Рішення № 59737518, 11.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5438/16

Справа №645/46/15ц Головуючий 1 інст. Іващенко С.О.

Категорія :звернення стягнення Доповідач - Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Бобровського В.В.,

суддів Івах А.П.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 1 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення заборгованості за договором позики від 27 вересня 2010 року у сумі 525433,65 грн. на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання йому права на продаж квартири будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу.

На обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_2 посилався на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2014 року з відповідачів на його користь солідарно стягнуто сума заборгованості за договором позики, відсотках неустойки та судових витрат, яке не виконано, заборгованості ними не погашено.

Зазначивши, що з метою забезпечення виконання позичальником зобовязань за договором позики, відповідачами відповідно іпотечного договору від 27 вересня 2010 року йому в іпотеку передана вказана квартира, представник позивача просив надати ОСОБА_2 право предявляти правовстановлюючі документи на квартиру, звертатися від імені відповідачів до державних органів та установ з питань отримання інших документів, а також виселити відповідачів із квартири, яка перебуває в іпотеці та передати її в управління позивачу на період її реалізації за визначеною ст..38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення ухвалою суду від 12 липня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на ухвалення рішення судом без врахування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та наявності кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 щодо вчинення шахрайських дій відносно їх, заочне рішення просить скасувати.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі згідно наданих доказів та рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2014 року встановлено та не оспорюється те, що відповідно умов договору позики від 27 вересня 2010 року відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запозичено у ОСОБА_2 21000 доларів США та прийнялм зобовязання щомісячно, не пізніше 27 червня 2013 року, відповідними внесками повернути запозичені кошти.

З метою забезпечення виконання позичальниками прийнятих зобовязань на підставі іпотечного договору від 27 вересня 2010 року належну їм квартиру АДРЕСА_2, згідно свідоцтва про право власності на житло від 11 квітня 2002 року, відповідачами передано в іпотеку ОСОБА_2 Згідно п.12 цього договору у якості застереження сторонами було визначено право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст..38 Закону України «Про іпотеку». Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2014 року, у звязку з невиконанням боржниками зобовязань стягнуто з них на користь позивача 525433.65 грн., суми неповернутих коштів, відсотків, неустойки, інших витрат.

Письмова вимога позивача та його представника від 05 січня 2015 року на адресу відповідачів про добровільне звільнення квартири залишено без виконання.

ОСОБА_4 померла 04 січня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі в тому числі про виселення відповідачів, суд такого висновку дійшов відповідно умов іпотечного договору та положень ст..ст. 33, 37, 39 закону України «Про іпотеку» про підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та його реалізації за рішення суду.

Проте, погодитись з таким висновком суду в частині виселення відповідачів із квартири, не можна

За правилом ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом. якщо предметом іпотеки є житлове приміщення, а згідно до другого речення ч.1 ст.40 цього Закону виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення за винятком виселення при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення. Житлове приміщення, що надається особі, яка виселяється повинно бути зазначено в рішенні суду.

З огляду на те, що квартира відповідачів приватизована у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та право власності набуте не за кошти, що були запозичені у позивача,колегія , виходячи із положень ч.2 ст.109 ЖК України вважає безпідставним висновок суду про виселення відповідачів без надання іншого постійного житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегія залишає поза увагою, як такі , що не спростовують правильності висновку суду, оскільки зазначений Закон підлягає застосуванню за споживчими кредитами, які надавались громадянам кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, а не фізичною особою.

З огляду на викладене, колегія вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення суду змінити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення відмовити.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313-314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2015 року змінити.

Це рішення в частині виселення ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого постійного житлового приміщення скасувати.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення із квартири № 11по вул..Ферганській, 36 у м.Харкові відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В.Бобровський

судді А.П.Івах

ОСОБА_1