Рішення № 59775479, 16.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.16р. Справа № 904/4574/16

За позовом Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "В.В.С", м. Дніпропетровськ

про стягнення 38 308 грн. 22 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "В.В.С" заборгованість в розмірі 38 308 грн. 22 коп., з яких 35 968 грн. 69 коп. - основний борг, 360 грн. 00 коп. - 3% річних, 1 979 грн. 53 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 28.12.2011р. № С-17 в редакції додаткової угоди від 30.12.2014р. № 1.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду від 06.06.2016р. про порушення провадження у справі та ухвала по відкладення розгляду справи від 07.07.2016р. отримана відповідачем, про що свідчить підписи його представників у поштових повідомленнях (а.с. 44, 51).

В подальшому на адресу суду повернулась копія ухвали від 28.07.2016р., якою розгляд справи відкладався на 09.08.2016р., що направлялась відповідачу, із відміткою відділення поштового звязку: «Повернуто за закінченням терміну зберігання».

За вказаних обставин, суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на участь повноважного представника у призначених судових засіданнях, та вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, які значиться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявному в матеріалах справи. Згідно статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Представник позивача у судові засідання, призначені на 28.07.2016р. та 09.08.2016р. не зявився.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представник позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2011р. між Державним підприємством "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "В.В.С" (замовник) укладений договір № С-17 (надалі-Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику можливість: використання прохідної та доріг виконавця для входу-виходу співробітників замовник; використання доріг, розташованих на території виконавця, для проїзду співробітників замовника, ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей та іншого майна в приміщення, що належить замовнику, а замовник зобовязується своєчасно і у повному обємі здійснювати оплату згідно виставленого виконавцем рахунку (п. п. 1.1, 2.3 ОСОБА_1).

За умовами п.7.1, 7.2 даний Договір вступає в силу з 01.01.2012р. і діє до 31.12.2012р. та вважається пролонгованим, якщо одна із сторін не заявить про його припинення, письмово попередивши про це іншу сторону, за 15 днів до закінчення терміну дії ОСОБА_1.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_1 щомісячна плата встановлюється згідно розрахунку, який наведений у додатку №1 до ОСОБА_1 і є невідємною частиною.

30.12.2014р. сторони уклали Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої внесли зміни у Розрахунок щомісячного розміру компенсації за користування прохідної та дорогами. Скоригований розрахунок додається до даної додаткової угоди і є невідємною частиною ОСОБА_1 № С-17 від 28.12.2011р.

Згідно до додатку №1 до ОСОБА_1 № С-17 від 28.12.2011р. в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2014р. розрахунок щомісячного розміру компенсації за користування прохідною та дорогами 23 113 загальна площа ДП „НДТІ, на яку нараховується податок на землю (мІ), 44 711 грн. 87 коп. сума земельного податку в місяць, яку сплачує ДП „НДТІ (грн.), 888 площа доріг, якими користується ТОВ НВФ „В.В.С., згідно ситуаційного плану, що додається до розрахунку (мІ), 44 711 грн. 87 коп.:23 113*888 = 1 717 грн. 82 коп. Всього сума до сплати: 2 061 грн. 38 коп.

Замовник своєчасно і в повному обємі щомісячно, незалежно від результатів господарської діяльності, вносить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в термін до 20 числа місяця, що іде за звітним (п.3.2 ОСОБА_1).

За умовами п. 3.3 ОСОБА_1 розмір плати може бути переглянутий за вимогою однієї зі сторін у випадку зміни розрахункових даних (цін, тарифів тощо), а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Валютою виконання грошових зобовязань за цим ОСОБА_1 є гривня (п. 3.4 ОСОБА_1).

На виконання умов ОСОБА_1 позивач надав відповідачу обумовлені ОСОБА_1 послуги у період з лютого 2015р. по квітень 2016р., у звязку із чим інститут направив на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури, а саме:

- № СФ-0102 від 28.02.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0171 від 31.03.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0230 від 30.04.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0289 від 31.05.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0357 від 30.06.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0415 від 31.07.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0470 від 31.08.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0540 від 30.09.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0604 від 31.10.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0672 від 30.11.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0730 від 31.12.2015р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0705 від 31.01.2016р. на суму 2 061 грн. 38 коп.;

- № СФ-0763 від 29.02.2016р. на суму 4 585 грн. 37 коп.;

- № СФ-0839 від 31.03.2016р. на суму 3 323 грн. 38 коп.;

- № СФ-0928 від 30.04.2016р. на суму 3 323 грн. 38 коп., які отримані представниками відповідача, про що свідчать додані до матеріалі справи копії поштових повідомлень (а.с. 13 -27, 28-36).

В порушення своїх зобовязань за ОСОБА_1 відповідач надані послуги позивача не оплатив, у звязку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35 968 грн. 69 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензією від 31.03.2015р. № Д/270 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 43 650 грн. 10 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 37-39).

Із посиланням на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 20.03.2015р. по 18.05.2016р. в розмірі 360 грн. 00 коп. та інфляційні втрати за період 20.03.2015р. по 21.04.2016р. в сумі 1 979 грн. 53 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_1 з додатками та додатковою угодою, рахунками-фактурами, обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог тощо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, з урахуванням умов пункту 3.2 ОСОБА_1, строк оплати наданих послуг у спірному періоді є таким, що настав.

При цьому вартість послуг, що надається позивачем, визначено сторонами у додатку № 1 до ОСОБА_1 «Розрахунок щомісячного розміру компенсації за користування прохідною та дорогами» в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2014р., згідно якого розмір щомісячної компенсації складає 2 061 грн. 38 коп.

Проте, як вбачається зі змісту рахунків № СФ-0763 від 29.02.2016р. на суму 4 585 грн. 37 коп., № СФ-0839 від 31.03.2016р. на суму 3 323 грн. 38 коп. та № СФ-0928 від 30.04.2016р. на суму 3 323 грн. 38 коп., виконавцем за період з січня по квітень 2016р. нарахована компенсація у розмірі більшому, ніж встановлено ОСОБА_1.

Разом з тим, доказів на підтвердження внесення змін до ОСОБА_1 матеріали справи не містять та сторонами не надані.

За вказаних обставин, суд зазначає про безпідставність нарахування позивачем компенсації за період з січня по квітень 2016р. у більшому розмір, ніж визначено додатком № 1 до ОСОБА_1 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2014р.

Водночас, з урахуванням умов ОСОБА_1, послуги, що надаються позивачем є такими, що не залежать від волевиявлення відповідача щодо їх прийняття, а тому факт отримання замовником вказаних послуг не потребує доведення виконавцем, у звязку із чим їх вартість у період з січня по квітень 2016р. підлягає компенсації на користь позивача в узгодженому сторонами розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги у період з лютого 2015р. по квітень 2016р. становить 30 920 грн. 70 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаному розмірі. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Водночас, за приписами п. 1.9 зазначеної вище постанови Пленуму, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Умовами п. 3.2 ОСОБА_1 встановлений строк оплати послуг до 20 числа місяця, що іде за звітним, у звязку із чим останнім днем виконання грошового зобовязання є 19 число місяця наступного за звітним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням суми заборгованості відповідача з січня по квітень 2016р., судом встановлено, що до стягнення з відповідача в межах визначеного позивачем періоду підлягають 3% річних в сумі 344 грн. 57 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1 882 грн. 94 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_1 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 24 736 грн. 56 коп. основного боргу, 1 882 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 344 грн. 57 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 1 378 грн. 00 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, згідно заяви від 07.07.2016р. № Д/58, поданої до суду 07.07.2016р.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "В.В.С" (49054, м. Дніпропетровськ, вул. Новосельна, 23/24, код ЄДРПОУ 20273697) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1А, код ЄДРПОУ 05757883) 24 736 грн. 56 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять шість грн. 56 коп.) основного боргу, 344 грн. 57 коп. (триста сорок чотири грн. 57 коп.) 3% річних, 1 882 грн. 94 коп. (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві грн. 94 коп.) інфляційних втрат, 969 грн. 94 коп. (девятсот шістдесят девять грн. 94 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1А, код ЄДРПОУ 05757883) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 841 від 22.04.2016р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/4574/16.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено - 15.08.16р.