Рішення № 59775970, 16.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 Справа № 908/1392/16

за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2)

до відповідача ОСОБА_1 клуб «Першотравневець» (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, буд. 37/9)

про стягнення суми, розірвання договору оренди та виселення

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

Суддя Науменко А.О.

Суддя Немченко О.І.

при секретарі судового засідання Левченко І.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1902 від 01.08.2016 р.;

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Бердянської міської ради звернулося в господарський суд Запорізької області із позовними вимогами про: стягнення з ОСОБА_1 клубу «Першотравневець» заборгованості по орендній платі в сумі 99222,58грн. та пені в сумі 860,56грн.; розірвання договору оренди комунального майна від 14.05.2003 р. та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення СК «Першотравневець» з нежитлового приміщення площею 579,6кв.м., розташованого в будівлі ДК «Софіт» за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, пр. Леніна, 37/9.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 391, 526, 530, 65 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 19, 26, 27 Закону України Про оренду державного і комунального майна та умови договору оренди від 14.05.2003 р. (із додатковими угодами до нього). При цьому позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 р. по 30.04.2016р., включно, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобовязань по сплаті орендної плати, у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 99222,58 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті орендної плати, на підставі п.3.3 договору оренди відповідачу нараховано пеню в сумі 860,56грн. Несплата протягом чотирьох місяців орендної плати у відповідності до п.10.6 договору оренди від 14.05.2003р. та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за доводами позивача, є підставою для розірвання договору оренди комунального майна від 14.05.2003 р. та повернення орендованого приміщення шляхом виселення СК «Першотравневець» із зазначеного приміщення площею 579,6кв.м. на користь позивача (Орендодавця).

Просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1392/16, розгляд якої призначено на 21.06.2016 р.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 20.05.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; представник відповідача до судового засідання 21.06.2016р. не зявився; про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 30.06.2016р.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 21.06.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів повторно не виконав; представник відповідача до судового засідання 30.06.2016р. повторно не зявився.

Натомість до господарського суду 29.06.2016р. надійшла письмова заява СК «Першотравневець» (відповідача) про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою керівника.

За таких обставин, враховуючи складність і категорію справи, у звязку з необхідністю витребування доказів, необхідних для вирішення спору та забезпечення можливості реалізації сторонами процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, на підставі ст. 4-6 ГПК України було утворено колегію суддів для вирішення спору у справі і ухвалою від 30.06.2016р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий суддя), ОСОБА_4 (суддя), ОСОБА_5 (суддя), розгляд справи розпочато заново та справу № 908/1392/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2016р.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.06.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів також не виконав; представник відповідача до судового засідання 16.08.2016р. втретє не зявився.

Натомість до суду 07.07.2016р. надійшла повторна заява відповідача про відкладення розгляду справи на вересень 2016р. у звязку з хворобою керівника.

Суд зазначає, що процесуальний строк вирішення спору у справі встановлений ст. 69 ГПК України і складає два місяці. Підстави відкладення розгляду справи передбачені ст. 77 ГПК України. При цьому жодного доказу у підтвердження знаходження на лікарняному (хвороби) голови СК «Першотравневець», відповідачем до суду не було надано. Крім того, в разі неможливості явки керівника відповідача (юридичної особи), відповідач згідно до ст. 28 ГПК України мав право направити до судових засідань іншого свого представника, уповноваженого за довіреністю, однак своїм правом не скористався.

Враховуючи вказані обставини та той факт, що процесуальний строк колегіального розгляду справи спливає 30.08.2016р., у суду відсутні процесуальні можливості для відкладення розгляду справи на вересень 2016р. Крім того, клопотання є процесуально не підтвердженим відповідними доказами та необґрунтованим, внаслідок чого залишено судом без задоволення.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 20.05.2016 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 21.06.2016 р., від 21.06.2016р. про відкладення розгляду справи на 30.06.2016р. та від 30.06.2016р. про призначення справи до колегіального розгляду в судовому засіданні на 16.08.2016р. були своєчасно направлені судом на адресу відповідача: 71112, м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, буд. 37/9, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (оригінал Витягу з ЄДР наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином. Доказами обізнаності відповідача із фактом розгляду справи № 908/1392/16 також є його письмові клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 16.08.2016р. представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та підтвердив наведені у позові обставини. Представником позивача надано довідку, згідно з якою станом на 15.08.2016р. заборгованість відповідача зі сплати орендної плати не погашена та натомість основний борг з орендної плати збільшився і складає суму 202660,30 грн. (на зазначену у довідці дату). Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 16.08.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали свідчать, що 14.05.2003 року між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (Орендодавцем) та ОСОБА_1 клубом «Першотравневець» (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди комунального майна (надалі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 700кв.м., розташоване у Будинку культури «Софіт» по пр. Леніна, 37/9 у м. Бердянську.

Згідно до п.2.1 договору оренди вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Пунктом 2.2 договору оренди передбачено, що власником орендованого майна залишається територіальна громада і Орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3 договору оренди передбачено, що передача майна в оренду здійснюється згідно акту здачі-приймання; майно вважається повернутим після підписання акта здачі-приймання з Орендодавцем.

У відповідності до п.5.2 договору Орендар (відповідач у справі) зобовязався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 3.3 договору оренди сторони обумовили, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

Первісно строк дії договору оренди був передбачений п.10.1, а саме: з 14.05.2003р. по 30.08.2010р. Строк дії договору оренди в подальшому був продовжений Додатковою угодою від 19.12.2006р. до 31.12.2029р.

На виконання прийнятого зобовязання, за актом здачі-приймання майні від 14.05.2003р. Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) фактично прийняв у користування нежитлове приміщення площею700кв.м.

Додатковою угодою від 09.04.2008р. сторонами було зменшено площу орендованого майна до 548,74кв.м. За актом здачі-приймання майна від 26.03.2008р. сторони оформили факт зменшення площі орендованого майна до 548,74кв.м.

Додатковою угодою від 15.05.2009р. сторонами було змінено площу орендованого майна до 579,60кв.м. За актом здачі-приймання майна від 15.05.2009р. сторони оформили факт зміни площі орендованого майна до 579,60кв.м.

Таким чином, станом на момент вирішення спору в господарському суді фактична площа орендованого відповідачем комунального майна (нежитлових приміщень) складає 579,60кв.м.

Сторони неодноразово змінювали додатковими угодами розмір орендної плати на відповідний період часу.

Зокрема, Додатковою угодою від 15.05.2009р. сторони встановили, що Орендар сплачує на рахунок Орендодавця щомісячно орендну плату у грошовій формі яка дорівнює 11179,60грн. і сплачується з урахуванням індексів інфляції не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (пункт 3.1 Договору).

Додатковою угодою від 29.01.2010р. сторони встановили орендну плату у розмірі 1,00грн. в рік на період з 01.01.2010р. до 31.12.2010р.

Додатковою угодою від 10.02.2011р. сторони встановили орендну плату у розмірі 1,00грн. на період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Таким чином, оскільки додатковими угодами від 29.01.2010р. та від 10.02.2011р. орендна плата розміром 1,00грн. в рік була визначена лише на період часу з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., тому, відповідно, обовязок відповідача сплатити орендну плату саме в розмірі 1,00грн. в рік припинився з 01.01.2012р.

Оскільки в Додатковій угоді від 15.05.2009р. сторони встановили, що Орендар сплачує на рахунок Орендодавця щомісячно орендну плату у грошовій формі яка дорівнює 11179,60грн. і сплачується з урахуванням індексів інфляції не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця і не обмежили відповідний період дії цієї редакції п.3.1 договору оренди, тому починаючи з 01.01.2012р. розмір орендної плати визначений сторонами саме в такій редакції.

Проте, з боку відповідача умови п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 15.05.2009р. (щодо своєчасного та повного здійснення орендних платежів), виконані не були.

За період часу з 01.01.2016р. по 30.04.2016р. основний борг відповідача по сплаті орендної плати (із урахуванням її індексації) становить суму 99222,58грн.

За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо внесення орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість за Договором, яка підлягає стягненню, і зазначене є достатньою підставою для розірвання договору та повернення майна.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом оренди за договором від 14.05.2003 р. є комунальне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

З приписів п. 5.2 Договору вбачається, Орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки за період з 01.01.2016 р. по 30.04.2016 р. відповідач не сплатив належним чином орендні платежі, тому основний борг відповідача за Договором з орендної плати складає 99222,58грн.

Доказів погашення основного боргу відповідачем до суду надано не було.

Таким чином суд вважає вимогу Управління комунальної власності БМР (позивача, Орендодавця) про стягнення основного боргу в сумі 99222,58 грн. з орендної плати законною і обґрунтованою, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 3.3 Договору, за змістом якого, у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню: За заявлений позивачем період часу (з 01.02.2016 р. по 29.02.2016 р.) належний до сплати розмір пені становить суму 828,93 грн., але не суму 860,56 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, тому в решті позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Суд зазначає, що згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із змісту цієї норми слідує, що визначення істотності порушення є оціночним поняттям, яке повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Згідно ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендна плата, з урахуванням її індексації та своєчасність її внесення, віднесені до істотних умов договору оренди.

Виходячи з ч.3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Пунктом 10.6 договору оренди від 14.05.2013р. передбачено, що достроково дія договору оренди припиняється в випадку порушення строків внесення орендної плати більше ніж на два місяці.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за Договором стосовно здійснення повної та своєчасної оплати за майно, що орендується протягом чотирьох місяців, позовна вимога позивача (Орендодавця) про розірвання договору оренди від 14.05.2003 р., підлягає задоволенню.

В свою чергу, ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Виходячи з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна обовязок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком розірвання договору оренди.

Пунктом 8.4 Договору оренди передбачено, що в разі розірвання або припинення даного договору, Орендодавець звертається до господарського суду з питання виселення Орендаря з приміщення, вказаного у п.1.1.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач в період: січень квітень 2016р. (протягом 4-х місяців) не вносив орендну плату, а договір оренди від 14.05.2003р. підлягає розірванню, тому у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування комунальним майном, внаслідок чого позовна вимога позивача (Орендодавця) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення СК «Першотравневець» з нежитлового приміщення загальною площею 579,6 кв.м. за адресою м. Бердянськ, пр. Леніна, буд. 37/9 підлягає задоволенню.

Отже, позов задовольняється частково.

Суд відзначає, що при зверненні з даним позовом до суду, за вимогами про: стягнення з ОСОБА_1 клубу «Першотравневець» заборгованості по орендній платі в сумі 99222,58грн. та пені в сумі 860,56грн.; розірвання договору оренди комунального майна від 14.05.2003 р. та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, позивачем, платіжним дорученням № 70 від 06.05.2016 р. було сплачено 4272,06 грн. судового збору.

Разом з тим, судом встановлено, що за заявленими позивачем вимогами, сума судового збору повинна становити суму 4257,24 грн., а саме: за майновою вимогою про стягнення суми 100083,14 грн. сума судового збору складає суму 1501,24 грн. та за немайновими вимогами (про розірвання договору та виселення) сума судового збору складає 2756,00 грн. (1378,00 грн. + 1378,00 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

За таких обставин, з урахуванням позовних вимог, які стали предметом спору у даній справі, сума судового збору (належна до сплати в дохід державного бюджету) становить 4257,24 грн., а позивачем сплачено суму 4272,06 грн., у звязку з чим, позивачу підлягає поверненню надміру сплачений судовий збір у сумі 14,82 грн.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України Про судовий збір надміру сплачений судовий збір в сумі 14,82 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету (за наявності факту подання ним відповідної письмової заяви).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 4256,63грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 клубу «Першотравневець» (71112, м.Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, буд. 37/9, код ЄДРПОУ 20504576) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739, р/р 342209997000, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянська, банк: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 38042560, МФО 813015) заборгованість по орендній платі у сумі 99222 (девяносто девять тисяч двісті двадцять дві) грн. 58 коп., пеню у сумі 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 93 коп.

Видати наказ.

Розірвати договір оренди комунального майна від 14.05.2003 р., укладений між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) та ОСОБА_1 клубом «Першотравневець» (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, буд. 37/9, код ЄДРПОУ 20504576).

Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 клубу «Першотравневець» (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, буд. 37/9, код ЄДРПОУ 20504576) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) з нежитлового приміщення площею 579,6кв.м., розташованого в будівлі Будинку культури «Софіт» за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Леніна, 37/9.

Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 клубу «Першотравневець» (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, буд. 37/9, код ЄДРПОУ 20504576) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) суму 4256 (чотири тисячі двісті пятдесят шість) грн. 63 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову за вимогою про стягнення пені відмовити.

За фактом подання відповідної письмової заяви - видати ухвалу Управлінню комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) про повернення із Державного бюджету України суми 14,82 грн. судового збору надміру сплаченого платіжним дорученням № 70 від 06.05.2016 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.08.2016р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя А.О. Науменко

Суддя О.І. Немченко