Вирок № 59736891, 16.08.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/7331/16-к

н/п 1-кп/640/445/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Хомінської Т.В.,

за участю прокурора - Тубелець О.Л.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у Київському районному суді м. Харкова кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32016220000000098 від 28.03.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бабаї, Харківського району, Харківської області, громадянина України, не одруженого, має середню освіту, тимчасово не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, 19.10.2015 Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовування на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 29.12.2014 року, перебуваючи у приватного нотаріуса ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, від якої отримав попередньо складені у встановленій законом формі проекти установчих та реєстраційних документів про придбання ним суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Міатекс» (код ЄДР1ІОУ 34331723), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис проекти документів містять завідомо неправдиві відомості та необхідні для придбання (перереєстрації) суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Міатекс», реалізуючи свій злочинний намір, засвідчив їх своїм підписом, наділивши їх таким чином, значенням документів, серед яких в тому числі, договір від 29.12.2014 року про купівлю-продаж корпоративних прав ТОВ «Міатекс», згідно якого ОСОБА_2 придбав корпоративні права засновника ТОВ «Міатекс» у розмірі 100% зі статутним фондом товариства в розмірі 35000 гривень, що належить власнику товариства: протокол без номеру від 29.12.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 входить до складу засновника зі своїм внеском до статутного капіталу товариства розміром 315000 гривень, про передачу ОСОБА_4 - ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі в розмірі 35000 гривень (відповідно до договору від 29.12.04), про визначення ОСОБА_2 одноособовим власником товариства, якому належить частка у статутному фонді товариства розміром 350000 гривень, що є 100% у статутному фонді товариства, про призначення ОСОБА_2 на посаду ОСОБА_2; додаток від 2SL12.2014 року до протоколу без номера від 29.12.2014 року: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, після чого вказані офіційні документи передав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, від якої отримав заздалегідь обумовлену грошову винагороду у розмірі 250 грн.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 205-1 КК України, а саме внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідома неправдивих відомостей.

В підготовчому судовому засіданні між сторонами кримінального провадження - процесуальним керівником досудовим розслідуванням - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури області молодшим радником юстиції Тубелець Олексієм Леонідовичм, з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_1 було досягнуто та підписано угоду від 04 травня 2016 року про визнання винуватості.

Сторони угоди погодились, що обвинувачений ОСОБА_2 понесе покарання за ч. 1 ст. 205-1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, а також наслідки невиконання угоди.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 статті 205-1 КК України, у вчиненому щиро покаявся.

Підтвердив суду, що угоду про визнання винуватості він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього є зрозумілими, а саме: наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для сторін є - для прокурора і підозрюваного - обмеження права на оскарження вироку. Просив затвердити зазначену угоду, захисник підтримав позицію обвинуваченого, просив затвердити укладену між сторонами угоду про визнання винуватості.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України .

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_2 судом було роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз'яснення наслідків укладення угоди.

Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_2 були роз'яснені та йому зрозумілі.

Після таких роз'яснень суду обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти затвердження угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст. 468-470 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 205-1 КК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченою.

Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 і відповідає загальним засадам призначення покарання.

При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст. 66-67 КК України, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи, що злочин передбачений ч.І ст.205-1 КК України вчинений 29.12.2014, тобто раніше ніж вирок Харківського районного суду Харківської області від 19.10.2015, сторони погоджуються на застосування положень ст.70 ч.4 КК України - призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановления попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до переконання про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: процесуальним керівником досудовим розслідуванням - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури області молодшим радником юстиції Тубелець Олексієм Леонідовичм та обвинуваченим ОСОБА_2 про призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

Керуючись ст. 314, 368, 369, 370, 371, 374, 376, 395, 472, 474, 475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Угоду про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: процесуальним керівником досудовим розслідуванням - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури області молодшим радником юстиції Тубелець Олексієм Леонідовичм та обвинуваченим ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях