Ухвала суду № 59731699, 22.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/955/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готра Т.Ю.,

суддів - Леска В.В., Кожух О.А.,

при секретарі - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Запсоньської сільської ради, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна -2000» про визнання права власності на будівлю зерносушарки,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданого 25 серпня 2010 року Запсоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, йому належить право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства АПФ «Нове Життя». У рахунок майнового паю йому виділено нерухоме майно в натурі - нежитлову будівлю зерносушарки по АДРЕСА_1.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна - 2000» (далі - СТОВ «Весна - 2000»), останнє є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства АПФ «Нове Життя».

При зверненні до державного реєстратора Берегівського районного управління юстиції йому було відмовлено у державній реєстрації права на вказане нерухоме майно з підстав відсутності будь-якого нормативного акту, який регулює оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай, у зв'язку з чим він позбавлений можливості оформити реєстрацію нежитлової будівлі зерносушарки.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю зерносушарки загальною площею 115,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю зерносушарки загальною площею 115,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 вересня 2015 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 24 вересня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду є апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року, в якій апелянт просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. У скарзі вказує на те, що рішенням суду порушені його законні майнові права на будівлю зерносушарки, що є предметом позову у справі, якою він користується з дня отримання її в натурі. Порушення обґрунтовує тим, що 17 лютого 2012 року протокольним рішенням СТОВ «СТМКБ», яке є правонаступником частини прав та обов'язків АПФ «Нове життя», у рахунок свого майнового паю (сертифікат на право власності на майновий пай НОМЕР_1) він отримав в натурі будівлю зерносушарки по АДРЕСА_1, що стверджує актом приймання-передачі від 17 лютого 2012 року. Отримання саме СТОВ «СТМКБ» від АПФ «Нове життя» будівлі зерносушарки (інвентарний номер 29 у переліку майна майнового фонду АПФ «Нове життя» станом на 01.01.2000 року), як основного засобу, стверджує актом приймання-передачі майна СТОВ «СТМКБ» від АПФ «Нове життя». Згідно із статутом СТОВ «Весна 2000», таке є правонаступником лише частини майнових та немайнових прав і обов'язків АПФ «Нове життя». Окрім СТОВ «Весна 2000», одним із правонаступників АПФ «Нове життя» є і СТОВ «СТМКБ». А тому суд першої інстанції у рішенні безпідставно зазначив, що СТОВ «Весна 2000» є правонаступником усіх прав та обов'язків АПФ «Нове життя».

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали.

Представник позивача ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав.

Позивач ОСОБА_2 і директор СТОВ «Весна 2000» подали суду заяви про розгляд справи без їх участі. Відповідач Запсоньська сільська рада про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому неявка представника відповідача в судове засідання згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю за наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково мають, зокрема, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, не вирішував питання про права і обов'язки апелянта ОСОБА_1, який не брав участі у справі.

Так, задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивачу в порядку розпаювання належить право на майновий пай СТОВ «Весна - 2000», а відтак і право на виділене в рахунок цього паю нерухоме майно. При цьому відповідач СТОВ «Весна - 2000» позов визнав.

Матеріалами справи установлено, що відповідно до статуту СТОВ «Весна - 2000», зареєстрованого розпорядженням Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 30 травня 2000 року за № 444 та затвердженого загальними зборами (протокол від 26 квітня 2000 року № 2), товариство визнає себе правонаступником реформованого колективного сільськогосподарського підприємства АПФ «Нове життя» та приймає на себе обов'язок по відшкодуванню частки його боргів.

ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданого 25 серпня 2010 року Запсоньською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, належить право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства АПФ «Нове Життя».

У рахунок майнового паю ОСОБА_2 виділено нерухоме майно в натурі - нежитлову будівлю зерносушарки по АДРЕСА_1.Згідно з актом приймання-передачі майна від 28 серпня 2010 року та накладної №1/08 від 28 серня 2010 року позивачу передано виділене в натурі зазначене нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом установлено, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, посилався на те, що рішенням суду першої інстанції порушені його майнові права на будівлю зерносушарки, що була предметом позову в даній справі.

Проте ОСОБА_1 достатніх і належних доказів (ст. ст. 57 - 59 ЦПК України) того, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року порушуються його майнові права суду не надав, і апеляційний суд їх не встановив.

Також судом установлено, що відповідно до п. 1.1. статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СТМК Б» (далі - СТОВ «СТМК Б») воно є правонаступником частини прав та обов'язків агрофірми «Нове Життя». Протоколом засідання власників майнових паїв СТОВ «СТМК Б» від 17 лютого 2012 року ОСОБА_1 в рахунок майнового паю виділено зерносушарку під № 29 вартістю 1 500 грн, яку він прийняв відповідно до акта приймання-передачі та накладної від 17 лютого 2012 року.

Згідно з переліком майна АПФ «Нове Життя» станом на 1 січня 2000 року (а.с. 48 - 50) в АПФ «Нове Життя» було дві зерносушарки: одна під № 29 вартістю 1 500 грн, а друга під № 584 вартістю 600 грн, яка 28 серпня 2010 року була виділена ОСОБА_2

У п. 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств передбачено, що при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Однак, апелянт ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою на підтвердження наведених у ній доводів не надав Свідоцтво про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства з відповідною відміткою про виділення саме йому спірного майна в натурі, засвідченої підписом керівника підприємства та печаткою, що б вказувало на порушення судом майнових прав апелянта на спірну зерносушарку під інвентарним №584 вартістю 600 грн., яку позивачу ОСОБА_2 було виділено ще у 2010 році, а апелянту ОСОБА_1 у 2012 році було виділено іншу зерносушарку під № 29 вартістю 1 500 грн.

Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі слід закрити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати в сумі 292,32 грн., а у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат в розмірі 3000 грн. за надання правової допомоги відмовити за їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 210, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Запсоньської сільської ради, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна -200» про визнання права власності на будівлю зерносушарки - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 292,32 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді: