Рішення № 59755555, 17.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.16р. Справа № 904/5371/16За позовом: Виробничо-комерційної фірми «Взірець-2000» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, с. Мізікевича

До: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

Про: стягнення 460 603, 73 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 12.08.16р.);

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

ВКФ «Взірець-2000» у вигляді ТОВ (позивач) звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 460 603, 73 грн. заборгованості ( в т.ч.: 58 304, 27 грн. основна заборгованість та 402 299, 46 грн. штрафної санкції (пеня) за період з 26.12.15р. до 11.05.16р.) за договором поставки №21 від 23.11.15р., укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обовязків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

ФОП ОСОБА_1 (відповідач) відзив на позов та витребувані судом документи не надала, до судових засідань тричі не зявилася, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань була своєчасно повідомлена на адресу, зазначену в позовній заяві, договорі поставки №21 від 23.11.15р. та Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.08.16р. , а.с. 59-60 ( що підтверджується відповідним повідомленням, повернутим органами звязку з позначкою: « за закінченням терміну зберігання», а.с.54-57). Як зазначено в п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відзиву на позов та представника відповідача за наявними в справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.15р. між ВКФ «Взірець-2000» у вигляді ТОВ (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець ) укладено договір поставки №21, відповідно до умов якого постачальник 26.11.15р. за видатковою накладною №Кр-00000170 від 26.11.15р. поставив покупцю товар на загальну суму 58 304, 27 грн. ( в т.ч. ПДВ 9 717, 38 грн.), а.с.35).

Згідно п.6.1. договору оплата здійснюється відповідно до виставленого рахунку-фактури; платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України, на умовах відстрочення платежу; покупець повинен розрахуватися за поставлений товар до 25.12.2015 року.

В п.7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем будь-якого грошового зобовязання, встановленого цим договором, останній зобовязаний сплатити штрафну санкцію у розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочення; дана вимога є зрозумілою сторонами, сторони досягли згоди щодо незмінності вищезазначеного пункту. (а.с.28-31).

За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобовязань поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк (до 25.12.2016р.) не оплатив; у звязку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків) за відповідачем станом на 01.08.16р. рахується заборгованість в розмірі 58 304, 27 грн. (а.с.50). Окрім того - позивач відповідно до п.7.2. нарахував відповідачу: 402 299, 46 грн. пені за період 26.12.15р. 11.05.16р.(а.с.5).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ).У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).Відповідно до приписів ст.33 ГПК України : кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем жодних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надано

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позивних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 58 304, 27 грн. основної заборгованості за договором.

Одночасно , суд не погоджується зі здійсненими позивачем нарахуванням пені, оскільки таке нарахуванням було здійсненне позивачем з порушенням норм чинного законодавства , виходячи з наступного. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Так, сторонами в п.7.2. договору було погоджено, що штрафна санкція (пеня) сплачується у розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочення . Згідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. : розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань»: за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства та рекомендації ВГСУ , суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені , що підлягає стягненню з відповідача , обмежившись подвійною обліковою ставкою НБУ . Внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 26.12.2015р. по 11.05.2016р.) , становить 9 482, 76 грн.

Враховуючи вищевикладене , позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 58 304, 27 грн. основної заборгованості та 9 482, 76 грн. пені; в задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись приписами Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р.; ст.ст. 525, 549, 526, 712 ЦК України; ст.ст.33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШІИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача : Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (50026, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь позивача - Виробничо-комерційної фірми «Взірець-2000» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65496, с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, вул. Побратимів, 9/5; код ЄДРПОУ 30708258): 58 304, 27 грн. основної заборгованості за договором ; 9 482, 76 грн. пені та 1 016, 14 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Суддя Васильєв О.Ю.

17.08.16р.