Ухвала суду № 59755376, 17.08.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6363/16-ц Провадження № 22-ц/795/1611/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

17 серпня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Висоцької Н.В., Позігуна М.І.при секретарі:Шевченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року заява ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволена.

Вжито заходи по забезпеченню позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою.

Заборонено ОСОБА_5 проводити будівельні роботи по переплануванню приміщення квартири АДРЕСА_1, яке переведено з житлового фонду до нежитлового.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не були враховані вимоги ч.ч. 1, 8 ст. 153, ч. 3 ст. 151 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що в Деснянському районному суді м. Чернігова наявна аналогічної справа № 750/2347/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування шкоди, провадження по якій відкрито 21 березня 2016 року. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2016 року у тій справі вже була задоволена заява ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 проводити будівельні роботи по переплануванню приміщення квартири АДРЕСА_2, яке переведено з житлового фонду в нежитлове. На підставі цієї ухвали відкрито виконавче провадження.

У судове засідання сторони не з'явились. Про час і місце розгляду справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомлені належним чином, що документально підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (судових повісток), а відтак згідно ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом по справі встановлено, що в липні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_5 повернути квартиру АДРЕСА_1 у стан відповідно до проекту забудови будинку та привести несучі конструкції житлового будинку у придатний до використання стан, а саме: закласти цеглою проріз, привівши його у початковий стан відповідно до первісної проектної документації, виконаний у внутрішній капітальній стіні будинку; закласти цеглою дверний проріз, привівши його у початковий стан відповідно до первісної проектної документації, виконаний у зовнішній стіні будинку АДРЕСА_4 зі сторони двору; закласти цеглою дверний проріз, привівши його у початковий стан відповідно до первісної проектної документації, виконаний у зовнішній стіні будинку АДРЕСА_4, з фасадної сторони, що виходить на АДРЕСА_5

Також ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_5 проводити будівельні роботи по переплануванню приміщення квартири АДРЕСА_1, яке переведено з житлового фонду в нежитловий.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та спів мірною із заявленими позовними вимогами.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи із змісту п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Законодавством не встановлена можливість застосування заходів забезпечення позову лише за наявності певних вимог, наприклад, майнових; про характер вимог ЦПК України взагалі не згадує і з ними не пов'язує можливість чи неможливість застосування заходів забезпечення позову, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, висновок суду про доцільність забезпечення заявленого позову та заборона вчиняти дії щодо перепланування квартири повністю узгоджується з матеріалами справи, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити у подальшому виконання судового рішення.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом не встановлено в оскаржуваній ухвалі жодних переваг стосовно вимог позивача і зміст оскаржуваної ухвали не дає підстав для можливих висновків по суті спору на користь чи то сторони відповідача, чи то на користь сторони позивача.

Посилання апелянта як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції на існування в Деснянському районному суді аналогічної справи між тими самими сторонами та з тих самих підстав не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки предметом апеляційного розгляду є лише ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року про забезпечення позову, а не вирішення питання по суті позовних вимог.

Разом з тим, ОСОБА_5 не надано апеляційному суду жодних належних і допустимих документальних доказів, які б безсумнівно підтвердили, що ремонті роботи у приміщенні станом на 01.08.2016 р., тобто на час звернення ОСОБА_6 в суд з цим позовом, не проводяться, а відтак не доведено відсутність підстав для забезпечення цього позову.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 151-153 ЦПК України не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 заяву про забезпечення позову у цій справі подав 15 липня 2016 року (а.с. 24), провадження у справі відкрито ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року і в цей же день судом вирішено питання про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Відтак, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: