Рішення № 59725435, 15.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2016 р.Справа № 916/4593/15

За позовом Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна";

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВіВал"

про стягнення 54059,31грн.

Суддя Демешин О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Країна (далі Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВіВал" (далі Відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 54059,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 22, 526, 993, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 33, 38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2016 (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі №916/4593/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 54059, 31 грн. суми страхового відшкодування та 1827 грн. судового збору.

Постановою вищого господарського суду України від 30.06.2016 року скасовані вказане Рішення ГСОО та Постанова ОАГС, а справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

В порядку ст. 2-1. ГПК України справу призначено до розгляду судді Демешину О. А.

При новому розгляді справи Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких висловив свою позицію, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач у письмових поясненнях при новому розгляді справи звернув увагу суду на те, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В С Т А Н О В И В :

17.02.2014 між ПАТ Страхова компанія Країна (Страховик) та ТОВ ВіВал (Страхувальник) було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу №АІ/6279956, за умовами якого забезпеченим транспортним засобом є INTERNATIONAL 9400I, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору з 17.02.2014 по 16.08.2014. Відповідно до пункту 2 договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

04.06.2014 на 18 км. Дороги М-05 Київ-Одеса (Міжнародні дороги) відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю: транспортного засобу INTERNATIONAL 9400I, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3; транспортного засобу CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5; транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_7; транспортного засобу БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_8.

Як вбачається з Довідки №9395467 по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_3, за порушення вимог п.п 2.3 б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. із змінами та доповненнями складені адміністративні матеріали та направлені до Києво-Святошинського районного суду. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортний засіб RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Постановою Києво-Святошинського районного суду від 16.06.2014 у справі №369/5600/14-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Як установлено судами ОСОБА_3 на час ДТП перебував в службових відносинах з ТОВ ВІВАЛ.

05.06.2014 власник пошкодженого транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_6 та 06.06.2014 повірена особа власника пошкодженого транспортного засобу CITROEN, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 звернулись до ПАТ Страхова компанія Країна із повідомленням про ДТП.

Позивачем, на виконання своїх зобовязань за Полісом №АІ/16279956 від 17.02.2014, виплачено: повіреному потерпілої особи ОСОБА_9 - ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у розмірі 40334,19грн., що підтверджується платіжним дорученням №1417 від 15.10.2014; потерпілій особі ОСОБА_6 суму страхового відшкодування в розмірі 13725,12 грн., що підтверджується платіжним доручення №5502 від 24.09.2014. Отже, загальний розмір страхового відшкодування, який виплачений позивачем за наслідками ДТП склав 54059,31 грн.

31.10.2014 позивачем направлено на адресу відповідача претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 40334,19 грн. та 13725,12 грн. на підставі статті 38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з неповідомленням страховика про факт настання ДТП. Відзивами на претензії відповідачем відмовлено у відшкодуванні шкоди в порядку регресу.

У звязку з тим, що відповідач не сплатив вищевказаних коштів ПАТ "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ відповідальністю "ВІВАЛ" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 54059,31 грн.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Кодексу).

За приписами статті 989 Кодексу страхувальник зобов'язаний, серед іншого повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Кодексу).

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (частина 1 статті 991 Кодексу).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За приписами статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За приписами абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 №6-284цс15.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був двічі повідомлений про дорожньо-транспортну пригоду водіями, причетними до ДТП, а саме: 05.06.2014 р. вх. № 2440 водієм ОСОБА_7 а також 06.06.2014 р, вх. № 2455 водієм ОСОБА_5

Представник ПАТ „СК „Країна був присутній при огляді пошкодженого автомобіля CITROEN, що підтверджується актом огляду ТС від 12.06.2014 р. Позивач 23.06.2014 р вх. № 5496 отримав звіт про оцінку вартості (розміру) збитків від 15.06.2014 р. складений суб'єктом оціночної діяльності 000 «Декра Експерт». Саме позивач є замовником консультації №9037 від 16.09.2014 року щодо ринкової вартості пошкодженого транспортного .засобу після ДТП, складеної оцінювачем ТОВ «Експертум АВЕ» Позивач не заперечував проти висновків ремонтної калькуляції автомобіля «RENAULT», складеної також оцінювачем ТОВ «Експертум АВЕ».

Таким чином, матеріали справи свідчать, що неповідомлення з боку водія забезпеченого транспортного. засобу ОСОБА_3 про ДТП не заважало позивачу перевірити обставини ДТП брати участь у визначенні розміру заподіяної в результаті ДТП шкоди. Факт настання, страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами, водій притягнутий до адміністративної відповідальності.

Позивач визнав факт настання страхового випадку, що підтверджується страховими актами № 34/32922/3.2.29 від 24.09.2014 р. та № 34/32938/3.2.29 від 15.10.2014 р., а також добровільною сплатою страхового відшкодування (платіжне доручення № 1417 від 15.10.2014р., платіжне доручення № 5502 від 24.09.2014 р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

У контексті цієї норми закону, страхова компанія сплатила добровільно страхове відшкодування не скориставшись правом відмови від сплати у зв'язку з неповідомленням водія забезпеченого транспортного засобу про ДТП.

Загальні положення про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях врегульовані главою 82 ЦК України. Так, ст. 1166 ЦК України передбачено обов'язок відшкодувати майнову шкоду особою, яка її завдала. Але положеннями ст. 1194 глави 82 ЦК України врегульовано особливості відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У листі від 01.04.2014 р. „Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України Верховний суд України зазначив, що випадки такого роду регулюються спеціальною нормою, а саме статтею 1194 ЦК України, за якою відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки є субсидіарною і настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового, відшкодування) для відшкодування завданої шкоди. За цих умов володільцем сплачується потерпілому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страхову відшкодуванням).

Відповідно до статті 979 ЦК України за .договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору, страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать

закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням

(особисте страхування) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове

страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування

відповідальності) (стаття 980 Кодексу).

За приписами статті 989 Кодексу страхувальник зобов'язаний, серед іншого повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Страховик здійснює, страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (цього правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Кодексу).

Між тим, договором, укладеним сторонами у формі поліса взагалі не встановлено обов'язку страхувальника (ТОВ „ВіВал) повідомити страхову компанію про настання ДТП, не кажучи вже про відсутність у полісі, встановленого для страхувальника (відповідача по справі), строку такого повідомлення .

Підпунктом 33.1.4 п. 33.1.ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок повідомити страховика про ДТП покладений лише на водія.

Таким чином, ні договором (полісом), ні Законом - на відповідача (ТОВ ВіВал) не покладено зобовязання письмового повідомлення страховика про ДТП.

Крім того, як зазначалось вище, абзацом "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, суд звертає увагу, що підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Тобто, вищезазначеним підпунктом 33.1.2. взагалі не встановлено строків в які водій транспортного засобу, причетного до ДТП, повинен повідомити страхувальника про настання такої пригоди.

Зазначені строки встановлено у підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону, однак абзац "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який надає право страховику після виплати страхового відшкодування на подання регресного позову до страхувальника - не містить посилань на зазначений вище підпункт (33.1.4.) Закону, а суду не надано права довільного трактування законів щодо можливості застосування у спірних правовідносинах іншої норми Закону, ніж та, що зазначена в самому Законі.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя О.А. Демешин