Рішення № 5974629, 07.05.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" травня 2009 р. справа № 5020-5/133 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (69002 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96)

до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 9602,05 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач Кириченко Р.В., довіреність № 121 від 15.09.2008,

Відповідач - не зявився,

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс”, звернувся до суду з позовом до відповідача, субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором поставки № 3920/1 від 26.03.2007 в розмірі 13652,05 грн., з яких: 12743,92 грн. основна заборгованість, 478,72 грн. пеня, 59,84 грн. 3% річних, 369,57 грн. збитки від інфляції.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та у звязку з частковою оплатою суми боргу просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9602,05 грн., з яких: 8693,92 грн. основна заборгованість, 478,72 грн. пеня, 59,84 грн. 3% річних, 369,57 грн. збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо оплати отриманого товару.

Відповідач в судове засідання неодноразово не зявлявся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві, ухвала про порушення провадження по справи отримана відповідачем особисто 19.03.2009(поштове повідомлення № 4554 від 23.03.2009 (а.с.36).

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 3020/1.

Відповідно до умов договорів, позивач зобовязався поставляти товар, а відповідач приймати та сплачувати вартість товарів за вільними договірними цінами, на умовах передбачених вказаними договорами.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу товар за накладною № 95922 від 24.12.2008 на суму 5726,34 грн., № 95926 від 24.12.2008 на суму 7436,16 грн. (а.с. 27-32).

Згідно з п. 5.2 договору остаточний термін оплати складає сім календарних днів з моменту одержання товару.

Зобовязання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному обємі, у звязку з чим його заборгованість перед позивачем склала 8693,92 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, на підставі документів наданих позивачем, суд встановив факт неналежного виконання обовязків з боку відповідача за договором поставки № 3920/1 від 26.03.2007, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 8693,92 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені в розмірі 478,72 грн.

Згідно з п. 8.1 договору, за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобовязань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 478,72 грн., яка розрахована відповідно до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, та перевірена судом.

Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 59,84 грн., збитків від інфляції 369,57 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9602,05 грн., з яких: 8693,92 грн. основна заборгованість, 478,72 грн. пеня, 59,84 грн. 3% річних, 369,57 грн. збитки від інфляції.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 136,52 грн. і інформаційне технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (69002 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96, код ЄДРПОУ 25484884, п/р 26000204876099 в ЗРУ КБ „Приватбанк”, МФО 313399) заборгованість в сумі 9602,05 грн., з яких: 8693,92 грн. основна заборгованість, 478,72 грн. пеня, 59,84 грн. 3% річних, 369,57 грн. збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 136,52 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

12.05.2009

Розсилка:

1.ТОВ „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (69002 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96)

2.СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

3.справа