Ухвала суду № 59732037, 03.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10485/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готра Т.Ю.,

суддів - Кеміня М.П., Кондора Р.Ю.,

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення середнього заробітку за затримку у виплаті заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати,-

в с т а н о в и л а :

Державне підприємство «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі по тексту підприємство) оскаржило в апеляційному порядку заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2016 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати в розмірі 18297,95 грн. та суму компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 13940,81 грн., а також судовий збір на користь держави в розмірі 243,60 грн.

У апеляційній скарзі просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.

До оскарження зазначеного рішення в апеляційному порядку відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про його перегляд, у задоволенні якої ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11 травня 2016 року підприємству було відмовлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (під розписку), а тому його неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 24 січня 1971 року працював в ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». 05.05.2014 року був звільнений із займаної посади провідного інженера у зв'язку із виходом на пенсію.

У період із січня по вересень 2012 року відповідачем допускалися затримки у виплаті заробітної плати і станом на 01.01.2013 року заборгованість по заробітній платі становила 30114,48 грн.

21 січня 2013 року між сторонами було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості по заробітній платі, згідно якої погашення відповідачем повинно було проводитися протягом 18 місяців, починаючи з січня 2013 року щомісячно, у відповідності із графіком, визначеним як додаток №1 до угоди.

На виконання умов зазначеної угоди відповідачем було виплачено позивачу лише 1 721,65 грн., а решта суми в розмірі 28 392,83 грн. була стягнута рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2015 року, що набрало законної сили, і на час звернення до суду з даним позовом не було виконано.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану суму (ст. 116 КЗпП України).

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши, що при звільненні позивача з роботи 05.05.2014 року з вини відповідача йому, в день його звільнення, не були виплачені всі суми, що належать йому до виплати, зокрема за укладеною між сторонами угодою про реструктуризацію заборгованості по заробітній платі від 21.01.2013 року, які не були виплачені йому і на час звернення до суду з даним позовом 27.08.2015 року, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати за період з 06.05.2014 року (наступного дня після звільнення з роботи) по 17.08.2015 року в сумі 18 297,95 грн. (де середньоденний заробіток становить 56,65 грн. х 323 робочих днів). А також суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 13940,81 грн. за період з червня 2014 року по червень 2015 року, обчисленої із суми нарахованого але не виплаченого доходу в розмірі 28392,83 грн., на підставі положень ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, згідно якої підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а також положень ст.34 Закону України «Про оплату праці», згідно якої компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що вимога про стягнення нарахованої але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, повинна розглядатися в порядку наказного провадження, для чого особа повинна звернутися з відповідною заявою до суду, і лише у разі відмови в прийнятті такої заяви судом, або скасування судового наказу, особа може звернутися з аналогічними вимогами в позовному порядку, - не заслуговують на увагу, оскільки позовними вимогами ОСОБА_1 є стягнення суми середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати і компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати, які підлягають розгляду в порядку позовного, а не наказного провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача відхиленню, оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст..ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» - відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :