Рішення № 5976099, 20.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.09 р. Справа № 43/80

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення суми боргу у розмірі 1255,03грн., штрафу у розмірі 400,12грн., витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 57,80грн.

За участю представників:

від позивача: Сагайдак Л.Ю. за дов. №21/1-1951/Сг. від 10.04.09р.

від відповідача: представник не зявився

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 19.05. по 20.05.09р.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 1205,03 грн., штрафу в розмірі 400,12 грн.

Під час судового розгляду позивач декілька разів уточнював позовні вимоги, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог №14/300 від 20.05.09р. (вх.№02-41/22465) позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1255,03грн., штраф у розмірі 400,12грн., витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 57,80грн. та покласти на відповідача судові витрати у розмірі 120грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань за договором на охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації №1001/Вр від 11.12.08р., в частині сплати вартості наданих послуг.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір на охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації №1001/Вр від 11.12.08р. з додатком, банківські виписки за 12.03.09р., 18.05.09р.

Відповідач в останнє судове засідання явку свого представника не забезпечив та право на подання відзиву не використав. Через канцелярію суду представник відповідача ОСОБА_3 надав клопотання б/н від 19.05.09р. (вх.№02-41/22297), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судом у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки, відповідно до довіреності №2037 від 18.05.09р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уповноважила представляти свої інтереси, зокрема і у судах, разом з ОСОБА_3 ще чотирьох представників. Разом з тим, представником відповідача ОСОБА_3 не подано жодного доказу поважності своєї відсутності. Крім того, у судовому засіданні 19.05.09р. представник не заперечував проти оголошення перерви до 20.05.09р. о 10:00год., яка була оголошено з метою надання представнику відповідача можливості для ознайомлення з матеріалами справи №43/80 та підготовки письмового відзиву.

Разом з тим, строк розгляду справи господарським судом становить 2 місяці, відповідно до ст.69ГПК України.

Суд не позбавлений права вирішити спір без явки представника відповідача, зважаючи на достатність представлених позивачем документів (ст.75 ГПК України).

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.08р. між сторонами був підписаний договір №1001/Вр на охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобовязання здійснювати за допомогою системи охоронної сигналізації (СОС) охорону обєктів, які внесені до дислокації і позначені на план-схемі, а відповідач зобовязався оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 2.3. договору оплата замовлених послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати, шляхом виплати виконавцю щомісячно сум зазначених в дислокації (додаток №1 договору).

Перший платіж замовник здійснює не пізніше пяти банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі здійснюються замовником не пізніше пяти днів до кінця кожного місяця. Тобто за пять днів до кінця поточного місяця замовник повинен сплатити замовлені ним охоронні послуги, які будуть надані в наступному місяці (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє один рік.

Отже на момент виникнення зобовязань сторони перебували у договірних відносинах.

Сторонами підписано дислокацію на 11.12.08р.-31.12.08р., дислокацію на 2009р. та протокол узгодження вартості послуг виконавця.

Відповідно вказаних дислокацій сума послуг за грудень 2008р. становить 406,97грн., за січень 2009р. 599,03грн., за лютий 2009р. 599,03грн.

Надавши належну правову оцінку договору на охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації №1001/Вр від 11.12.08р., суд дійшов висновку, що до нього, як до договору про надання послуг, застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, останнім у період грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р. було надано відповідачу охоронні послуги вартістю 1605,03грн. Нарікань на якість та обсяги наданих охоронних послуг від відповідача не надходило.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши договір на охорону обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації №1001/Вр від 11.12.08р., прийняв на себе зобовязання своєчасно сплачувати охоронні послуги.

Строк оплати настав, однак відповідач свої зобовязання за договором №1001/Вр від 11.12.08р. належним чином не виконав. Станом на 20.05.09р. відповідачем лише частково сплачено вартість охоронних послуг наданих у грудні 2008р. у розмірі 350грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 1255,03грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів здійснення своєчасної оплати послуг за грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р.

Відповідно до пункту 6.2. договору невиконання відповідачем своїх зобовязань порушення строків сплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування штрафу, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 400,12грн.

Згідно із пунктом 6.2. договору у разі порушення зобовязань обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.3.14., 7.2. договору, замовник сплачує виконавцю штраф (штрафну неустойку) у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобовязання. Якщо порушення, про які йде мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - замовник сплачує виконавцю штраф (штрафну неустойку) у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобовязання.

За умовами ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З розрахунку суми штрафу вбачається, що штраф розрахований у розмірі 10% від суми невиконаного належним чином зобовязання за грудень 2008р. 406,97грн., за січень 2009р. 599,03грн. та 50% від суми невиконаного належним чином зобовязання за лютий 2009р. 599,03грн.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань по оплаті послуг наданих позивачем у грудні 2008р., січні 2009р. та лютому 2009р. є доведеним, тому згідно пункту 6.2. договору нарахування штрафу є обґрунтованим.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 57,80грн., позов в цій частині задоволенню не підлягає, враховуючи наступне:

Витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації відповідача як субєкта підприємницької діяльності не можуть розглядатися як додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (п.2. ч.1. ст.225 ГК України), як їх кваліфікував позивач в обгрунтуваннях до заяви №14/246 від 21.04.09р. про збільшення розміру позовних вимог, за №14/385 від 18.05.09р. (вх.№02-41/21937).

Оскільки є витратами понесеними позивачем при доведенні останнім підвідомчості та територіальної підсудності справи саме господарському суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців с.АГ №№441353, 441354 є доказом, який обгрунтовує подачу позивачем позову саме до господарського суду Донецької області.

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, вимоги ухвал від 03.04.09р., 22.04.09р. не виконав, позов не оспорив, письмовий відзив на позов не надав. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, позов Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 1255,03грн., штрафу у розмірі 400,12грн., витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 57,80грн. підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін, відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 546, 548, 599, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 1255,03грн., штрафу у розмірі 400,12грн., витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 57,80грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83121, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, МФО 394512) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; ідентифікаційний код 08596860, МФО 334970) суму боргу у розмірі 1255,03грн., штраф у розмірі 400,12грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 98,56грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,02грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Суддя Зубченко І.В.

Надруковано 3 примірники:

2 сторонам,

1 у справу.