з важким фінансовим становищем кредитної установи, внаслідок чого Національним Банком України 07.10.2008р. було прийнято постанову за №308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)», згідно якої було введено тимчасову адміністрацію НБУ, а у відповідності до п.4 даної постанови, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача строком на 6 місяців. Окрім того, представник Банку стверджує, що позивачем при зверненні до господарського суду не доведено факту наявності збитків у вигляді неотриманого прибутку у заявленому розмірі; не обґрунтовано вказано в позові коефіцієнт 1,3 націнки на медикаменти; не доведено зростання вартості медикаментів на 60%; невірно розраховано інфляційні нарахування, а також жодним чином не підтверджено нарахування 10% за користування чужими коштами та вимогу про стягнення 300 грн. моральної шкоди. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач, згідно поданого заперечення на відзив від 08.06.09р. вважає, що спір виник з вини відповідача, а не в результаті введення тимчасової адміністрації НБУ. Окрім того, вважає Постанову Національного банку України від 07.10.2008р. №308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)»такою, що суперечить Конституції України, нормам чинного цивільного законодавства, Закону України «Про банки та банківську діяльність»та умовам укладеного договору банківського рахунку №2/21 від 16.01.07р., оскільки Постанова № 308 не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, не здійснювалося її офіційне оприлюднення в пресі.

Стосовно тверджень відповідача про необґрунтованість зростання вартості медикаментів на 60%, позивач вказує, що такі відомості взято з листа Міністерства економіки України від 27.03.2009р. №3802-25/119, а коефіцієнт націнки на медикаменти в розмірі 1,3 є середнім коефіцієнтом, що застосовувався безпосередньо підприємцем при розцінюванні медикаментів та відображений у накладних, по яких формувалася роздрібна ціна товару.

З метою надання відповідачу можливості ознайомитися з запереченнями на відзив, в судовому засіданні 09.06.2009р. оголошувалася перерва до 15:00 год. цього ж дня.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, пояснення представника позивача, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

16 січня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі керуючого філією “Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль”, як Банком, та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Клієнтом, укладено договір банківського рахунку № 2/21 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_3 та зобовязувався надавати послуги, повязані з прийманням, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку Клієнта, видачею грошей у безготівковій формі згідно тарифів комісійної винагороди за надання банківських послуг, викладених у Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Банк відповідно до умов вищезазначеного договору зобов'язався здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та нормативних актів Національного банку України (п. 5.1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 2 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено обовязок банку за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного договору позивач доручив відповідачу здійснити переказ грошових коштів: на поточний рахунок ТОВ "Артур-К" у розмірі 1035,00 грн. згідно платіжного доручення № 446 від 03.10.2008 року; на поточний рахунок ЗАТ "Альба Україна" у розмірі 2550,00 грн. згідно платіжного доручення № 448 від 06.10.2008 року; на поточний рахунок ТОВ «Артур-К»у розмірі 1370,00 грн. згідно платіжного доручення № 449 від 06.10.2008 року.

03.10.2008 р. та 06.10.2008 р. відповідачем було отримано зазначені розрахункові документи на переказ грошей з рахунку позивача на рахунки його кредиторів. Грошові кошти за вказаними розрахунковими документами були списані з рахунку позивача.

Відповідно до наданих копій банківських виписок за 22.10.2008р. вбачається, що 22 жовтня 2008р. на рахунок позивача було повернено грошові кошти, які відповідно до розрахункових документів від 03.10.2008 р. та 06.10.2008 р. були списані з рахунку позивача, з відміткою «сторно за розпорядженням ТА-1/148-р від 22.10.2008 р. тимчасової адміністрації Промінвестбанку. Див. лист ТА-106 від 22.10.2008 р.», тобто позивачу було повернуті грошові кошти за платіжними дорученнями № 446 від 03.10.2008р., № 448 від 06.10.2008р. та № 449 від 06.10.2008 року на загальну суму 4955,00 грн. (а.с. 14).

