Ухвала суду № 59760472, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/12956/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ГУ Міндоходів у Закарпатській області), Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, про: визнання протиправною бездіяльності ГУ Міндоходів у Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень стосовно не проведення повного розрахунку при звільненні та не проведенні йому нарахувань та виплат грошей відповідно до вимог закону; стягнення із розрахункових рахунків ГУ Міндоходів у Закарпатській області щорічної грошової допомоги відповідно до вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України №393 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року у розмірі 46545 грн; стягнення із розрахункових рахунків ГУ Міндоходів у Закарпатській області матеріальної шкоди - 3750 грн, моральної шкоди у розмірі 77500 грн; зобов'язання провести нарахування та оплату ГУ Міндоходів у Закарпатській області індексацію вчасно невиплачених грошових коштів при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат; стягнення заборгованості відповідача в розмірі 466 667,31 гривень середнього заробітку за весь час затримки, а саме з 15 лютого 2010 року по 1 жовтня 2014 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював в Ужгородському міжрайонному відділі податкової міліції.

14 червня 2006 року наказом №587-о «Про відрядження працівників податкової міліції» позивач був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України, у зв'язку із обрання його головою Воловецької районної ради Закарпатської області, звільнивши його з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у місті Ужгороді.

На підставі висновку МСЕК №0381154 від 15 грудня 2009 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність ІІІ групи у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

15 лютого 2010 року наказом №130-О ДПА України позивач звільнений з податкової міліції у відставку у зв'язку з хворобою у відповідності до п. «б» ст. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України на підставі рапорту від 2 лютого 2010 року.

17 лютого 2010 року наказом ДПА у Закарпатській області №19 оголошено вказаний наказ №130-О ДПА України від 15 лютого 2010 року і відповідно зазначено, що вислуга років позивача в органах внутрішніх справ та податковій міліції на день звільнення у календарному обчисленні складає 20 років 06 місяців 15 днів і з даним наказом позивач ознайомився 23 лютого 2010 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року визначено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - постанова №393).

Пунктом 11 постанови №393 (чинної в редакції на момент звільнення) особам звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.

Пунктом 14 постанови №393 визначено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Позивач з 15 листопада 2004 року працював за сумісництвом в Ужгородському національному університеті на посаді викладача 0,25 ставки, а з 1 січня 2010 року по сьогоднішній день прийнятий на посаду доцента 0,25 ставки кафедри теорії та історії держави і права за сумісництвом.

Крім того, позивачу з 16 лютого 2010 року призначена пенсія по інвалідності, тобто, з наступного дня після звільнення зі служби податкової міліції ДПА України.

На посаді голови Воловецької районної ради позивач працював в період та після звільнення зі служби з ДПА України - до 11 жовтня 2010 року та відповідно отримував там заробітну плату на посаді Голови Воловецької районної ради.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що необхідною умовою для встановлення щомісячної грошової допомоги по пункту 11 постанови №393 є відсутність будь-якого заробітку таких осіб в силу абзацу 5 та 6 пункту 11 даної постанови.

Крім того, позивач не перебував з Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області в трудових відносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність права позивача на отримання щомісячної грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 11 постанови №393, оскільки така можлива лише у випадку, якщо у звільненої особи зі служби за віком, станом здоров'я відсутнє право на пенсію та інший вид заробітку, та як наслідок відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалення оскаржуваних судових рішень, тому підстав до їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко