Рішення № 59753654, 04.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9914/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 липня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої Боднар О.В.,

суддів Ігнатюка Б.Ю., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Кухти М.В.,

відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 березня 2016 року справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 753/9/08 від 14 червня 2008 року станом на 08 серпня 2015 року у розмірі 1 725,00 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом - 300,90 грн.,

-відсотки за користування кредитом - 114,64 грн.,

-комісія за РО - 86,00 грн.,

-плата за пропуск платежів - 213,50 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 березня 2016 року (а.с. 66-67) позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнськимй акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 753/9/08 від 14 червня 2008 року станом на 08 серпня 2015 року у розмірі 715,04 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом - 300,90 грн.,

-відсотки за користування кредитом - 114,64 грн.,

-комісія за РО - 86,00 грн.,

-плата за пропуск платежів - 213,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі (а.с. 82-86) ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити до Ужгородського міськрайонного суду для повторного розгляду.

Зазначає, що протягом строку дії кредитного договору не мав жодного простроченого платежу, оскільки регулярно вносив кошти на виконання умов договору.

Крім того, за умовами кредитного договору передбачена сплата періодичних щомісячних платежів, а тому суд повинен був врахувати правову позицію, висловлену ВСУ в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, відповідно до якої за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила і застосувати строк позовної давності, про що він просив у суді першої інстанції.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 липня 2008 року між Закарпатською філією ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 753/9/08 (а.с. 5-9), за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 8 600,00 грн. на поточні потреби, зі сплатою за користування кредитом 24 відсотки річних на строк до 14 липня 2011 року.

За обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту позичальника в розмірі 86,00 грн., що становить один відсоток від суми отриманого кредиту.

Відповідно до п.2.4.1. договору позичальник зобов'язався щомісячно до дати встановленої у графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору (14 число кожного місяця), поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням.

Як вбачається з графіку, позичальник повинен здійснити 35 щомісячних платежів у розмірі 424,00 грн. та останній, 36 платіж, у розмірі 392,94 грн.

Договором про внесення змін б/н від 16 березня 2009 року сторони домовилися викласти у новій редакції адресу та банківські реквізити сторін (а.с. 12).

З наданих відповідачем копій квитанцій (а.с. 33-50) вбачається, що ним протягом дії кредитного договору було здійснено 34 платежі. Останній платіж був здійснений 17 червня 2011 року (а.с. 47).

При цьому також вбачається, що ним допускалися незначні прострочення платежів, тобто кошти не завжди були перераховані до 14 числа кожного місяця, як це передбачено умовами кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 526, 611, 1049, 1054 ЦК України обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості за кредитним договором.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач заявляв про застосування строків позовної давності до вимог позивача (а.с. 28-31), що судом першої інстанції було залишено поза увагою.

За змістом ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право чи охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як уже зазначалося, останній платіж відповідачем було здійснено 17 червня 2011 року, строк дії кредитного договору - до 14 липня 2011 року, з даним позовом банк звернувся у серпні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Аналогічного висновку дійшов і ВСУ у своїй постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування всіма судами України.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, ст.ст. 257, 526, 1048, 1054 ЦК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Ігнатюк Б.Ю. Боднар О.В. Мацунич М.В.