Ухвала суду № 597657, 27.04.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

23 квітня 2007 року

Справа № 2-19/736-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Градової О.Г.,

Голика В.С.,

секретар судового засідання Василевська С.В.

за участю представників сторін:

позивача: Дерев'янко О.М., дов. б/н від 10.01.07 р.,

відповідача: Літовченко І.В., дов. № 78/10/10-0 від 10.01.07 р.,

Шевченко О.А., дов. № 1914/10/10-0 від 20.04.07 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 13.02.2007 року по справі № 2-19/736-2007А

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1,Красноперекопськ,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,96000)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000142304/0 від 30.11.2006 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2007 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач 19 лютого 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 27 лютого 2007 року.

21.11.2006 року Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в результаті перевірки ВАТ „Бром” з питань достовірності нарахування суми відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року склала акт № 575/23-4/05444552/137. В даному акті вказані порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 11050,19 грн.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000142304/0 від 30.11.2006 року, в якому зменшено бюджетне відшкодування ВАТ „Бром” на суму 11050,19 грн.

При прийнятті постанови суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідач оскаржує постанову господарського суду Автономної Республіки Крим у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та роз’яснень державної податкової адміністрації України, листи від: 12.10.2005 №20296/7/16-1417; від 14.02.2006 №2741/7/16-1517; від 11.05.2006 №8880/7/16-1517, бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені у тому ж податковому періоді.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактично відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2006 року в рядку 24 даний залишок від'ємного значення становить 1 761 603 грн. В Акті перевірки на арк.33 в таблиці № 34 (починається на арк. 32) відповідач визнає цей залишок і навіть збільшує його (в зв’язку з врахуванням ним зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування на підставі аналогічного повідомлення-рішення за попередній місяць (липень, 2006 року, яке також оскаржене в судовому порядку).

Разом з тим бюджетному відшкодуванню підлягає не все від'ємне значення, а тільки його частина, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до наданого відповідачеві разом з декларацією за серпень реєстру податкових накладних, які були включені позивачем в податковий кредит попереднього податкового періоду (липня) та оплачені постачальникам товарів (послуг) також у попередньому податковому періоді (липні), сума оплати становить 189342,16 грн.

Не врахування відповідачем в якості даної частини оплати суми 616,35 грн. в зв’язку з проведенням оплати шляхом укладення угоди про взаємозалік не приймається до уваги, так як:

В акті перевірки таке порушення податкового законодавства відображено не було зовсім, посилання на нього вперше з’явилось в запереченнях проти позову, в зв’язку з чим воно не могло враховуватись при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення –рішення.

П.п.7.7.2 а) Закону України "Про податок на додану вартість" умовою включення до бюджетного відшкодування передбачає фактичну сплату без деталізації механізмів такої сплати. Ст.203 п.3 Господарського кодексу України і ст.601 Цивільного кодексу України допускають припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, як то і передбачено умовою для отримання бюджетного відшкодування, Позивач фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) передбаченим законодавством способом –шляхом укладання угод про взаємозалік. Факт існування угод про взаємозалік відповідач визнає, в зв’язку з чим їх сума підлягає включенню до бюджетного відшкодуванню в повному розмірі.

Відповідно до наданого відповідачеві разом з декларацією за серпень реєстру податкових накладних, які були включені позивачем в податковий кредит більш ранніх податкових періодів (травня, червня 2006 року) та сплачених в наступних податкових періодах 2006 року (оплата не враховувалась раніше), сума оплати становить 10433,34 грн. Цей реєстр складається з двох частин: перша –це данні по оплаті позивачем постачальникам товарів послуг також у попередньому податковому періоді (тобто липні), підсумок якої становить 1659,62 грн.; друга –це данні по оплаті позивачем постачальникам товарів послуг у більш ранньому податковому періоді (тобто червні), підсумок якої становить 8773,72 грн.

Таким чином, як безпосередньо передбачено порядком визначення бюджетного відшкодування, позивач в серпні до підлягаючої відшкодуванню включив суму податку, фактично сплачену у попередньому податковому періоді (липні) постачальникам таких товарів (послуг) в розмірі 191001,78 грн. (189342,16 + 1659,62).

8773,72 грн. включені до бюджетного відшкодування серпня як сплачені Позивачем постачальникам товарів (послуг) не у попередньому податковому періоді (липні), а у більш ранньому податковому періоді (тобто червні).

Але такі дії дозволяються п.5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якої позивач у майбутньому податковому періоді (серпні 2006) самостійно виявив помилки у показниках раніше поданої податкової декларації (липень 2006) (тобто зі сплином 30 днів, що в межах визначеного статтею 15 цього Закону строку давності - 1095 днів) і не подав уточнюючий розрахунок, а такі уточнені показники зазначив у складі податкової декларації за серпень.

Вищевикладене свідчить, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума 199 776 (191001,78 + 8773,72) як сплачена постачальникам є частиною від'ємного значення 1 761 603, обрахована у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання не чинним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Посилання відповідача на необхідність визначення бюджетного відшкодування як суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), оскільки такий термін застосований в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, який є додатком 3 до декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена п.1 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.97 в редакції наказу № 213 від 15.06.05, не приймається апеляційною інстанцією до уваги, так як:

Сам наказ Державної податкової адміністрації № 213 починається з посилання на його видання відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". А п.п.7.7.2 а) Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, а не податкового кредиту. Тобто рядок 3 Розрахунку (додатку 3 до декларації), суперечить Закону України "Про податок на додану вартість", що порушує закріплений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, відповідно до якого нормативні акти нижчої юридичної сили повинні відповідати нормативним актам вищої юридичної сили. Даний принцип ст.7 кодексу адміністративного судочинства України передбачений і для здійснення правосуддя в адміністративних судах, але відповідно до ст.8 п.4 він названий не верховенством права, а законністю;

Цим же наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.97 в редакції наказу № 213 від 15.06.05, тільки п.2, затверджений і Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, п.5.12 якого підлягаючою бюджетному відшкодуванню встановлює частину не податкового кредиту, а від’ємного значення.

Таким чином, Державна податкова адміністрація п.1 наказу № 213 затвердила форму декларації з податку на додану вартість, в додатку 3 до якої в рядку 3 застосувала термін "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". А п.2 цього ж наказу № 213 затвердила Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якому відносно цих самих обставин застосувала термін "сума від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". Тобто дві норми наказу Державної податкової адміністрації, допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав платника податків (частина чого підлягає бюджетному відшкодуванню). Дані обставини врегульовані п.4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами", що зобов’язує у випадку, якщо норми законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків (по справі позивача), так і контролюючого органа (по справі відповідача), рішення приймається на користь платника податків.

Безпосередньо порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), врегульований п.п.7.7.2.а) Закону України "Про податок на додану вартість", на який посилаються обидві сторони спору, відповідно до якого:

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Однак, апеляційна інстанція наголошує, що дана норма закону, яку Відповідач вважає порушеною, взагалі не містить поняття "бюджетне відшкодування податкового кредиту".

Відповідно до п. п. 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п . 7.5.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п. п. 7.7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також, відповідно до п. п. 7.7.2 статті 7 вищеназваного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Таким чином, при прийнятті постанови, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового кредиту, а сума від’ємного значення, визначена відповідно з вимогами Закону України „Про податок на додану вартість”.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2007 року у справі № 2-19/736-2007А

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.В. Дугаренко

Судді О.Г. Градова

В.С. Голик