Ухвала суду № 59761435, 16.08.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10538/16-к

Провадження № 1-кс/201/6501/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі : головуючого - слідчого судді Ходаківського М.П.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 32016040000000006, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2016 у кримінальному провадженні № 32016040000000006 на майно, яке вилучено за адресами: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Кіровське, вул. Ломана, буд. 5А, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Кіровське, вул. Ломана, буд. 5, м. Дніпропетровськ, вул. Далекосхідна, буд. 123.

Заявник у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи, але враховуючи, що таке клопотання подається вдруге і жодних доказів неможливості прибуття в судове засідання до клопотання не долучались, воно задоволенню не підлягає, що з урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, дозволяє суду застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дане клопотання без участі скаржника, з метою прийняття процесуального рішення в розумні строки.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Прокурор та слідчий у судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 26 КПК України, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутність зазначених осіб.

Дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити, при цьому виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів клопотання, ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2016 року було задоволено клопотання слідчого в ОВС ВКР СУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області Олійника О.Д., погоджені з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 32016040000000006, та накладено арешт на майно, яке вилучено за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Далекосхідна, буд. 123: грошові кошти в сумі 104 538 гривень та 5000 доларів США, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Ломана, буд. 5а: мобільний телефон Apple IPhone 6S IMEI 35326607422432; грошові кошти в сумі 92 000 доларів США, 1 700 Євро, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Ломана, буд. 5: мобільний телефон Nokia 1280 IMEI 355522/05/1226006/0 чорного кольору; мобільний телефон Samsung GT-E1200 IMEI 358287/05/076653/7; ноутбук Hewlett Packard ProBook 450GO s/n 2CE3250PP1 чорного кольору; блокнот з чорновими записами всередині (різного формату); грошові кошти в сумі 25 880 доларів США, 3 530 Євро, 425 800 гривень.

Зазначені ухвали та необхідність вжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження судом мотивовано тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №320160400000006 від 12.02.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205, ч. 5, ст. 27, ч. 3, ст. 212 КК України.

На момент внесення відомостей до ЄРДР встановлено, що невстановлені особи, діючи з метою прикриття незаконної діяльності без мети ведення фінансово-господарської діяльності 28.09.2015 здійснили державну реєстрацію субєкта господарювання, а саме ТОВ «Альтера Трейдінг» (код 40035290), тобто вчинили фіктивне підприємництво.

Крім того, на момент внесення відомостей до ЄРДР встановлено, що невстановлені особи, маючи на меті власну наживу, діючи умисно, шляхом надання знарядь та засобів, а саме підроблених документів про фінансово-господарську діяльність підконтрольного фіктивного підприємства ТОВ «Альтерра Трейдінг» (код 40035290), в період з вересня 2015 року по теперішній час надавали та продовжують надавати зацікавленим юридичним особам послуги з мінімізації податкових зобовязань та конвертації грошових коштів із безготівкової форми в готівку, тобто вчинили та продовжують вчиняти пособництво в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

На підставі викладеного з метою встановлення обєктивної істини у кримінальному провадженні, відшкодування завданих збитків, суд наклав арешт на тимчасове вилучене майно у ході досудового розслідування кримінального провадженння № 32016040000000006.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Частиною 7 цієї статті Кодексу унормовано, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає зокрема про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Ураховуючи, що в ході розгляду клопотання про скасування арешту майна не встановлено підстав того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, підстав для задоволення клопотання і скасування накладеного арешту судом наразі не встановлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 132, 303-306, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 32016040000000006, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя М.П.Ходаківський