Ухвала суду № 59727899, 22.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року справа №2а-18053/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Білак С.В., Жаботинської С.В.

від позивача: не зявився, повідомлений належним чином

від відповідача: не зявився, повідомлений належним чином

розглянувши у письмовому Красноармійської обєднаної державної

провадженні апеляційну скаргу податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від11 серпня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-18053/10/0570

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»

до Красноармійської обєднаної державної

податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень та зобовязання внести зміни до картки особового рахунку платника податків (арк. спр. 4-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного осуду від 15 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позов задоволений, визнані неправомірними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області щодо здійснення розподілу сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень-вересень та листопад 2009 року, сплачених Державним підприємством «Селидіввугілля»; визнані недійсними податкові повідомлення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області №10521001027934 від 22 вересня 2009 року, №105210010228853 від 29 вересня 2009 року, №105210010229728 від 01 жовтня 2009 року, №105210010233211 від 09 жовтня 2009 року, №105210010235230 від 22 жовтня 2009 року, №105210010235737 від 26 жовтня 2009 року, №105210010255357 від 09 грудня 2009 року; зобовязано Красноармійську обєднану державну податкову інспекцію Донецької області внести зміни до облікової картки державного підприємства «Селидіввугілля» з податку на додану вартість шляхом включення суми пені у загальному розмірі 24967,93грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 518500грн. (арк. спр. 36-38).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій щодо здійснення розподілу сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень-вересень та листопад 2009 року, сплачених позивачем згідно платіжних доручень, на погашення податкового боргу та пені, а також не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень про здійснення такого розподілу і внесення відповідних даних до облікової картки платника податку на додану вартість.

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-18053/10/0570 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 39-41).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 пунктом 8.1 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначається, оскільки всі активи платника податків знаходяться у податковій заставі і, таким чином, відносно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження такими активами, і тому, ігноруючи конституційний обов'язок та наслідки застосування податкової застави суди залишають за платником податків право самостійно визначати черговість погашення податкових зобов'язань.

Сторони у судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач надіслав суду заперечення на апеляційну скаргу від 13.09.2010р. № 4/1893, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п. 2 частини 1 ст. 197 КАС України судова колегія ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом першої інстанції встановлено та визнається сторонами по справі, що Державне підприємство „Селидіввугілля (далі ДП „Селидіввугілля) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06 червня 2005, має ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 192565 (арк. спр.12), довідкою Відділу статистики у місті Селидовому від 15 квітня 2010 серії АБ № 214729 (арк. спр. 13).

Позивач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 130/1 від 27 грудня 2005 року (арк. спр. 8-11) .

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області були прийняті наступні податкові повідомлення:

- № 105210010227934 від 22 вересня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 21 вересня 2009 року згідно з платіжним документом № 8822 від 21 вересня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 100000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 94742,47 грн. та пені у розмірі 5257,53 грн. (арк. спр. 14);

- № 105210010228853 від 29 вересня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 28 вересня 2009 року згідно з платіжним документом № 9014 від 28 вересня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 100000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 94790,09 грн. та пені у розмірі 5209,91 грн. (арк. спр. 15);

- № 105210010229728 від 01 жовтня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 30 вересня 2009 року згідно з платіжним документом № 9101 від 30 вересня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 100000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 94790,09 грн. та пені у розмірі 5209,91 грн. (арк. спр. 16);

- № 105210010233211 від 09 жовтня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 08 жовтня 2009 року згідно з платіжним документом № 9417 від 08 жовтня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 100000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 95297,48 грн. та пені у розмірі 4702,52 грн. (арк. спр. 17);

- № 105210010235230 від 22 жовтня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 21 жовтня 2009 року згідно з платіжним документом № 10019 від 21 жовтня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 12500 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 11926,08 грн. та пені у розмірі 573,92 грн. (арк. спр. 18);

- № 105210010235737 від 26 жовтня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 23 жовтня 2009 року згідно з платіжним документом № 10089 від 23 жовтня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 16000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 15265,43 грн. та пені у розмірі 734,57 грн. (арк. спр. 19);

- № 105210010255357 від 09 грудня 2009 року, яким здійснено розподіл сплаченої 08 грудня 2009 року згідно з платіжним документом № 11138 від 08 грудня 2009 року суми податкового боргу у розмірі 100000 грн. на погашення податкового боргу у розмірі 96720,43 грн. та пені у розмірі 3279,57 грн. (арк. спр. 20).

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності перерозподілу податковим органом сплачених сум платником податку у рахунок податкового боргу та пені іншого періоду.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509) та Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що платіжним дорученнями № 8822 від 21 вересня 2009 року на суму 100000грн. (арк. спр.21), №9014 від 28 вересня 2009 року на суму 100000грн. (арк. спр. 22), №9101 від 30 вересня 2009 року на суму 100000грн. (арк. спр. 23), № 9417 від 08 жовтня 2009 року на суму 100000грн. (арк. спр. 21), №10019 від 21 жовтня 2009 року на суму 12500грн. (арк. спр. 22), №10089 від 23 жовтня 2009 року на суму 16000грн. (арк. спр. 23), №11138 від 08 грудня 2009 року на суму 100000грн. (арк. спр. 24) позивач здійснив сплату податку на додану вартість за серпень-вересень та листопад 2009 року. У призначенні платежу в платіжних дорученнях вказав відповідний період сплати податку на додану вартість та посилався на постанову кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року №270.

Також, встановлено, що відповідач спірними повідомленнями здійснив розподіл сплачених вказаними платіжними дорученнями сум у рахунок погашення податкового боргу та пені.

Відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181 якщо платник податків не сплачує пеню разом із сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Згідно пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового забовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобовязання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобовязання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобовязання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобовязання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Таким чином, початок нарахування пені повязаний з моментом здійснення погашення узгодженого податкового зобовязання.

Крім того, з матеріалів справи (платіжних доручень та повідомлень податкового органу) вбачається, що платник податків не сплачував податковий борг у розумінні пп.16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону №2181.

В платіжних дорученнях міститься посилання на підставу сплати податку на додану вартість, а саме, постанову Кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року №270, яка передбачає, що кошти для розрахунків з податку на додану вартість зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті, що виключає у даному випадку здійснення податковим органом розподілу таких сплачених коштів на погашення податкового боргу та пені.

Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обов'язок саме податкового органу змінювати податкові зобов'язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Також, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган не довів правомірність своїх дій щодо здійснення розподілу сум податкових зобов»язань з податку на додану вартість за серпень-вересень та листопад 2009 року, сплачених позивачем згідно платіжних доручень на погашення податкового боргу та пені та внесення відповідних даних до облікової картки платника податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо можливості звернення платників податків до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними повідомлень податкового органу з інформацією про здійснений розподіл колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обовязковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Повідомлення про розподіл сплачених коштів є результатом дій податкового органу, вчинених ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону №2181.

Наслідком таких дій є зміна суми податкового боргу, погашеного платником податку. Податковий борг, що погашається платником податку, зменшується за рахунок того, що частина сплаченої платником суми замість погашення податкового боргу спрямовується на сплату пені, нарахованої на суму відповідного податкового боргу. Сума, яка спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

Зменшення ж суми погашеного платником податків податкового боргу призводить до збільшення пені, що нараховується у подальшому на залишок несплаченого податкового боргу.

Зазначені повідомлення є способом інформування платника податків про дії, вчинені податковим органом на підставі підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону №2181. При цьому підставою для виникнення у платника податків додаткових обовязків є саме дії податкового органу із самостійного розподілу сплачених таким платникам сум.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що повідомлення із відповідною інформацією не впливає на права та обовязки платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними повідомлень податкового органу про здійснення ним самостійний розподіл сум, сплачених платником податків, не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Отже, колегія суддів зазначає, що в частині визнання протиправними повідомлень суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, але з помилковим висновком про визнання недійсними податкових повідомлень.

Керуючись статтями 24, 157, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-18053/10/0570 задовольнити частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними повідомлень Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області №10521001027934 від 22 вересня 2009 року, №105210010228853 від 29 вересня 2009 року, №105210010229728 від 01 жовтня 2009 року, №105210010233211 від 09 жовтня 2009 року, №105210010235230 від 22 жовтня 2009 року, №105210010235737 від 26 жовтня 2009 року, №105210010255357 від 09 грудня 2009 року закрити.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-18053/10/0570 залишити без змін.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 22 вересня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді С.В.Білак

ОСОБА_2