Ухвала суду № 59739297, 16.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1364/16-ц 16.08.2016 16.08.2016 16.08.2016

Справа № 478/1364/16-ц

Провадження № 22ц/784/1796/16 Головуючий в першій інстанції Сябренко І.П.

Категорія 41 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю прокурора Кадєєвої А.В.,

відповідачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року по справі за позовом

заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області

(далі - райдержадміністрація)

до

ОСОБА_3

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівників,

ВСТАНОВИЛА:

16 травня 2016 року заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі райдержадміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в сумі 40 044 грн. 98 коп., заподіяної порушенням трудового законодавства.

Позивач зазначив, що рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по відділу освіти Казанківської РДА № 33к від 31 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_4, останню поновлено на роботі у відділі освіти Казанківської РДА на посаді методиста з охорони праці з 31 березня 2015 року та стягнуто на її користь 9 586 грн. 15 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів. Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по відділу освіти Казанківської РДА № 32к від 31 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_5, останню поновлено на роботі у відділі освіти Казанківської РДА на посаді методиста по кадрам з 31 березня 2015 року та стягнуто на її користь 9 743 грн. 30 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням того ж суду від 10 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по відділу освіти Казанківської РДА № 34к від 31 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_6, останню поновлено на роботі у відділі освіти Казанківської РДА на посаді методиста райметодкабінету з 31 березня 2015 року та стягнуто на її користь 10 663 грн. 08 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказані судові рішення ухвалами Апеляційного суду Миколаївської області залишені без змін та набрали законної сили. Вважає, що вказані порушення трудового законодавства були допущені з вини відповідачки, яка на той час виконувала обов'язки начальника відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації, та якою було видано незаконні накази про звільнення з роботи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На виконання вищезазначених судових рішень з бюджетних коштів на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були перераховані кошти в загальному розмірі 40 044 грн. 98 коп., які є матеріальною шкодою.

Посилаючись на вищезазначене позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 29 червня 2016 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Казанківської районної державної адміністрації Миклаївської області в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівників - 40 044 грн. 92 коп. Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та без повного з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора і відповідачки, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючої обов'язки начальника відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації ОСОБА_3 підписані накази № 32-к, № 33-к та № 34-к від 31 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_5 з посади методиста по кадрам відділу освіти, ОСОБА_4 з посади методиста охорони праці відділу освіти та ОСОБА_6 з посади методиста райметодкабінету у зв'язку зі скороченням штатів по райметодкабінету.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по відділу освіти Казанківської РДА № 33-к від 31 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_4, останню поновлено на роботі у відділі освіти Казанківської РДА на посаді методиста з охорони праці з 31березня 2015 року та стягнуто на її користь 9 586 грн. 15 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів (а.с. 9-10).

Вказане рішення Апеляційним судом Миколаївської області залишено без змін та набрало законної сили 11 серпня 2015 року (а.с. 11).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по відділу освіти Казанківської РДА № 32-к від 31березня 2015 року про звільнення ОСОБА_5, останню поновлено на роботі у відділі освіти Казанківської РДА на посаді методиста по кадрам з 31 березня 2015 року та стягнуто на її користь 9 743 грн. 30 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів і 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 14-16).

Вказане рішення Апеляційним судом Миколаївської області залишено без змін та набрало законної сили 20 серпня 2015 року (а.с. 17).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по відділу освіти Казанківської РДА №34к від 31 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_6, останню поновлено на роботі у відділі освіти Казанківської РДА на посаді методиста ай методкабінету з 31 березня 2015 року та стягнуто на її користь 10 663 грн. 08 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів і 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 21-23).

Вказане рішення Апеляційним судом Миколаївської області залишено без змін та набрало законної сили 03вересня 2015 року (а.с. 24).

Наказами № 117-к від 01 вересня 2015 року, № 119-к від 02 вересня 2015 року, № 128-к від 21 вересня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно, поновлено на роботі (а.с. 39-40).

Згідно довідок відділу освіти, молоді та спорту Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області від 21 березня 2016 року ОСОБА_4 нарахована середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з квітня 2015 року по серпень 2015 року 16 029 грн. 30 коп., ЄСВ 5 818 грн. 64 коп. та сплачено 12 766 грн. 66 коп. (а.с. 35); ОСОБА_6 нараховані - 18 190 грн. 41 коп., ЄСВ 6 603 грн. 11 коп. та сплачено 14 511 грн. 60 коп. та моральна шкода в сумі 500 грн. (а.с. 34); ОСОБА_5 - 16 029 грн. 30 коп., ЄСВ 5 818 грн. 64 коп., сплачено 12 766 грн. 66 коп. та моральна шкода в сумі 500 грн. (а.с. 36).

Всі зазначені суми були виплачені незаконно звільненим працівникам, що підтверджується платіжними дорученнями № 166, № 167, № 168 від 11 вересня 2015 року (а.с. 44-46).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно роз'яснень викладених в абз. 3 п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 11 листопада 1992 року (з подальшими змінами) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 року (з подальшими змінами), застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст.134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем завданої шкоди незаконним звільненням працівника.

Крім того, відповідно до п. 1, п. 2 Положення про відділ освіти, молоді та спорту Казанківської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Казанківської районної державної адміністрації 09 червня 2015 року № 141-р, відділ освіти, молоді та спорту утворюється головою Казанківської районної державної адміністрації, входить до її складу і йому підпорядковується.

Пунктом 14 зазначеного Положення передбачено, що відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників відділу освіти райдержадміністрації та видатки на його утримання затверджуються головою районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Оскільки відділ освіти є структурним підрозділом Казанківської РДА, а відповідач обіймала керівну посаду цього структурного підрозділу та підписала незаконні накази про звільнення осіб, які в подальшому були поновлені на роботі, отже, прокурор відповідно до своїх повноважень, передбачених ч. 2 ст. 45 ЦПК України, ст. 121 Конституції України, ст. 36-1Закону України «Про прокуратуру» вірно звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Казанківської РДА.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачка є службовою особою, яка винна у незаконному звільненні працівників, а тому повинна відшкодувати шкоду, завдану державі у розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме в розмірі 40 044 грн. 92 коп.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду, зроблених відповідно до норм матеріального права та фактичних обставин справи, встановлених судом на підставі повно та всебічно досліджених доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: В.В. Коломієць

З.Л. Шолох