Рішення № 59737139, 15.08.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/11526/15-ц

Провадження № 2/643/310/16

15.08.2016 р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря- Башкевіч Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 3 особа: ОСОБА_2,

встановив:

ПАТ «УкрСиббанк» (далі Банк) 20.07.2015 р. звернувся до Московського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки- квартиру №66 по вул.Героїв Праці, буд.47 в м. Харкові, вказавши в обґрунтування наступне.

26.02.2008 р. між ПАТ„УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладений споживчій кредитний договір №11305078000, відповідно до якого останній отримав від банку кредит в розмірі 30000 доларів США, зі строком повернення до 26.02.2018 р., та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобовязань перед Банком 26.02.2008 р. між Банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки за №16/08-Б. Відповідно до п.1.1 цього договору предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 16,7 кв.м., загально. Площею 32,3 кв.м. .Відомості про іпотеку нотаріусом внесені до Державного реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону.

Станом на 03.07.2015 р. позичальник ОСОБА_2 має перед Банком заборгованість в загальної сумі 15055, 46 доларів США (заборгованість з тіла кредиту та відсотків за користування ним), 14197 гр. 96 коп. пені (за несвоєчасне погашення заборгованості).

З урахуванням розміру заборгованості Позичальника, з посилкою на ст.589, 590, 526, 530, 610 ЦК України, ст. 3, ч.1ст.33 Закону України «Про іпотеку», на підставах споживчого Договору та договору іпотеки, просять звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку», встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб*єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства.

Представник позивача просив справу розглянути у їх відсутності, про що надав письмову заяву.

Відповідач позов не визнав, вказав суду, що письмової вимоги Банку щодо усунення порушень умов кредитного договору 3-ї особи (ОСОБА_2В.) не отримував; начальна вартість предмету іпотеки позивачем не визначена та з ним не узгоджена; що сума заборгованості не є співмірною з вартістю належної йому квартири; крім того, після укладення кредитного договору Банк змінював процентну ставку Позичальнику та збільшував її вдвічі, але, до його відома дану обставину не доводив, чим істотно порушив його права та інтереси.

3 особа ОСОБА_2 позов не визнав, підтримав заперечення відповідача та зазначив, що не припиняв здійснювати щомісячні платежі Банку в рахунок погашення кредитного договору. В судове засідання не з*явився і суд розглянув справу у його відсутності.

Суд, вислухавши з*явившихся сторін, вивчивши надані письмові докази, приходить до наступного.

26.02.2008 р. між ПАТ„УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладений споживчій кредитний договір №11305078000, відповідно до якого останній отримав від банку кредит в розмірі 30000 доларів США, зі строком повернення до 26.02.2018 р., та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобовязань перед Банком 26.02.2008 р. між Банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки за №16/08-Б, на відчуження нерухомого майна накладено заборону.

Як вбачається з п.1.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 16,7 кв.м., загальною площею 32,3 кв.м., що на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1А

Згідно до п.1.2 Іпотечного договору ринкова вартість предмета іпотеки, згідно звіту субєкта оціночної діяльності, становить 248400грн.

За умовами п.2.1.2 Іпотечного договору сторони погодили, що протягом дії Договору у випадку зміні розміру зобовязань або зміни термінів виконання зобовязань, якщо такі зміни вчиненні відповідно до умов договору, що обумовлюють основне зобовязання, відповідні зміни будуть вноситись лише в такий договір, що обумовлює основне зобовязання та не потребують внесення змін шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Відповідно до п.4.1.1 Договору іпотеки, право звернення стягнення на предмет іпотеки настає у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобовязання за цим договором або будь-якого зобовязання, що забезпечено іпотекою за цим Договором.

В якості підстав на звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» посилається на ст.ст.33, 12 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтєю 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено процедурні питання, повязані із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Так, Банк, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору повинен був надіслати мені як іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Але, належних доказів отримання ОСОБА_1 такої письмової вимоги ПАТ «УрСиббанк» не надано- підпис на долученому Банком зворотному поштовому відповідачем ОСОБА_1 заперечувалось.

З положень ч.1 ст.35 вказаного Закону випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає предявлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги, у якій мають бути зазначені передбачені законом відомості про зміст порушення зобовязань.

Невиконання вимог ч.1 ст.35 щодо не направлення іпотекодавцю та боржнику, відповідної письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобовязання у строк, визначений законом або договором, є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Для вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд також у своєму рішенні, крім іншого, повинен зазначити начальну ціну предмета іпотеки (Правові висновки ВСУ у справі №6-1239цс 16 від 08.06.2016 р.)

Як зазначено вище, начальна ціна предмета іпотеки визначається в грошовому еквіваленті процедурою, зазначеною ст.39 ЗУ «Про іпотеку».

Але, позивач при зверненні до суду не визначив начальну ціну предмету іпотеки, та не узгодив таку ціну з Іпотекодавцем.

Пунктом 2.1 споживчого договору виконання зобов*язань за даним Договором забезпечене як заставою нерухомості (іпотечною квартирою ОСОБА_1А.), так і порукою ОСОБА_3, ОСОБА_4, і всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернуте стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Тому, за умов відсутності висновків начальної ціни предмета іпотеки, та наявності іншої поруки, суд не може оцінити співмірність вартості предмета іпотеки із розміром заборгованості з кредиту.

З іншого боку, до теперішнього часу боржник ОСОБА_2 не припиняє сплачувати грошові кошти по споживчому договору.

По далі. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, пунктом 1.3.1 Договору споживчого кредиту від 26.02.2008 р., укладеного між Банком та ОСОБА_2 за користування кредитом передбачена сплата процентів у розмірі 13,40 % (аркш.6)

В подальшому, процента ставка за користування кредитом Банком неодноразово змінювалась, що підтверджується довідкою розрахунком.

В пункті п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1ЦКу зв'язку з прийняттямЗакону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

В порушення вимог п.2.1 вищенаведеної Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, Банк взагалі не надав відповідачу в письмовій формі інформацію про те, наскільки збільшився щомісячний платіж по кредиту, а також наскільки збільшилась сукупна вартість кредиту у звязку зі збільшенням процентної ставки.

Закон України «Про захист прав споживачів», в п.5 ст.11 встановлює, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін.

Дійсно, Договором іпотеки передбачена можливість зміни розміру зобов*язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання; того, що цим Договором будуть забезпечені також і розмір змінених зобов*язань (п.1.3,2.1.2)

Але, приведені умови Договору не позбавляють Банка обов*язку повідомляти про такі зміни не тільки Позичальника, але, й Іпотекодавця (ОСОБА_1А.).

Даний висновок зроблений судом з оглядом на пункт 10.2 споживчого договору, якій зобов*язує Банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомити про те Позичальника, якій у свою чергу, може висловити свою незгоду з такою ставкою.

Тому, виходячи зі солідарної відповідальності позичальника та поручителя, неповідомлення поручителя (іпотекодавця) про застосування позивачем збільшених процентних ставок по споживчому договору є не чим як порушення прав відповідача.

Піддаваючи правової оцінки доводам позивача щодо його права звернення стягнення на предмет іпотеки, суд звертає увагу на наступні положення закону.

Цивільний Кодекс Україні містить перелік видів забезпечення виконання зобов'язання.

Так, згідно статті 546 цього Кодексу «1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.»

Отже, на правовідносини, які виникли між Банком та ОСОБА_1А, розповсюджується дія Глави 49 ЦК України «забезпечення виконання зобов*язань».

Статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою;

«1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.»

Правовий аналіз зазначеної норми закону дозволяє суду зробити висновок про те, що поручитель відповідає нарівні з боржником, а не замість його.

Як встановлено судом, до цивільної відповідальності за неналежне виконання обов*язків по споживчому договору від 26.02.2008 р. №11305078000 притягнений лише поручитель ОСОБА_1

Б.А.; вимог до Боржника щодо усунення порушень у виконанні укладеного ним договору Банком не висунуті.

За таких обставинах, з оглядом на загальні засади цивільного судочинства щодо змагальності сторін (ст.10 ЦПК України), законності та обґрунтованості рішення (ст.213 ЦПК України), суд у задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст.212-215,169,88 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», ст.525,526,546,575, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.

Повний тексту рішення виготовлений 17.08.2016 р.

СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.