Постанова № 59756948, 09.08.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року 09 год. 40 хв.Справа № 808/1673/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон"

до: Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про: визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000425/2 від 02.12.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00802 від 02.12.2015 та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених позивачем коштів в розмірі 24642 грн. 65 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. До того ж, на думку позивача Запорізька митниця ДФС неправомірно відмовила в оформленні та наданні до ГУДКСУ у Запорізькій області висновку про повернення йому з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за ВМД №112050000/2015/021893 від 02.12.2015 у розмірі 24642,65 гривень, мотивувавши відмову відсутністю правових підстав для повернення коштів.

Представник позивача у судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала, посилалась на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом. До того ж, вимогу позивача щодо надання висновку про повернення надмірно сплачених коштів вважає безпідставною, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості на час подання позову є чинним. З підстав викладених в письмових запереченнях (вх.№18201 від 14.06.2016) просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних обставин.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Кліон" (покупець) та компанією Marine Food LTD, Нова Зеландія (продавець), укладено контракт №259F/2015М від 02.09.2015 (далі - контракт) на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно вказаного контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - морожена путасу південна (далі - товар). Згідно інвойсу постачальника №G6399А від 30.09.2015 товар поставлений за ціною 1,18 доларів США за 1 кг, на умовах CIF Одеса, Україна. Загальна вага товару (нетто) 38 000 кг вартістю 44 840 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару 30.11.2015 позивачем засобами електронного зв'язку до Запорізької митниці подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ (додатковий реєстраційний номер 021671), відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 535493 грн. 99 коп., тобто 28,18 грн. або 1,18 доларів США за 1 кг. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і включає вартість товару та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на територію України.

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме: контракт №259F/2015М від 02.09.2015; інвойс №G6399А від 30.09.2015; калькуляція постачальника від 30.09.2015; прайс-лист від 07.09.2015; коносамент №POEDS150000004 від 30.09.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна №536 від 21.11.2015; страховий поліс MFL G6399А від 29.09.2015; платіжне доручення №1638 від 16.09.2015; платіжне доручення №2267 від 05.11.2015; дублікат ветеринарного свідоцтва від 27.11.2015 серії ЄРД-00 №463097; ветеринарний сертифікат від 05.10.2015 №NZL2015/ FEL457/571; сертифікат походження №G6399А від 25.09.2015; сертифікат якості №1-2015 від 28.09.2015; експортна декларація №92418463 від 01.11.2015.

30 листопада 2015 року позивач отримав електронне повідомлення Запорізької митниці про те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки митний орган дійшов висновку, що документи, подані позивачем до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Разом з цим, відповідач зазначив у повідомленні, що згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані позивачем до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:

- наданий до митного оформлення страховий поліс №MFL G6399А від 29.09.2015 містить інформацію про страхову суму, але не містить відомостей про вартість страхування, що суперечить вимогам п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України щодо надання документів, що підтверджують митну вартість товару. Тобто надані документи не дають можливість перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару та таким чином установити фактичний розмір витрат на страхування з урахуванням яких було сформовано митну вартість товару;

- згідно Інвойсу №G6399А від 30.09.2015 передплата за товар здійснюється двома платежами в сумах рівних 25% та 75% від вартості товару (22420,00 USD), але до митного оформлення надано платіжні доручення на суми 56050,00 USD, 33630,00 USD, та 22420,00 USD, що не відповідають умовам передплати;

- надані до митного оформлення платіжні доручення містять інформацію про суму передплати в розмірі 56050 USD, а згідно Інвойсу №G6399А від 30.09.2015 вартість товару складає 22420,00 USD.

- копія експортної митної декларації країни відправника від 01.10.2015 №92418463 подана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформації, яку вона містить (ст.254 МКУ).

У зв'язку із виявленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

02.12.2015 року на виконання вимог митного органу позивачем додатково надані: висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-609 від 16.11.2015; лист постачальника від 01.12.2015 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями щодо виявлених розбіжностей; лист позивача №06/02-1727 від 01.12.2015 про договори із третіми особами; проформа - інвойс №G6399 від 09.09.2015; переклад експортної декларації.

Після розгляду наданих позивачем митному органу додаткових документів, Запорізькою митницею прийнято рішення від 02.12.2015 про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000425/2 та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00802 від 02.12.2015.

