Рішення № 59756486, 09.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/9984/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК ОСОБА_2"Третя особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1) Національний банк України (третя особа-2) ОСОБА_3 (третя особа-3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріально округу ОСОБА_4 (третя особа-4)прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_5 по дов. № 29 від 30.06.16 р.

Від відповідача: ОСОБА_6 по дов. № 29 від 300.6.16 р.

Від третьої особи - 1: ОСОБА_7 по дов. № 27-27951/16 від 22.06.16 р.

Від третьої особи - 2: не зявились

Від третьої особи - 3: не зявились

Від третьої особи - 4: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ОСОБА_2" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого за № 6254, що був укладений між ПАТ УПБ та ТОВ ФК ОСОБА_2, а також зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю ФК ОСОБА_2 повернути на користь Публічного акціонерного товариства Український професійний банк права майнової вимоги, отримані за Договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 р., укладеними між ПАТ УПБ та ТОВ ФК ОСОБА_2 та повернути оригінали документів, отримані згідно Актів приймання-передачі від 27.05.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1), Національний банк України (третя особа-2), ОСОБА_3 (третя особа-3), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріально округу ОСОБА_4 (третя особа-4), розгляд справи призначено на 04.07.2016.

Представник відповідача в дане судове засідання не зявився, проте 04.07.2016 від відповідача через загальний відділ діловодства надійшли документи на виконання вимоги ухвали про порушення провадження у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує.

04.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких третя особа-1 позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представники третіх осіб-2,3,4 у дане судове засідання не зявились. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: незявлення в засідання представників сторін.

Оскільки незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та обєктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 20.07.2016р.

В судове засідання 20.07.2016р. представник позивача не зявився. 20.07.2016р. від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим., що повноважний представник позивача приймає участь в іншому судовому засіданні.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Представник третьої особи підтримав клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 27.07.2016.

В судовому засіданні 27.07.2016р. представником позивача заявлено клопотання про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від відповідача довідку про суму погашення за кредитним договором №618 від 08.12.2001р. з дати відступлення із зазначенням дати та сум погашення.

Представник відповідача та третьої особи при вирішенні даного клопотання покладаються на розсуд суду.

Судом зазначене клопотання було розглянуто та задоволено.

Судом було задоволено клопотання представник позивача про продовження строку вирішення спору та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, а також оголошено перерву в судовому засіданні до 09.08.2016

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти позову заперечував.

Третя особа-3 в судове засідання не зявився, проте у заяві від 18.07.2016 просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Представники третіх осіб -2,4 в судове засідання 09.08.2016 не зявились. Від третіх осіб -2,4 заяв та клопотань процесуального характеру, на час проведення судових засідань, до суду не надходило.

Ттреті особи-2,4 належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до розяснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників третіх осіб 2,3,4, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк (Банк, позивач) ОСОБА_3 (третя особа-3, позичальник) було укладено кредитний договір № 618 (далі кредитний договір), згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредит, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобовязався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 встановлено наступні умови кредитного договору: строк кредиту з 08.12.2011 до 10.11.2015року, процентна ставка 22 % річних, кредит у сумі 107 000,00 грн на придбання автомобіля.

До кредитного договору у подальшому були укладені додаткові договіори від 08.09.2014 та 13.03.2015.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору № 618 від 08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та ОСОБА_3 було укладено договір застави від 08.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №9540, згідно з умовами якого в заставу банку було передано власне рухоме майно позичальника: автомобіль, легковий універсал В, належний позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 912030, виданого ВРЕР-11 УДАІ в м. Києві 06.12.2011, марки HYUNDAI, модель TUCSON, випуску 21011, сірого кольору номер шасі (кузова рами) Y6LJN81BPCL209607, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі Договір застави).

26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФК ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (далі - договір про відступлення), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 6254, за умовами якого позивач ОСОБА_9 (відступив) відповідачу належні позивачу майнові права за кредитним договором, в тому числі, але не обмежуючись, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права заставодержателя за договором застави.

Згідно з п. 3. договору про відступлення заборгованість за кредитним договором становить 9 656,90 грн.

Підстави виникнення, зазначених в п.1 цього договору прав вимоги до боржника, на момент підписання цього договору підтверджуються (п.4):

1. Кредитним договором № 618 від 08.12.2011

2. Додатковим договором від 08.09.2014 про внесення змін до Кредитного договору № 618 від 08.12.2011

3. Додатковим договором від 13.03.2015 про внесення змін до Кредитного договору № 618 від 08.12.2011

4.Договором застави від 08.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 9540.

Відповідно до п. 5. договору про відступлення за відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 9 656,90 грн., які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х банківських днів з дня укладення цього договору.

Відповідно до пунктів 6 та 8 договору про відступлення, права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі. Первісний кредитор зобовязаний при підписанні акту приймання-передачі права вимоги, передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у п.4 даного договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором.

В матеріалах справи наявний витяг акту приймання-передачі від 27.05.2015, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобовязаннями низки боржників та документи, зокрема, до боржника ОСОБА_3 (Кредитний договір № 618 від 08.12.2011; Додатковий договір від 08.09.2014 про внесення змін до Кредитного договору № 618 від 08.12.2011; Додатковий договір від 13.03.2015 про внесення змін до Кредитного договору № 618 від 08.12.2011; Договір застави від 08.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 9540). В Акті зазначено, що сторони підтверджують, що розрахунки за вищевказаним договором проведені в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.

03.06.2015 відповідач направив на адресу позичальника повідомлення № 2705/15-09 від 27.05.2015 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших повязаних з нею прав за кредитним договором № 618 від 08.12.2011. Дане повідомлення було отримано ОСОБА_3 08.06.2015, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Крім того, 26.05.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію відповідача іпотекодержателем за іпотечним договором (номер запису 11943111).

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український професійний банк до категорії неплатоспроможних Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Український професійний банк. Даним рішенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено ОСОБА_1

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ Український професійний банк та прийнято рішення про ліквідацію ОСОБА_9 .

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення № 158 від 28.08.2015 Про початок процедури ліквідації ПАТ Український професійний банк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Даним рішенням Фонду було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Український професійний банк і розпочато процедуру ліквідації ПАТ Український професійний банк з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Український професійний банк призначено ОСОБА_1

Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, який набув чинності 22.09.2012.

Так, статтею 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТУПБ).

На виконання своїх обовязків, передбачених ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженою особою, згідно наказу № 26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТУПБ.

За результатами роботи комісії складено протокол № 9 від 24.07.2015 та встановлено, що:

- договір про відступлення прав вимоги укладено з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє ОСОБА_9 передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в ОСОБА_9, ОСОБА_9 було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок ОСОБА_9, відкритий у Національному банку України;

- умови договору відступлення, укладеного між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю ФК ОСОБА_2, прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором ОСОБА_9, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредитору - ТОВ ФК ОСОБА_2 переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами ОСОБА_9, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину.

Відтак, було прийнято рішення про виявлення нікчемних правочинів, зокрема, договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4А 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6254, а також доручено юридичному департаменту та департаменту корпоративного бізнесу банку здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ТОВ ФК ОСОБА_2, всім позичальникам, поручителям, заставодавцям, іптекодавцям; в разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину; в разі необхідності розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження всього забезпечення за вищевказаними кредитними договорами, майнові права за якими були відступлені на умовах нікчемності правочинів.

Повідомлення вих. № 01-10/3263 від 03.08.2015 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4А 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6254 було відправлено ТОВ ФК ОСОБА_2 04.08.2015 та отримано відповідачем 13.08.2015, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У відповідь на лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Український професійний банк № 01-10/3263 відповідачем було направлено позивачу лист від 11.09.2015 р. вих.. № 1109/15-03, у якому відповідач повідомив про те, що не погоджується з визнанням договорів нікчемними та вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави на визнання договорів нікчемними відсутні.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Український професійний банк від 07.08.2015 № 128/ТА було зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемного договору, а саме договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4А 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6254.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ УПБ та ТОВ ФК ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6254, зобовязання відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригіналів документів, отриманих згідно Актів приймання-передачі від 27.05.2015 та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають наступних підстав.

28.05.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ", код ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, 02660. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 р. по 28.08.2015 р. включно.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У повідомленні № 01-10/3263 від 03.08.2015 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, направленому уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в банку позивача на адресу ТОВ ФК ОСОБА_2, банк послався на пункт 7 частини 3 ст. 38 вказаного Закону, та зазначив, що правочин є нікчемним з тієї підстави, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В той же час, в позовній заяві та письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, крім того, позивач також посилається на пункти 1 та 2 частини 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказані пояснення позивача відхиляються судом виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р.).

Суд зазначає, що порушення постанови правління Національному банку України № 293/БТ, на які посилається позивач, не є підставою нікчемності правочинів в розумінні ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 73 Закону України Про банки і банківську діяльність у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобовязаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

Нормами ч. 6 ст. 67 Закону України Про банки і банківську діяльність та п. 5.1. глави 5 розділу 1 Положення № 346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора в разі потреби в посиленні контролю за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання ним своїх зобовязань перед клієнтами та кредиторами.

Постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 Про віднесення ПАТ Український професійний банк до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку були встановлені обмеження у діяльності ПАТ Український професійний банк, як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Отже, постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 були встановлені обмеження у діяльності ПАТ Український професійний банк як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Суд зазначає, що вказана Постанова НБУ від 30.04.2015 р. не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Мінюсті, містить гриф банківська таємниця, а отже є актом індивідуальної дії, чинність якого може бути направлена індивідуально тільки на позивача.

Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до Позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України Про банки і банківську діяльність та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346 Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, а не визнання правочину недійсним.

Більше того, невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

Крім того, за своєю правової природою Договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015 р. не відноситься до договорів, що забезпечують виконання зобовязань, а отже, його укладення не могло порушити встановленого абз. 10 п. 3. Постанови НБУ від 30.04.2015 p. обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів.

Суд приходить до висновку, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобовязання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.5 та п. 6 Постанови НБУ від 30.04.2015) стосувались міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача.

Дана позиція узгоджуються зі змістом норми ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність, згідно з якою у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відповідач не є банківською установою, тому не має можливості згідно закону відкривати кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі в Національному банку України, а також здійснювати міжбанківські перекази. Грошові кошти за Договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 були перераховані відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, відкритого в позивача. Таким чином, розрахунки між юридичною особою-клієнтом (Відповідачем) і банком (Позивачем) не є міжбанківськими переказами і не можуть (не повинні) здійснюватись через кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі через кореспондентський рахунок позивача в НБУ.

Згідно зі ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Спірний договір відступлення права вимоги за кредитним договором відповідає вимогам статтям 512-519 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що підстава нікчемності правочину, зазначена в п.2 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, не має місця у даному випадку, оскільки укладення договору 26.05.2015 року не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже ще 30.04.2015 року банк було віднесено до категорії проблемних.

Посилання позивача на те, що ним безоплатно відчужено право вимоги за кредитним договором у зв'язку з прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента на вчинення відповідних майнових дій, судом відхиляється, оскільки Договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015 не є договором про безоплатне відчуження майнових прав. Крім того, суд звертає увагу, що платіжним дорученням від 27.05.2015 № 51 відповідачем було перераховано позивачу 9 656,90 грн., в графі платіжного доручення призначення платежу вказано: плата за відступлення права вимоги за кредитними зобовязаннями згідно договору відступлення права вимоги від 26.05.2015. Отже, позивач отримав кошти у розмірі 9 656,90 грн., що мало сприяти підвищенню рівня платоспроможності банку.

Щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п.7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, то у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти договір про відступлення вимоги за кредитним договором № 618 від 08.12.2011 і саме ТОВ ФК ОСОБА_2 було надано перевагу в укладенні спірного договору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ УПБ та ТОВ ФК ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6254 у звязку з наявністю підстав, визначених п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в редакції чинній станом на 26.05.2015 р., є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ УПБ та ТОВ ФК ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 6254, нікчемним (недійсними) судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує нікчемність (недійсність) правочинів, оскільки при укладенні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 року було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України та жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб за цим договором не настала, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів, в аспекті ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2016

Суддя Т.Ю. Трофименко