Рішення № 59731813, 16.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/4714/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Ігнатюка Б.Ю. і ОСОБА_1,

при секретарі: Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти Хустської районної державної адміністрації на рішення Хустського районного суду від 17 грудня 2015 р. за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Хустської районної державної адміністрації та Драгівської сільської ради Хустського району про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до відділу освіти Хустської РДА в жовтні 2015 р.

Просила поновити її на посаді завідувача Драгівського дошкільного навчального закладу та зобовязати відділ освіти Хустської РДА виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.15 р. до дня поновлення на роботі.

На обґрунтування зазначала, що з 28.12.2000 року прийнята на посаду завідувача Драгівського ДНЗ.

08.05.15 р. під тиском і впливом керівництва її змусили написати заяву на імя начальника відділу освіти Хустської РДА ОСОБА_3 про надання їй щорічної і невикористаної відпустки за період з 28.12.14 р. по 04.05.15 р. із виплатою одноразової допомоги на оздоровлення з подальшим звільненням. Цього ж дня нею було написано ще одну заяву, датовану 05.05.15 р., у якій вона просила призначити її на помаду завідувача ДНЗ на умовах строкового договору на новий період. Написання такого змісту заяв пояснювалося тим, що чинне законодавство вимагає припинення дії раніше укладеного контракту та на наступний день укладається новий контракт із цим працівником.

Підтвердженням того, що вона працювала з 05.05. по 08.05.15 р. є те, що нею 05.05.15 р. подавалися до Драгіської сільської ради відомість про нарахування авансу на заробітну плату працівників Драгівського ДНЗ, підписувалася інформація щодо вартості харчування і видавалася громадянці ОСОБА_4 довідка.

18.05.15 р. звернулася до начальника відділу освіти Хустської РДА ОСОБА_3 із заявою, у якій відкликала свою заяву від 05.05.15 р.

07.09.15 р. вийшла з лікарняного та написала заяву до відділу освіти Хустського РДА з проханням передати їй документацію, штампи та печатки Драгівського ДНЗ, а 08.09.15 р. дізналася, що наказом № 133-к від 08.06.15 р. її звільнено в звязку з припиненням дії контракту на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

Після отримання наказу про звільнення одержала трудову книжку, в якій побачила, що відділом освіти Хустської РДА дописано переведення її на контрактну форму трудового договору з 23.04.14 р., але перед цим записом міститься запис від 02.02.15 р. про те, що управління освіти Хустської РДА та відділом молоді та спорту 02.02.15 р. реорганізовано шляхом поділу на відділ освіти Хустської РДА та відділ молоді та спорту Хустської РДА.

Ухвалою Хустського районного суду від 13.11.15 р. залучено до участі в справі в якості співвідповідача Драгівську сільську раду Хустського району (а.с.77).

Вважає звільнення незаконним, оскільки з 2000 р. по 2015 р. працювала на основному місці роботина постійній основі, а не за контрактом.

Рішенням Хустського районного суду від 17.12.15 р. позов задоволено: скасовано наказ № 133-к від 08.06.15 р. про звільнення ОСОБА_2 на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України; Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача Драгівського дошкільного навчального закладу; стягнуто з Драгівської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.15 р. по 17.12.15 р. в сумі 23997.19 грн. Стягнуто з відповідачів на користь держави по 243 грн. судового збору (а.с.124-129).

Апелянт просить скасувати це рішення та увалити нове про відмову в позові. Доводить про порушення судом норм процесуального та матеріального права. Указує, що наказ «Про переведення на контрактну форму трудового договору» від 10.04.14 р. № 103-к позивачкою не оскаржений, тобто є чинним, а суд першої інстанції вийшов за межі судового дослідження; підставою для укладення контракту було прохання самої позивачки в заяві від 09.04.14 р.; строк контракту сторони узгодили в один рік: із 23.04.14 р. по 23.04.15 р.; контракт оформлено в двох примірниках і підписано сторонами. Окрім того, ОСОБА_2 не відповідала займаній посаді через недостатню кваліфікацію, відсутність курсової перепідготовки та відповідної фахової освіти; суд першої інстанції не перевірив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

У письмовому запереченні ОСОБА_2 не визнала скарги як необґрунтованої і просить залишити рішення суду без змін.

У судовому засіданні представник Драгівської сільської ради сільський голова ОСОБА_5, підтримав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню із ухваленням нового по суті позовних вимог, із таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із того, що укладення управлінням освіти Хустської РДА з ОСОБА_2 строкового трудового договору в формі контракту (переведення на умови роботи за контрактом) не ґрунтуються на вимогах закону та погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю. Управління освіти не мало правових підстав укладати з ОСОБА_2 контракт про роботу на посаді завідувача дошкільного закладу.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ч.3 ст. 54 Закону "Про освіту" (в редакції Закону від 16.10.2012 р. № 5460-VI) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, зокрема за контрактом.

Із пунктів 6.2, 6.3 розділу VI укладеного між управлінням освіти, молоді та спорту Хустської РДА та ОСОБА_2 контракту від 10.04.2014 р. убачається, що підставою для припинення дії контракту є закінчення строку його дії. При цьому керівник закладу освіти та працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитися у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Якщо у цей термін сторони не визначилися, то контракт продовжується на новий термін.