Не погоджуючись із рішенням Запорізької митниці рішеннями про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч. 2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-609 від 16.11.2015; лист постачальника від 01.12.2015 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями щодо виявлених розбіжностей; лист позивача №06/02-1727 від 01.12.2015 про договори із третіми особами; проформа - інвойс №G6399 від 09.09.2015; переклад експортної декларації.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлені під час перевірки розбіжності та не підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Згідно вимог ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

Щодо встановленої розбіжності «наданий до митного оформлення страховий поліс №MFL G6399А від 29.09.2015 містить інформацію про страхову суму, але не містить відомостей про вартість страхування» позивачем був наданий лист постачальника від 01.12.2015 (а.с.35) яким надано роз'яснення стосовно заповнення бланку страхового полісу, який не містить відповідної графи для зазначення вартості страхування. Додатково повідомлено, що вартість страхування за інвойсом №G6399А від 30.09.2015 складає 197,30 дол. США, яка відображена в калькуляції б/н від 30.09.2015 та входить до складу вартості продукції. Отже, суд вважає зазначену розбіжність усунутою.

Щодо невідповідності сум передплати зазначених в Інвойсі №G6399А від 30.09.2015 та сум зазначених в наданих митному органу платіжних дорученнях, а також стосовно зазначеної в платіжних дорученнях суми більшої ніж в Інвойсі, то в наданому митному органу листі компанії Marine Food LTD від 01.12.2015 зазначений порядок зарахування отриманих сум оплат за поставлені товари згідно інвойсів та його відповідність досягнутим між сторонами умовам та додатково надано проформу-інвойс №G6399 від 09.09.2015, чим фактично усунуто розбіжність.

Стосовно наданої копії експортної митної декларації країни відправника від 01.10.2015 №92418463, яка була подана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, то на вимогу митниці позивачем 02.12.2015 було надано переклад експортної декларації та усунуто вказану розбіжність.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.

Суд зазначає, що митний орган перевіряючи правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару зобов'язаний діяти виключно в межах визначеним чинним законодавством України, зокрема Митним кодексом України, при цьому встановивши розбіжність в заявлених даних контролюючий орган зобов'язаний чітко зазначити, які вимоги чинного законодавства не було дотримано декларантом, а висновок про наявність розбіжності не може базуватися на припущеннях.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що під час перевірки правильності визначення митної вартості заявленої позивачем, митної орган дійшов хибних висновків про наявність в поданих документах розбіжностей.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі, за умови належного підтвердження заявленої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: "вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених/визнаних митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 1,35 доларів США за 1 кг товару (МД №125130003/15/505975 від 01.12.2015, МД №110130000/15/509346 від 23.11.2015).

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-609 від 16.11.2015, відповідно до якого: ринкова вартість товару - південна путасу морожена, за період серпень-листопад 2015 року, на умовах поставки CIF Одеса, Україна, складала: мінімальна ціна 0,97 долари США/кг та максимальна 1,20 долари США/кг. Позивачем імпортувався товар - морожена путасу, на умовах поставки CIF Одеса, Україна за ціною 1,18 долари США за кг, що відповідає рівню цін на світовому ринку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених ТОВ «Кліон» коштів в розмірі 24 642 грн. 65 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно із пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлений ст.43 Податкового кодексу України, відповідно до якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Таким чином, аналізуючи пункти 43.1, 43.4 ст.43 Податкового кодексу України, для повернення помилково сплачених коштів платником податків має бути виконано дві вимоги: відсутність у платника податків податкового боргу та подання таким платником заяви, оформленої в довільній формі.

Враховуючи, що станом на дату подання заяви про повернення надміру сплачених коштів рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.12.2015 було чинним, кошти в сумі 24 642 грн. 65 коп. були сплачені позивачем відповідно до вказаного рішення, а тому не можна вважати, що такі кошти станом на дату звернення позивача з відповідною заявою до податкового органу були надміру сплаченими.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів в сумі 24 642 грн. 65 коп. до набрання законом сили рішенням суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №112050000/2015/000425/2 від 02.12.2015 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а вимога позивача про повернення надміру сплачених коштів є передчасною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон".

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000425/2 від 02.12.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00802 від 02.12.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69015, м.Запоріжжя, вул. Кремлівська,12, ЄДРПОУ 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова