Рішення № 59737398, 22.07.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3241/16-ц

№ провадження 2/646/852/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2016 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі :

головуючого - судді Шуліка Ю.В.

при секретарі - Безсонній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання частково недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому зазначила, що 22.12.2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11102897000 згідно умовами якого Банк зобов»язавсі надати ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 39600 доларів СШІ на строк до 22.12.2017 року, а ОСОБА_2 повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов»язань за договором кредиту, 27.12.2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки, нотаріально посвідчений. Відповідно до умов договору іпотеки банку передано житловий будинок по вул.. Льговіській, 103 у м. Харкові з надвірними будівлями на земельна ділянка площею 0,0920 га за цією адресою. Вказане майно є спільним майном її та ОСОБА_2, оскільки на час їх придбання вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім»єю та вели спільне господарство. Під час укладання договору іпотеки вона надала нотаріально посвідчену заяву про згоду на укладання договору іпотеки. 29.04.2011 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шл.б. В червні 2-15 року вона дізналась про те, що 27.11.2006 року мід АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотеко держателя, що викладений у вигляді застереження у іпотечному договорі (п.п. 5.1-5.4). На адресу її чоловіка поштою надійшли листи ТОВ «Кей-Колект» звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі зазначеного договору іпотеки. Оскільки вона не надавала згоди на укладання такого застереження, просить визнати недійсними п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору іпотеки від 27.12.2006 року, № 2449, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» та представник третьої особи ТОВ «Кей-Колект» під час судового засіданні просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що законодавством не передбачена необхідність надання окремої заяви про надання згоди на визначення способу задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 45-46).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 22.12.2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11102897000, згідно з умовами якого Банк зобов»язався надати ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 39600 доларів СШІ на строк до 22.12.2017 року, а ОСОБА_2 зобов»язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом ( а.с. 6-12).

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним договором кредиту, 27.12.2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 2449 ( а.с 109-110).

Відповідно до умов договору іпотеки банку в іпотеку передано житловий будинок по вул.. Льговіській, 103 у м. Харкові з надвірними будівлями на земельна ділянка площею 0,0920 га за цією адресою, зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2В.( п.1.1).

При цьому ОСОБА_2 нотаріусу було повідомлено, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, якою вони ведуть спільне господарство та спільно придбали вищезазначене майно.

Під час укладання договору іпотеки позивачкою ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_3) було надано нотаріально посвідчену заяву, в якій підтвердила факт перебування з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах та, те що житловий будинок з надвірними будівлями по вул.. Льговській, 103 у м. Харкові та земельна ділянка за цією ж адресою, є їх спільним майном та надала згоду на передачу в іпотеку АКІБ «УкрСиббанку» вказаного майна, придбаного з ОСОБА_1 в період громадянського шлюбу за спільні кошти. При цьому ОСОБА_1 погодилась на те, щоб умови договору ( в тому числі визначення суми договору та час повернення кредиту) визначалися ОСОБА_2 ( а.с. 112).

29.04.2011 року між позивачкою та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб ( а.с. 5).

У розділі п»ятому, п.п. 5.1-5.4 Договору іпотеки від 27.11.2006 року передбачені застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачено, що у разі настання обставин, зазначених у п. 4.1 договору іпотеки, яким передбачені випадки звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. В повідомленні зазначається, який зі способів задоволення іпотеко держателя, передбачений ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотеко держателем для задоволення своїх вимог.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що укладання договору про задоволення вимог іпотеко держателя, що було укладено сторонами за договором, шляхом відповідного застереження в іпотечному договорі, потребує окремої нотаріально - посвідченої її згоди. Неотримання такої згоди на укладання відповідного застереження, дає право на визнання такого застереження недійсним.

Суд не може погодитись з такою позицією позивача.

Законом України «Про іпотеку» ( ст.. 33) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого надпису нотаріуса або з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно ст.. 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотеко держателем про задоволення вимог іпотекодерждателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду паро звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання у порядку, встановленому ст.. 37 цього Закону; - право іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на праві договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.. 38 цього Закону.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, яке міститься в Договорі кредиту укладеному між сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, діючим законодавством не передбачена зобов»язковість надання окремої згоди чоловіка/дружини на таке застереження.

Як вже було встановлено судом, зазначене вище та не оспорюється сторонами, позивачкою було надано нотаріально-посвідчену заяву про надання згоди на передання в іпотеку спільного з ОСОБА_2 майна.

Позивачка не є стороною за договором іпотеки, тому не наділена правом визначення способу задоволення вимог іпотеко держателя.

В позовній заяві позивачка посилається на ч. 1 ст. 215 ЦК України, як на підставу визнання договору недійсним. Відповідно до вимог вказаної норми закону, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Про те, ОСОБА_1 не довела в суді, що договір іпотеки, в частині, яку вона просить визнати недійсною, суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», ст.. 203, 215 ЦК України, районний суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання недійсними п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору іпотеки від 27.12.2006 року, № 2449, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з моменту проголошення, а для осіб які були присутні при проголошенні рішення, у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Ю.В.Шуліка