10.11.2008р. позивачем на адресу Філії «Тернопільське центральне відділення Промінвестбанку»надіслано претензію з вимогою в строк до 24.11.2008р. оплатити 8653,06 грн. у звязку з невиконанням Банком зобовязань згідно Договору банківського рахунку (в тому числі 5195,17 грн. вхідного залишку коштів, що знаходились на рахунку позивача, 1486,50 грн. неотриманого прибутку, 779,28 грн. завданих збитків, 495,50 грн. 10% за користування чужими грошима, 12,38 грн. 3% річних, 84,23 грн. інфляційних нарахувань та 600,00 грн. адвокатських послуг).

У відповіді на претензію №09/521 від 18.11.2008р. банк повідомив, що згідно постанови Правління Національного банку України від 07.10.2008 р. № 308 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців та зазначив, що 22.10.2008р. тимчасовим адміністратором прийнято рішення про повернення на рахунки платників, зокрема, коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 02.10.2008р. по 06.10.2008р. з подальшим блокуванням цих коштів. Порядок повернення заблокованих коштів визначається за особливим розпорядженням тимчасового адміністратора Промінвестбанку Кротюка В.Л.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків. Аналогічні приписи містить стаття 22 Цивільного кодексу України, в силу якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неотриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Породжуючи настання цивільних прав та обовязків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки (наявність шкоди), причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, полягає в порушенні чинних правових норм, в результаті чого завдається шкода фізичним і юридичним особам.

Відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є обєктивним наслідком (результатом) протиправної поведінки.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний звязок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) звязку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Статтею 8 Закону України ''Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено строки проведення переказу. Так, відповідно до п. 8.1. зазначеної статті банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Аналогічні приписи містить п. 5.1.2. Договору банківського рахунку №2/21 від 16.01.2007р.

Разом з тим, п. 8.4. ст. 8 Закону України ''Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів."

Як встановлено судом, платіжні доручення позивача №446 від 03.10.2008р., №448 від 06.10.2008р. та №449 від 06.10.2008р. оформлені для перерахування коштів з поточного рахунку позивача № НОМЕР_3 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль” на рахунки одержувачів- постачальників медикаментів в інший банк -ВАТ "Укрексімбанк". У зв'язку з тим, що ці перекази є міжбанківськими, строк їх виконання складає до трьох операційних днів.

Таким чином, кінцевим строком виконання міжбанківських переказів за платіжними дорученнями позивача від 03.10.2008 року та 06.10.2008 року вважається 07.10.2008 року та 08.10.2008 року відповідно, оскільки 04.10.2008 р. та 05.10.2008 року були вихідними днями.

В обґрунтування своєї відмови виконати розрахункові документи відповідач посилається на Постанову Національного банку України № 308 від 07.10.2008 р. "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" (надалі - Постанова).

Вказаною Постановою Національний банк України призначив у Промінвестбанку тимчасову адміністрацію, та, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року до 06.04.2009р. (п. 4 Постанови).

У відповідності з ч. 1 ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 10 жовтня 2008 року в газеті "Урядовий кур'єр" була розміщена відповідна інформація.

В ст. 2 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” законодавцем визначено поняття терміну “мораторій”, за яким мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 85 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” Національному банку України надано право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Відповідно до п.2. ч. 3. ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно статті 58 Закону України "'Про банки і банківську діяльність", банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тому, в період дії мораторію, неустойка (штраф, пеня), збитки за невиконання чи несвоєчасне виконання банком будь-яких зобов'язань не можуть нараховуватися.

Окрім того, господарський суд констатує, що в Договорі банківського рахунку №2/21 від 16.01.2007р. сторони передбачили відсутність у клієнта права вимагати від банку відшкодування понесених клієнтом збитків внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором через настання для Банку форс-мажорних обставин, в тому числі дій (подій) непередбачуваного характеру, що знаходяться поза волею Банку (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Таким чином, виходячи з аналізу поданих доказів та умов договору суд дійшов висновку, що дії Банку по не перерахуванню коштів з поточного рахунку позивача в строк, визначений законом та договором, відбулося не з вини Банку,а у звязку з призначенням Нацбанком України тимчасової адміністрації та введенням мораторію, тобто внаслідок обставин, що не залежали від волі Банку. Наведене позбавляє права позивача на вимогу про відшкодування збитків.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду твердження позивача про незаконність прийнятої Національним банком України Постанови від 07.10.2008 р. № 308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)", на яку посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, з підстав відсутності її державної реєстрації, з огляду на таке.

Правомірність прийняття Нацбанком України постанови № 308 було предметом судового розгляду у справі №1/1137 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" до Національного банку України, провизнання нечинною постанови від 07.10.2008р. № 308. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2008р., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Таким чином, підтверджено законність постанови НБУ № 308 від 07.10.2008 р.

Нормативно-правові акти Національного банку України в силу положень ч. 3 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» підлягають обовязковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2005 р. № 34/5, нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Натомість, Постанова №308 прийнята Національним банком України як суб'єктом владних повноважень в рамках здійснення банківського контролю за діяльністю конкретної банківської установи. Застосовані Постановою заходи регулювання стосуються діяльності виключно однієї банківської установи і не можуть бути застосовані по відношенню до інших. Застосування акту обмежується встановленим у ньому строком (один рік) та розраховане на "разове" застосування - в процесі здійснення тимчасової адміністрації з метою відновлення фінансового стану банку. Розпорядчі акти, які не містять нових правових норм і дія яких носить персоніфікований характер нормативно-правовими не вважаються, а дотримання вимог законодавства, що пов'язані з прийняттям нормативно-правових актів (зокрема, процедура їх державної реєстрації та порядок оприлюднення) є не обовязковим при прийнятті постанови № 308 (п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731).

Отже, дана постанова не може вважатися нормативно-правовим актом, відтак, не потребує державної реєстрації в порядку, передбаченому законодавством України.

Досліджуючи обставини справи, з якими позивач повязує факт заподіяння йому Банком збитків та подані на його обґрунтування докази, зокрема розрахунки розміру збитків у звязку з неотриманням прогнозованого прибутку та зростанням цін на медикаменти на 60 %; лист Міністерства економіки України №3802-25/119 від 27.03.2009р., товарно-транспортні накладні №000ХМ048377 від 02.10.2008р., №4662980 від 06.10.2008р., №000ХМ051453 від 30.10.2008р. та №4790912 від 31.10.2008р., договір купівлі-продажу №5576 від 01.03.07р., договір поставки №50/09, прайс-листи контрагентів підприємця, господарський суд вважає, що позивачем не доведено, в силу вимог ст. 623 ЦК України фактичного розміру неотриманого ним доходу, а матеріали справи не підтверджують можливість отримання підприємцем доходів в розмірі, який ним заявлено до стягнення, оскільки коефіцієнти націнки на товар (1,3) та відсоток зростання цін на медикаменти (60%) позивачем взято самостійно, виходячи з власних міркувань та його господарської діяльності, тобто без офіційно середньо статистично визначених показників по Україні в певний період, на відповідну кількість придбаного товару певного найменування.

Також з листа Міністерства економіки України №3802-25/119 від 27.03.2009р. не вбачається зросту ціни на лікарські засоби саме на 60 відсотків.

Окрім того, слід відмітити, що, як видно з наданих договорів: поставки № 50/09 без дати, купівлі-продажу № 5576 від 01.03.2007 р. та товарно-транспортних накладних № 000ХМ 051453 від 30.10.2008 р., накладних № 4662980 від 06.10.2008 р., № 4790912 від 31.10.2008 р., позивачем отримано товар на загальну суму 2405,00 грн., з відстрочкою платежу 3 та 5 календарних дні відповідно. Тому останній не був позбавлений можливості здійснювати реалізацію отриманого ним товару з відповідними націнками, а оплату ліків провести шляхом внесення готівки на рахунок Продавця.

Суд вважає здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань (за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року включно) із суми 4955 грн. помилковим. Також невірно проведено розрахунок 3% річних, що розраховані помісячно, оскільки їх нарахування здійснюється за кожен прострочений день.

Отже, за даних обставин суд вважає вимоги позивача безпідставними та документально не підтвердженими, у звязку з чим вимоги в частині стягнення з відповідача збитків, які виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем у сумі 3117,10 грн. та 1486,50 грн. неотриманого прибутку, до задоволення не підлягають, оскільки діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, котрий поширювався на платежі, проплата по яких мала бути здійснена до 07.10.2008 р.

З аналогічних мотивів судом відхиляються вимоги про стягнення 10% за користування чужими коштами, як необґрунтовані нормами чинного законодавства України.

Даний розмір відповідальності банку не передбачений й договором банківського рахунку №2/21 від 16.01.2007р. На вимогу суду позивачем не подано, а в судовому засіданні представником позивача не зазначено правових підстав нарахування таких санкцій.

Щодо вимог про стягнення 300,00 грн. моральної шкоди та втрату ділової репутації, господарський суд зазначає, що дана позовна вимога не містить посилань на норми чинного законодавства та на фактичні обставини справи, тобто не обґрунтована з правової точки зору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, слід зазначити, що виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обовязковою умовою стягнення моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту втрати підприємцем ділової репутації, як і доказів того, що відповідачем вчинялися певні дії, прямо або опосередковано спрямовані на приниження ділової репутації позивача. Про наявність складної фінансової ситуації у Промінвестбанку, що зумовило затримку ним здійснених клієнтами платежів, було повідомлено у більшості засобах масової інформації.

Між тим, матеріалами справи підтверджується відсутність протиправної поведінки відповідача і, відповідно, наявність шкоди, що виразилася в моральних збитках в розмірі 300,00 грн., а тому вимоги в цій частині до задоволення не підлягають як необґрунтовані документально та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, у платіжних дорученнях, виконаних банком із запізненням, проставлена дата їх подання позивачем до банку для виконання, що також підтверджує добросовісне виконання позивачем його грошових зобов'язань перед постачальниками товару. Відповідач своїм листом підтвердив, що саме банком затримано оплату платіжних документів позивача (лист №09/521 від 18.11.2008р.). Таким чином, відповідачем підтвердив відсутність вини підприємця ОСОБА_1 у затримці платежів, що вказує на належну репутацію позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У звязку з наведеним, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, позовні вимоги в заявленому розмірі (з урахуванням заяви про зменшення суми позову) підлягають відхиленню як необґрунтовані, належним чином не доведені та такі, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідачем розблоковано суму вихідного залишку грошових коштів на рахунку підприємця в розмірі 5195,17 грн. , котрі перераховано 20.02.2009 р. згідно платіжного доручення №33, відтак, з вини відповідача справу доведено до судового розгляду, тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 105,66 грн. суд покладає на відповідача у справі згідно ст. 49 ГПК України.

Окрім того, в порядку ст.. 47 ГПК України, позивачу підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України 2,87 грн. зайво сплаченого державного мита.

У судовому засіданні 09.06.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 59, 124 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”, ст. ст. 11, 16, 22, 23, 614, 623, 1066, 1068 ЦК України, ст. 173, 193, 231-232 ГК України, ст.ст. 42 47, 22, 33, 34, 43, 47, 49, 811, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ, провулок Шевченка, 12, ідент. код 00039002, - 105,66 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1.

3. Повернути Субєкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, з Державного бюджету України - 2,87 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно квитанції №1134_18_16 від 16.01.2009р.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_15 ” червня______ 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя