Ухвала суду № 59762966, 10.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/625/16-к

Провадження №11-кп/772/835/2016 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Штифурко Л. А.

Доповідач : Зайцев В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого - судді Зайцева В.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Ковальської І.А.,

із секретарем Діденко В.В.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника - адвоката Григоришена О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката Григоришена О.В. в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2016 року, якою відносно

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у зв»язку із вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим режимом нагляду.

Згідно ухвали ОСОБА_3 22 січня 2016 року між 15:00 та 16:00 год. у с. Тарасівка Тульчинського району Вінницької області, шляхом відтиску замка вхідних дверей, проник в приміщення літньої кухні домогосподарства АДРЕСА_2 яке належить ОСОБА_4 Маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_5 який допомагав ОСОБА_4 в господарстві та користувався його літньою кухнею, попередньо заготовивши металевий прут та розкидавши по кімнаті літньої кухні речі для розосередження уваги ОСОБА_5, ОСОБА_3 став очікувати на нього для реалізації свого задуму щодо протиправного позбавлення його життя. Коли ОСОБА_5 зайшов до приміщення літньої кухні ОСОБА_3, реалізуючи свій задум щодо позбавлення його життя, взявши у праву руку металевий прут (палець, яким з'єднують траки гусениць), умисно, з метою заподіяння смерті, наніс ОСОБА_5 один цілеспрямований удар в життєво важливий орган - потиличну частину голови від якого потерпілий ОСОБА_5 впав на підлогу. Не зважаючи на це ОСОБА_3 продовжив наносити ОСОБА_5 удари в область голови зверху та в її лобну частину і, лише почувши храп потерпілого та побачивши, що той закрив очі і в нього повністю закривавлена голова, ОСОБА_3, вважаючи, що довів свої дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_5 до кінця, припинив його побиття.

Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою лівої лобної, скроневої та тім'яної ділянок головного мозку важкого ступеню, компресії головного мозку зліва, розриву твердої мозкової оболонки неправильної форми в лобно-скроневій ділянці ліворуч з лікворією та виділенням мозкового детриту, епідуральної гематоми в лобно-тім'яній ділянці, множинні лінійні переломи кісток склепіння черепу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 13 від 17.02.2016 року дані тілесні ушкодження виникли від неодноразової дії твердого тупого предмету (предметів), який мав контактуючу прямолінійної форми поверхню і по тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент їх спричинення.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Григоришен О.В. в інтересах ОСОБА_3 вважає ухвалу незаконною у зв»язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, посилається на неправильну кваліфікацією дій обвинуваченого за ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, що призвело до неправильного застосування виду примусових заходів медичного характеру. Вказує, що суд першої інстанції допустився помилки у визначенні місця суспільно небезпечного діяння вчиненого ОСОБА_3, в порушення вимог ст. ст. ст. 85, 86, 87 КПК України в основу судового рішення, як доказ, поклав показання душевнохворого неосудного обвинуваченого. Крім того, суд не вказав причин з яких злочин не було доведене до кінця, а інших доказів які б об'єктивно свідчили про намір обвинуваченого на вчинення замаху на умисне вбивство в матеріалах провадження немає. Тому адвокат вважає, що протиправні дії ОСОБА_3 охоплюються ч. 1 ст. 121 КК України, у зв»язку з чим просить ухвалу змінити, перекваліфікувати дїї підзахисного на ч. 1 ст. 121 КК України та застосувати до нього більш м»який примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим режимом нагляду; в іншій частині ухвалу просить залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, виступи в дебатах захисника-адвоката Григоришена О.В., який свою апеляційну скаргу повністю підтримав і просив задовольнити, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який заперечував проти апеляційної скарги захисника, вважав ухвалу суду першої інстанції обгрунтованою і просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 503 КПК України підставами застосування судом примусових заходів медичного характеру є: 1) наявність суспільно небезпечного діяння передбаченого КК; 2) доведеність вчинення цього діяння конкретною особою; 3) встановлення того факту, що особа в момент вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, чи захворіла після цього на психічну хворобу, яка виключає застосування до неї кримінального покарання; 4) визнання цієї особи небезпечною для суспільства в силу її хворобливого стану, характеру вчинення нею діяння і взагалі її поведінки. Відсутність хоча б однієї з цих підстав не дає суду права застосувати вказані заходи.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3, в стані неосудності, суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто на умисне заподіяння смерті іншій людині, за зазначених в ухвалі обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин провадження в їх сукупності з наданням зібраним доказам належної оцінки.

Окрім показів самого ОСОБА_3, вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які обґрунтовано покладені в основу судового рішення, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_6, показаннями свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10, письмовими доказами: протоколами огляду місця події від 22.01.2016 року та 23.01.2016 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 23.01.2016 року, висновками експертів: № 78-Д від 29.01.2016 року; № 34 від 05.02.2016 року; № 35 від 05.02.2016 року; № 18 та № 19 від 10.02.2016 року; № 16 та № 17 від 22.02.2016 року; № 307-Т від 01.03.2016 року; № 13 від 10.02.2016 року; висновком судово-психіатричної експертизи № 28 від 08.02.2016 року.

Що стосується юридичної кваліфікації суспільно-небезпечного діяння за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України скоєного ОСОБА_3 в стані неосудності, то хоча останній внаслідок хронічного психічного захворювання і не міг усвідомлювати небезпеки своїх дій і керувати ними, проте механізм нанесення ним неодноразових цілеспрямованих ударів металевим прутом в життєво важливі органи потерпілого, сила їх нанесення та заподіяні здоров'ю потерпілого наслідки в повній мірі переконують колегію суддів в правильності саме такої правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Таким чином, доводи захисту що судове рішення ґрунтується лише на показаннях неосудного душевнохворого обвинуваченого ОСОБА_3, а його протиправні дії мають охоплюватися ч.1 ст.121 КК України є хибними.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 28 від 08 лютого 2016 року в період вчинення злочину ОСОБА_3 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії, параноїчної форми. В період вчинення злочину ОСОБА_3 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії, параноїчної форми. В теперішній час ОСОБА_3 не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричній лікарні із суворим режимом нагляду.

Виходячи з наведеного, визначення режиму примусових заходів стосовно таких осіб фактично відбувається за медичним, а не юридичним критерієм, оскільки здійснюється виключно експертною комісією лікарів-психіатрів, про що чітко і однозначно вказується в експертному висновку.

Згідно зі ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічного хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічного хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Оскільки ОСОБА_3 за своїм психічним станом, а також характер вчиненого ним небезпечного діяння узгоджуються з наведеним положенням закону, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни судового рішення та пом'якшення режиму нагляду застосування примусових заходів стосовно останнього, визначених кваліфікованою експертною медичною комісією.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Григоришена О.В в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2016 року якою відносно ОСОБА_3, у зв'язку із вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим режимом нагляду, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: