Ухвала суду № 59761445, 16.08.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/11149/16-к

Провадження № 1-кс/201/6736/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого - слідчого судді Ходаківського М.П.,

при секретарі Макимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс»» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016040000000490, -

ВСТАНОВИВ

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання ТОВ «ОСОБА_1 сервіс плюс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2016 року, у якому останній просить слідчого суддю скасувати арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 сервіс плюс», а саме: будівлі спортивно оздоровчого комплексу, нежитлової будівлі площею 3624,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, буд. 1-А.

Представник ТОВ «ОСОБА_1 сервіс плюс» у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, що з урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, дозволяє суду застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі скаржника, з метою прийняття процесуального рішення у ній в розумні строки.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Прокурор у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2016 року було задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3М, про накладення арешту на наступне нерухоме майно:

- нежитлову будівлю, спортивно-оздоровчий комплекс, загальною площею 3624,6 кв.м. розташований по вул. Писаржевського, 1-а у м. Дніпропетровськ, який належить ТОВ «ОСОБА_1 ПЛЮС» (код ЄДРПО 38434101), шляхом заборони відчуження, розпорядження, та користування цим нерухомим майном.

- нежитлову будівлю (6/100 її частини) корпусу громадського харчування площею 3059,3 кв.м. (нежитлове приміщення № 1 площею 189,6 кв.м.), розташовану у м. Дніпропетровську по вул. Писаржевського, 1а, що належить ТОВ «ІНВЕСТДНІПРО» (код ЄДРПО 39479735), шляхом заборони відчуження, розпорядження, та користування цим нерухомим майном.

- нежитлову будівлю (94/100 її частини) корпусу громадського харчування, загальною площею 3059,3 кв.м., розташовану у м. Дніпропетровську на вул. Писаржевського, 1а, що являється комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Дніпропетровська, в особі міської ради м. Дніпропетровська, що знаходиться у м. Дніпропетровську на пр. Д. Яворницького, 75 шляхом заборони відчуження, розпорядження, та користування цим нерухомим майном.

Зазначену ухвалу та необхідність вжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження судом мотивовано тим, що 23.02.2015 директором департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради ОСОБА_4 укладено договори № 175-а та № 176-а, відповідно до яких ТОВ «ІнвестДніпро» в особі директора ОСОБА_5 придбало нежитлові приміщення, розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Писаржевського, 1-а, площею 3624,6 кв.м. та 189,6 кв.м. які раніше належали ДП НДТІ ім. «Я. Осади» загальною вартістю 5,3 млн. грн.

Вказаний продаж був проведений на підставі аукціону відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 7/56 від 29.10.2014.

Орган досудового розслідування посилався на те, що передача вказаного майна з власності ДП «НДТІ ім. Я. Осади» до комунальної власності міста Дніпропетровська, а саме: 4-х поверхової будівлі корпусу громадського харчування площею 3624 кв.м. та одноповерхової будівлі спортивно-оздоровчого корпусу площею 3059,3 кв.м. розташованих у м. Дніпропетровську була проведена всуперч вимогам ст. 4-1 Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності», без відповідного погодження трудового колективу цього підприємства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля, спортивно-оздоровчий комплекс, обєкт житлової нерухомості загальною площею 3624,6 кв.м. розташована по вул. Писаржевського, 1-а, у м. Дніпропетровську на теперішній час належить ТОВ «ОСОБА_6 ПЛЮС» (код ЄДРПО 38434101).

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Частиною 7 цієї статті Кодексу унормовано, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає зокрема про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Ураховуючи, що в ході розгляду клопотання не встановлено підстав того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або вжитий ухвалою захід забезпечення кримінального провадження застосовано необґрунтовано, та того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на цей час закінчено, а правомірність відчуження обєкта нерухомого майна, на який накладено арешт є предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, підстав для задоволення клопотання і скасування арешту наразі не встановлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 173, 174, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016040000000490, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя М.П. Ходаківський