Ухвала суду № 59752436, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/6706/2016 Головуючий в 1 інстанції - Даниленко В.В.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Універсал Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову Товариство зазначало, що 10.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 003-2900/840-0086, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у сумі - 300 000,00 доларів США, строком до 10.09.2037 року, зі сплатою 11,95 % річних. Цільове призначення кредиту - придбання майна: садового будинку та земельної ділянки у СТ «Осокорки», АДРЕСА_1. З 15.07.2008 року відсоткова ставка за кредитом становить - 12,95 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, 10.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1759. Відповідно до умов договору іпотеки, відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: садовий будинок СТ «Осокорки», АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок.

Відповідач скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, й позивач звертався в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено, дане рішення змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.07.2013 року, яким позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-2900/840-0086 від 10.09.2007 року в сумі 400 686,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало - 3 199 282,56 гривень, в іншій частині позову відмовлено.

На час звернення ПАТ «Універсал Банк» з позовом в суд про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачем рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2012 року у справі № 2-452/12 не виконано та загальний розмір заборгованості станом на 20.01.2015 року складає - 528 098,29 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ (100,00 доларів США - 1 574,96 грн.) - 8 348 019,34 грн.

Посилаючись на викладене, Банк просив в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №003-2900/840-0086 від 10.09.2017 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 10.09.2007 року, а саме: на садовий будинок в СТ «Осокорки», АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, за ціною 2 405 300,00 гривень та судові витрати по справі в сумі - 3 654,00 гривень.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року позов задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 003-2900/840-0086 від 10.09.2007 року, що станом на 20.01.2015 року становить 528 098,29 доларів США і еквівалентно по курсу НБУ - 8 348 019,34 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 10.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1759, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 позначеного літерою «А» у плані, загальною площею 166,80 кв.м., житловою площею 53,90 кв.м., побудований у 2006 році, до якого примикають спорудження під літерою № 1-3, та який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 10.09.2007 року за реєстровим № 1754 з, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 10.09.2007 року; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій розташований садовий будинок, площею 0,0655 га, цільове призначення - ведення садівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 10.09.2007 року за реєстровим № 1750 з, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 10.09.2007 року, за ціною 2 405 300,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Унівенсал Банк».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, 10.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 003-2900/840-0086, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі - 300 000,00 доларів США, строком до 10.09.2037 року зі сплатою 11,95 % річних. Цільове призначення кредиту - придбання майна: садового будинку та земельної ділянки у СТ «Осокорки», АДРЕСА_1. З 15.07.2008 року відсоткова ставка за кредитом становить - 12,95 % річних.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, 10.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1759, відповідно до умов якого, відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: садовий будинок СТ «Осокорки», АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок.

Відповідач скористався кредитними ресурсами, придбавши вказане майно, проте свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, в зв'язку з чим ПАТ «Універсал Банк» звернулось в суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками розгляду якого рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «Універсал Банк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором № 003-2900/840-0086 від 10.09.2007 року в розмірі 400 686,65 доларів США, що за курсом НБУ 798,45 грн. за 100 доларів США складає 3 199 282 грн. 56 коп. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-2900/840-0086 від 10.09.2007 року в сумі 400 686,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало - 3 199 282,56 гривень. В задоволенні позову до ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судом встановлено, що станом на дату звернення ПАТ «Універсал Банк» з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачем рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2012 року у справі № 2-452/12 не виконано, та загальний розмір заборгованості станом на 20.01.2015 року складає - 528 098,29 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ (100,00 доларів США - 1 574,96 грн. - 8 348 019,34 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що всупереч умовам іпотечного договору, положенням ст.37 Закону України «Про іпотеку» та ст.3 ЦПК України позивачем не було дотримано досудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, колегія суддів не може прийняти до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до умов іпотечного договору, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання (пункт 2.1.1 іпотечного договору).

Пунктом 5.1 іпотечного договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі, іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки в будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Саме зазначеними нормами закону та положеннями договору іпотеки керувався суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ПАТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.38,39 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2013 року, яке набрало законної сили, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-2900/840-0086 від 10.09.2007 року в сумі 400 686,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало - 3 199 282,56 гривень, в іншій частині позову відмовлено, тому звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе, не заслуговують на увагу.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України при розгляді справи 6-73цс13, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, котрі застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що термін повернення кредиту у повному обсязі закінчився 24 червня 2009 року, а тому право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як видно зі справи, відповідач ОСОБА_1 заяву про застосування строку позовної давності суду першої інстанції не подавав.

Окрім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України при розгляді справи №6-157цс16, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про доведеність даного позову ПАТ «Універсал Банк», обґрунтовано задовольнивши позовні вимоги Банку.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: