Вирок № 59736844, 17.08.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1994/16-к

Номер провадження 1-кп/623/181/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.

за участю прокурора: Воробйова І.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016220320000654 від 25.04.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП відсутній, уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 29.01.1996 року Ізюмським міським судом Харківської області, за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 11.06.1996 року із Жовтневої виправної колонії № 17 Харківської області на підставі указу Президента України про амністію від 16.04.1996 року (ст.4);

2) 26.11.1997 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 06.07.2000 року із Олексіївської виправної колонії № 25 Харківської області по відбуттю строку покарання;

3) 25.03.2002 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 69, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 23.11.2004 року із Харківського СІЗО № 27 по відбуттю строку покарання;

4) 02.06.2008 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 10.01.2013 року із Олексіївської виправної колонії № 25 Харківської області по відбуттю строку покарання;

5) 29.04.2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. 395, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25.12.2015 року звільнений 05.01.2016 року згідно ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 23 дні,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

08 березня 2016 року, близько 17 години, ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, перебуваючи з дозволу ОСОБА_4 у приміщенні будинку на території садової дільниці НОМЕР_1 садового товариства «Сапфір» в с. Донецьке Ізюмського р-ну Харківської області, скориставшись відсутністю власника дільниці ОСОБА_4, таємно викрав портативний телевізор марки «JinLipu 1902» вартість якого складає 250 грн. та бензопилу «Vorskla», модель ПМЗ 52-3,5 вартість якої складає 1540 грн., які належали ОСОБА_4, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1790 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

25 квітня 2016 приблизно о 02 годині ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи із корисливих мотивів, перебуваючи на площі ім. П.В. Волоха, що розташована по пр. Незалежності в м. Ізюм Харківської області, скориставшись особливо довірливими стосунками, що склалися в ході знайомства з потерпілим ОСОБА_3, зловживаючи його довірою, взяв у нього мобільний телефон марки «Samsung GT-E 2252», вартість якого складає 283 грн., для того щоб подзвонити своєму знайомому, після чого звернув його на власну користь, тим самим шахрайським шляхом заволодів вищезазначеним телефоном, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

На підставі викладеного ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно.

25 квітня 2016 року, близько 2 год. 5 хв., ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи із корисливих мотивів, перебуваючи на площі ім. П.В. Волоха, що розташована по пр. Незалежності в м. Ізюм Харківської області, сів на велосипед марки «Shimano Deore LX, Cr-mo», вартість якого складає 6983 грн., що належав ОСОБА_3, та почав виїжджати з площі, не звертаючи уваги на вимогу потерпілого зупинитися, після чого втік з місця події, тим самим відкрито викрав велосипед, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

На підставі викладеного ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчинених ним злочинів.

Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили обставини справи, додатково потерпілий ОСОБА_3 зазначив що обвинувачений не повернув йому викрадений велосипед.

Захисник ОСОБА_2 просила суд звернути увагу на обставини що пом`якшують покарання обвинуваченому та призначити мінімально можливе покарання.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначити 5 років позбавлення волі та у відповідності до ст. 71, 81 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого та потерпілих, суд вважає доведеною вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій: за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно; за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, на обліку у лікаря нарколога, психіатра та у військкоматі не перебуває, за місцем реєстрації характеризується негативно, раніше судимий за корисливі злочини, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця реєстрації, вимога щодо судимості та його свідчення, довідка з військкомату.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останнім.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до злочинів: за ч. 2 ст. 185 КК України - до середньої тяжкості злочину; за ч. 2 ст. 186 КК України - до тяжкого злочину; за ч. 2 ст. 190 КК України - до середньої тяжкості злочину.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які законом віднесено до злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілих щодо міри покарання.

Керуючись ст.65 КК України, з урахуванням викладеного суд вважає, що міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинна бути обрана в межах санкції ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 був засуджений 29.04.2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. 395, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.12.2015 року був звільнений умовно-достроково, скоїв злочини у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до ст.71, 72, ч. 4 ст. 81 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на те, що судом призначається реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, а тому наявні ризики, передбачені пп.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Цивільний позов - не заявлено.

Речові докази - портативний телевізор марки «JinLipu 1902», бензопила «Vorskla», модель ПМЗ 52-3,5, повернуті потерпілому ОСОБА_4 під розписку. Мобільний телефон марки «Samsung GT-E 2252», повернутий потерпілому ОСОБА_3 під розписку.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме за проведення судово-товарознавчої експертизи, що проводилась експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області у розмірі 792, 04 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 70-72, 81, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ст. ст. 100, 124, 177, 349, 370, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 190 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71, ч. 4 ст. 81 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.04.2013 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк призначеного покарання час перебування його під вартою у період з 26.07.2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов - не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати:

1)за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3353 від 15.06.2016 року в розмірі 440,20 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач платежу: Держава, р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, ЕДРПОУ 25574728, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

2)за проведення судово-товарознавчої експертизи №3047 від 14.06.2016 року в розмірі 351,84 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач платежу: Держава, р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, ЕДРПОУ 25574728, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази:

-портативний телевізор марки «JinLipu 1902», бензопилу «Vorskla», модель ПМЗ 52-3,5, повернуті потерпілому ОСОБА_4 під розписку, вважати повернутими.

-мобільний телефон марки «Samsung GT-E 2252», повернутий потерпілому ОСОБА_3 під розписку, вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк