Ухвала суду № 59760131, 16.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 р. Справа № 815/988/16

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лукянчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про визнання протиправними дії щодо проведення реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16 грудня 2015 року №27141644 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру; зобов'язання відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №12559100 від 16 грудня 2016 року про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру та відновити попередній запис про реєстрацію права власності цієї квартири за позивачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо проведення реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект». Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від 16 грудня 2015 року №27141644 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

16 серпня 2016 року від представника ТОВ «Кей-Колект» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника ТОВ «Кей-Колект» про відкладення розгляду справи, оскільки причини, вказані в клопотаннях не є поважними і достатніми для відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі з урахуванням можливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладені договори №1133663500 та №11336606000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 100 000 дол. США на придбання житла. Зобов'язання за кредитними договорами забезпечені іпотечним договором від 22 квітня 2008 року, предметом якого була квартира за адресою: АДРЕСА_1.

12 грудня 2015 року між АПТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» укладені договір факторингу №1 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений Саєнко Е.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 12 грудня 2011 року за реєстровим номером №5207-5208, згідно яких право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

16 грудня 2015 року представник ТОВ «Кей-Колект» звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. із заявою про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки за вищевказаною адресою згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та виключення запису про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви приватним нотаріусом 16 грудня 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27141644, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом - ТОВ «Кей-Колект». Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення №27141644 від 16 грудня 2015 року про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру прийнято без дотримання критеріїв, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, а тому вимоги щодо його визнання протиправними дій щодо проведення такої реєстрації та його скасування підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції не вбачав підстав для зобов'язання відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №12559100 від 16 грудня 2016 року, оскільки відповідні реєстраційні дії підлягають вчиненню в силу закону (внаслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав), у зв'язку із чим позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За приписами ч.9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Отже, забезпечення нотаріусом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за нотаріально посвідченим правочином, виданим свідоцтвом здійснюється шляхом реєстрації нотаріусом в єдиних та державних реєстрах відомостей про посвідчений ним правочин чи видане свідоцтво.

Таким чином, законодавством встановлено право нотаріуса здійснювати державну реєстрацію за нотаріально посвідченими правочинами та виданими свідоцтвами про право на спадщину, предметом яких є нерухоме майно.

Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено та відповідачем не доведено вчинення будь-яких нотаріальних дій з об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, здійснюючи державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру без вчинення нотаріальних дій, нотаріус діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що відповідач мав право на проведення державної реєстрації права власності на квартиру без вчинення нотаріальних дій, оскільки вони суперечать вищенаведеним приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, відповідно до ч.7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

При цьому, статтею 13-1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на яке зареєстровано за апелянтом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем в порушення ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», здійснено державну реєстрацію права власності спірного майна, не за місцем його розташування та яке знаходиться поза межами нотаріального округу, в рамках якого має право здійснювати нотаріальну діяльність.

Посилання апелянта на ст. 55 Закону України «Про нотаріат», якою, зокрема, передбачено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку оскаржуваній реєстрації права не передувало укладення договору відчуження та, відповідно, вчинення з цього приводу нотаріальних дій (щодо посвідчення).

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як встановлено з матеріалів справи, 22 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки №1736.

Відповідно до п.5.1 розділу 5 вказаного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання. Пунктом 5.2 розділу 5 визначено, що позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п.5.2.1 п.5.2 розділу 5 договору іпотеки); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п.5.2.2 п.5.2 розділу 5 договору іпотеки).

Таким чином, сторони досягли згоди щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

При цьому, позасудове врегулювання здійснюється лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але в матеріалах справи відсутні докази укладення відповідного окремого договору.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що не укладення сторонами окремого договору не обмежує державного реєстратора у здійсненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки з огляду на наявність в іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та вважає за необхідне зазначити наступне.

В договорі іпотеки сторони виклали застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Разом з тим, лише сама наявність вказаного розділу в договорі не є підставою для безумовного звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане застереження визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким у даному випадку є укладення окремого договору.

Таким чином, у відповідності до вимог вищезазначеного договору іпотеки позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, статтею Закону України «Про іпотеку» визначено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Пунктом 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 передбачено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У відповідності до п.46 вказаного Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З матеріалів справи вбачається, що вимога про усунення порушень, надіслана ТОВ «Кей-Колект» іпотекодавцеві та боржнику ОСОБА_2, а також документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект» відсутні.

Проте, судом першої інстанції при розгляді справи було встановлена наявність свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Юніної А.А. про засвідчення факту направлення нею особисто 23 вересня 2015 року такої вимоги цінним рекомендованим листом через ДП «Укрпошта» та про те, що направлений лист в подальшому повернувся 03 листопада 2015 року за закінченням терміну зберігання.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказане свідоцтво не є належним документом у розумінні вимог п.46 Порядку №868, який вимагає подання нотаріусу заявником саме вимоги та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, а тому твердження апелянта про наявність таких документів є безпідставними та не можуть бути прийняті до уваги.

Крім цього, статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З наведеного слідує наявність заборони відчуження майна без згоди власника, яка в даних спірних правовідносинах відсутня.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є й постійним місцем проживання позивача і його сім'ї та його загальна площа складає 100.7 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо проведення реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від 16 грудня 2015 року №27141644 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лукянчук