Ухвала суду № 59754421, 16.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №580/1453/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Чхайло О. В.Номер провадження 11-кп/788/606/16 Суддя-доповідач - Забара І. К. Категорія - Незаконне заволодіння транпортним засобом

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Забари І. К.,

суддів - Демченка М. О., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Стеценка В.М. на обвинувальний вирок Лебединського районного суду Сумської області від 17 лютого 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого:

- 25 грудня 2009 року Лебединським районним судом Сумської області за ст.ст. 185 ч.3, 69, 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 06 квітня 2010 року Лебединським районним судом Сумської області за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;

- 05 липня 2010 року Лебединським районним судом Сумської області за ст.ст. 185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;

- 25 липня 2012 року Лебединським районним судом Сумської області за ст.ст. 15 ч.3-185 ч.3, 69 КК України до штрафу в розмірі 1500 грн.;

- 07 грудня 2012 року Лебединським районним судом Сумської області за ст.ст. 185 ч.3, 15 ч.3-185 ч.3, 69, 70 ч.1, 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 1500 грн.;

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - Паливоди Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - Стеценка В.М.,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката Стеценка В.М. на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 17 лютого 2016 року, в яких:

обвинувачений просить змінити вирок суду та, застосувавши положення ст. 69 КК України, призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.289 КК України, або ж звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України;

захисник Стеценко В.М. просить частково скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.289 КК України;

Даним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Ухвалено зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк тримання під вартою з 25 червня 2015 року у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4 600 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 491,04 грн.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Наголошує, що судом в повній мірі не було враховано те, що він повністю визнав свою вину, щиро кається в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував заподіяну потерпілому моральну шкоду та повністю визнає визначений судом розмір морального відшкодування, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину та позитивно характеризується за місцем проживання. Просить також зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Захисник Стеценко В.М. за змістом апеляційної скарги також наголошує на тому, що його підзахисний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, активно сприяв у встановленні істини по справі, надавав правдиві та послідовні свідчення, має сім'ю та малолітню дитину на утримання, від його дій не настало тяжких наслідків, а тому наявні всі підстави для застосування положень ст. 69 КК України та пом'якшення призначеного ОСОБА_3 покарання.

Як встановив суд, 25 червня 2015 року о 04:00 год. ОСОБА_3 повторно незаконно заволодів належним ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_1, вартістю 38120,44 грн., який знаходився біля господарства потерпілого по вул. Першогвардійська, 102 м. Лебедин Сумської області, виявивши, що дверцята автомобіля не зачинені, сів на водійське сидіння, знайшов ключі до замка запалювання, завів двигун і поїхав.

Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та суть апеляційних скарг, обвинуваченого та захисника на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами провадження, належним чином дослідженні судом першої інстанції та ніким не оспорюються і під сумнів не ставляться.

Дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України кваліфіковані вірно.

Доводи сторін з приводу того, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_3 надто суворе покарання не заслуговують на увагу колегії суддів.

Так, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання - визнання своєї вини, щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди, характеристику за місцем проживання; а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

А тому, врахувавши всі обставини по кримінальному провадженню, в тому числі й ті, на які посилаються обвинувачений та його захисник в своїх апеляційних скаргах, дійшов обґрунтованого висновку, що перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.289 КК України, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати його надто суворим або ж звільнити від його відбування з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів не може також погодитися з доводами апеляційної скарги сторони захисту з приводу необхідності врахування при призначенні покарання обвинуваченому перебування у цивільному шлюбі та наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, оскільки дана обставина не є такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а визнавати інші обставини пом'якшуючими, поза визначеним ч.1 ст.66 КК України, переліком, відповідно до ч.2 цієї ж статті є правом, а не обов'язком суду.

Вимоги обвинуваченого ОСОБА_3 зарахувати йому в строк покарання, призначеного за вироком суду, строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції у вироку відносно ОСОБА_3 ухвалено зарахувати строк попереднього ув'язнення з 25 червня 2015 року в строк покарання саме у такому порядку.

Істотних порушень норм кримінально - процесуального закону при досудовому розслідуванні кримінального провадження та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 17 лютого 2016 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката Стеценка В.М. на цей вирок - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Забара І. К. Демченко М. О. Рунов В. Ю.

.