Установлено, що 11.10.2010 р. ОСОБА_2 була призначена на посаду завідувача Драгівським ДНЗ на постійній основі (а.с.9).

09.04.2014 р. ОСОБА_2 подала управлінню освіти, молоді та спорту Хустської РДА заяву про переведення її на контрактну форму трудового договору відповідно до ст.ст. 34, 54 Закону України «Про освіту» та укладення із нею контракту на посаді завідувача Драгівського ДНЗ строком з 23.04.2014 р. по 23.04.2015 р. (а.с.51).

Наказом указаного управління № 103-к від 10.04.2014 р. ОСОБА_2 переведена на контрактну форму трудового договору (а.с.52) і того ж дня із нею був укладений контракт як з керівником ДНЗ, що є в комунальній власності, строком із 23.04.2014 р. по 23.04.2015 р. (а.с.14-16, 53-55).

19.02.2015 р. відділ освіти Хустської РДА повідомив ОСОБА_2 про припинення контракту на підставі підпункту «а» п.6.3 контракту (а.с.57), відхиливши заяву останньої від 18.02.2015 р. про переведення її з контрактної форми трудового договору на постійну роботу за тією ж посадою (а.с.56, 57).

05.05.2015 р. ОСОБА_2 письмово заявила про дачу згоди на припинення дії контракту та звільнення її з посади завідувача днем 05.05.2015 р. (а.с.61) і того ж дня написала заяву про надання їй відпустки з 05.05. по 13.06.2015 р. (включно з лікарняним) із подальшим звільненням (а.с.60).

Наказом відділу освіти № 87-в від 05.05.2015 р. «Про щорічну основну відпустку» ОСОБА_2 було надано щорічну основну відпустку за період із 28.12.2014 р. по 04.05.2015 р. у кількості 16 календарних днів і невикористану відпустку за період з 28.12.2008 р. по 27.12.2009 р. у кількості 22 календарних дні з 05.05. по 13.06.2015 р., з виплатою одноразової допомоги на оздоровлення і подальшим звільненням. Цей наказ ОСОБА_2 отримала під розписку (а.с.62).

18.05.2015 р. ОСОБА_2 подала заяву про відкликання своєї письмової заяви від 05.05.2015 р. у частині щодо подальшого звільнення (а.с.63), з чим відділ освіти Хустської РДА листом-відповіддю від 22.05.2015 р. не погодився (а.с.64).

Наказом відділу освіти Хустської РДА № 133-к від 08.06.2015 р. ОСОБА_2 звільнена з посади завідувача Драгівським ДНЗ із 13.06.2015 р. у звязку з припиненням дії контракту згідно з п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с.12, 67).

При цьому ні наказ управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА № 103-к від 10.04.2014 р. про переведення ОСОБА_2 (за її ж заявою) на контрактну форму трудового договору, ні сам контракт від 10.04.2014 р. позивачем не оспорені та відповідні вимоги не заявлені. Не ставиться питання і про визнання контракту безстроковим трудовим договором. Це ще раз підтверджує добровільний характер контракту.

Висновок суду першої інстанції про те, що недійсність умов договору про працю, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю, прямо встановлені законом (ст. 9 КЗпП), а тому окремого визнання контракту, укладеного управлінням освіти з ОСОБА_2, недійсним судом не вимагається, суперечить обставинам справи та чинному матеріальному законодавству.

За правилами ст. 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Пленум Верховного суду України (постанова від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів") розяснив, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Тобто, суд першої інстанції залишив поза увагою, що укладення контракту з ОСОБА_2 передбачено законом (ч.3 ст. 54 Закону України "Про освіту"), що повністю узгоджується із Рішенням Конституційного Суду України в справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), перехід на контрактну форму трудового договору був добровільним (про зворотне позивачкою не заявлялося), а передбачена ст. 9 КЗпП імперативна недійсність стосується лише тих умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України, а не контракту в цілому.

Так, обраний позивачкою спосіб захисту свого порушеного права (без визнання контракту недійсним та/або визнання його безстроковим трудовим договором) призвів до неналежного відновлення цього права судом, оскільки поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача Драгівського дошкільного навчального закладу залишає без відповіді питання форми трудового договору. Тобто, ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі на умовах контракту чи на умовах безстрокового трудового договору?

Твердження позивачки про те, що заяву від 05.05.2015 р. на імя начальника відділу освіти Хустської РДА про надання їй щорічної відпустки з подальшим звільненням вона змушена була написати під тиском і впливом керівництва районного відділу освіти є бездоказовим.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки при укладенні та припиненні контракту відділом освіти Хустської районної державної адміністрації чинне законодавство не було порушене.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення належить скасувати як незаконне та необґрунтоване, а в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 21 КЗпП України, ст. 54 Закону "Про освіту", ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 303 ч.1, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу відділу освіти Хустської районної державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення Хустського районного суду від 17 грудня 2015 р. скасувати.

3. У позові ОСОБА_2 відмовити.

4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: