Постанова № 59724091, 11.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року № 813/4023/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Підгайного О.І.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 №0001981503.

Позовні вимоги мотивує тим, що орендну пдату за земельну ділянку відповідно до умов укладеного договору, який протягом періоду, який перевірявся відповідачем, був чинний та не змінювався, а тому підстав для збільшення розміру орендної плати у позивача не було, через що податкове зобов'язання з орендної плати податковий орган визначив неправомірно.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позов не визнає, вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України у зв'язку з порушення позивачем законодавства зі сплати орендної плати за землю, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних в запереченні на позовну заяву, просив в задоволенні позву відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.12.2014 ДПІ в Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки складено акт №1/1503/НОМЕР_1, в якому зазначено, що позивачем в порушення вимог ст. 288 Податкового кодексу України занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2012-2014 роки в сумі 40 503,75 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 27.01.2015 ДПІ в Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0001981503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 50625, 69 грн, з яких 40503,75 грн - основний платіж, 10125,94 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно з ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судом встановлено, що 29.05.2008 між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір земельної ділянки , згідно з яким розмір орендної плати на момент укладення договору оренди складав 61 378,23 грн і розрахований без врахування індексації нормативної грошової оцінки землі, оскільки пунктом 10 зазанчаного договору оренди передбачено, що обчислення розміру орендної плати, передбаченої в договорі, здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Окрім того, ст. 289 Податкового кодексу України передбачена індексація нормативної грошової оцінки земель, а саме вказано, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель станом на 1 січня поточного року.

Пунктом 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 січня поточного року забезпечує інформування органу виконавчох влади, що реалізує податкову політику і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

В матеріалах справи міститься лист Держземагенства України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15, з якого видно, що нормативна грошова оцінка підлягає індексації станом на 01.01.2014 на коефіцієнт, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індесації за: 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,0.

Судом встановлено, що відповідач подав податкову декларацію з орендної плати за землю за 2012-2014 роки, однак не враховуючи коефіцієнт індексації.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

На думку суду, податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати не належить стягувати зі сторін.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський