Рішення № 59725569, 10.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р.Справа № 922/1960/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовомКерівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський до1 - Кегичівська районна державна адміністрація смт. Кегичівка , 2 - Приватно-орендне сільскогосподарське підприємство "Мажарка", с. Мажарка про визнання недійсним договору та повернення ділянки за участю прокурора Харківської областіза участю представників:

прокурора - Тарасова С.С. (посвідчення №036251 від 12.11.2015)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 06.07.16), після перерви не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Кегичівської районної державної адміністрації (Відповідач 1) та до Приватно-орендного сільскогосподарського підприємства "Мажарка" (Відповідач 2), в якому просить суд :

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Кегичівською районною державною адміністрацією (64003, Харківська обл., Кегичівський район, селище міського типу Кегичівка, вул. Волошина , будинок 50, код ЄДРПОУ 04059585) та приватно- орендним сільськогосподарським підприємством Мажарка (64040, Харківська обл., Кегичівський район, село Мажарка, код ЄДРПОУ 31929749), зареєстрованим у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам України у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 липня 2010 року №041069600364.

- застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки №20 з кадастровим номером 6323181000010005262 (землі незатребуваних (не переоформлених) земельних часток (паїв) площею 5,3585 га землі, що розташовані на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області).

Відповідач 1 в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Відповідач 2 надав суду відзив на позовну заяву (вх. №23453 від 18.07.2016) в якому проти позову заперечує повністю.

Розгляд справи було відкладено на 04 серпня 2016 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні, яке розпочалося 04 серпня 2016 року було оголошено перерву до 10 серпня 2016 року для прийняття рішення по справі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників надані в попередніх судових засіданнях, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням заступника голови Кегичівської районної державної адміністрації від 11.02.2010 № 35 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для подальшого надання в оренду ПОСП «Мажарка» на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області із земель незатребуваних часток (паїв) в кількості 14 одиниць (номера земельних ділянок 17, 18. 20. 36, 45, 152, 153, 154, 196, 335, 380, 399, 458, 577).

Розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 14.06.2010 № 150 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку на правах оренди ПОСП «Мажарка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області та передано в оренду земельні ділянки загальною площею 57,1281 га.

На підставі вказаного розпорядження між Кегичівською районною державною адміністрацією та ПОСП «Мажарка» укладено договір оренди землі строком на 49 років. Так, договором оренди землі, зареєстрованим у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельним ресурсам України у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 липня 2010 року №041069600364, який в силу положень ст.125 Земельного кодексу України є чинним, ПОСП «Мажарка» надано в строкове платне користування земельну ділянку №20 державної власності (землі незатребуваних (не переоформлених) земельних часток (паїв) площею 5,3585 га землі, кадастровий номер 6323181000010005262, яка розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування свого позову керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області вказує, що оспорюваний договір оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, так як на думку позивача для визначення розміру орендної плати по договору необхідно було провести нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка, як вважає позивач, для цього договору є обов'язковою. Вказує, що ПОСП «Мажарка» уклало вищевказаний договір оренди земельної ділянки з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тому договір оренди земельної ділянки відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку, як наслідок, земельна ділянка, що є об'єктом договору, підлягає поверненню у відання Кегичівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор вказує, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки створила умови спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати, тобто не на підставі і після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд не погоджується з доводами прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації від 14.06.2010 № 150, спірна земельна ділянка, була надана в оренду ПОСП «Мажарка», з земель незатребуваних часток (паїв) на підставі ст.ст. 17, 93, 96, 124, 125 Земельного кодексу України та ст. ст. 25, 65 Закону України "Про землеустрій".

Вказане розпорядження Кегичівської РДА на момент розгляду справи є чинними. Доказів його скасування матеріали справи не містять.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, і організаціям" від 08.08.1995 р. N720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими, земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З викладеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Така правова позиція надана колегією суддів Вищого господарського суду України у постанові від 30 березня 2016 року по справі № 920/945/15.

Крім того, начальником Управління ринку земель та оціночної діяльності ОСОБА_1 Горбатович у роз'ясненні від 15.01.2010 року, з аналогічних підстав, також надано пояснення, що невитребувані земельні частки (паї) відносяться до земель приватної власності.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.07.2016 р. у розділі відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначено, що за вказаними параметрами запиту у Реєстрі прав-власності на нерухоме майно відомості відсутні (копія додається). Інформація про те, що земельна ділянка № 20 належить до земель державної чи комунальної власності, відсутня і у державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Таким чином, під час розгляду справи було встановлено, що земельна ділянка в оспорюваному договорі не належить до земель державної та комунальної власності.

Прокурор не надав суду доказів, що спростовують вказані обставини.

Аналогічний висновок, з посиланням на ті ж самі нормативні документи, міститься в ухвалі колегії суддів В АСУ від 20 травня 2014 р. по справі К/9991/68691/12, К/9991/68983/12, а саме: « Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Таким чином, висновки прокурора про обов'язкове проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати по спірному договору є помилковими, а посилання ж прокурора на висновки вищих судових інстанцій, є необґрунтованими, так як в цих судових справах предметом розгляду були саме землі державної та комунальної власності, і в жодній справі не розглядалися землі «нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї)».

Крім того, сторони оспорюваного прокурором договору оренди, 29.06.2016 р. уклали додаткову угоду до договору, якою внесли зміни в договір в частині визначення підстав та розміру орендної плати, а саме, що визначення суми орендної плати здійснюється за даними про розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі сільськогосподарського призначення по Вовківській сільській раді Кегичівського району.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Частинами 2, 4 статті 15 вищезазначеного Закону встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що спірний договір відповідає всім вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги прокурора необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 42231,70 грн. покладаються на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.08.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_3

(справа №922/1960/16)