Постанова № 59723975, 26.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р. Справа № 805/1239/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Управління НП), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Управління МВС), у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії Управління МВС щодо відмови у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_1, який перебував на посаді оперуповноваженого ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області, у зв'язку з ураженням іонізуючим випромінюванням;

- зобов'язати Управління МВС, Управління НП призначити та провести розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з ОСОБА_1 за фактом ураження іонізуючим випромінюванням, після чого скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач посилається на те, що 23 лютого 2000 року під час виконання службових обов'язків він отримав дозу радіаційного опромінення при вилученні контейнерів, що містили іонізуючу речовину «Стронцій-90». Неодноразово звертавшись до Управління МВС із заявою про проведення розслідування нещасного випадку для отримання відповідних актів за встановленою формою Позивач отримував відмови, у яких зазначалось, що проведення розслідування є безпідставним. Це порушує право Позивача на проведення розслідування, передбаченого законодавством, та на отримання відповідних актів, необхідних для проходження МСЕК.

Через відділ діловодства та документообігу від Управління МВС надійшов лист, у якому відповідач наголошує, що між випадком, що стався з особою та втратою працездатності повинен відслідковуватись безумовний причинно-наслідковий зв'язок, який відсутній виходячи з висновку службового розслідування, виписки з історії хвороби, епікризи в період з 2000 по 2008 рік. Крім того, Відповідачем робився запит до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України по встановленню зв'язку захворювання, інвалідності та смерті, викликаних іонізуючими випромінюваннями при ліквідації аварії на ЧАЄС та Державну установу «Національний науковий центр радіаційної медицини НАММ України», у відповіді на який зазначено, що захворювання позивача не пов'язані з отриманим ним опроміненням в дозі 0,0005 мілізіверта.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через відділ діловодства та документообігу надав заяву, в якій просить розглянути справу у порядку письмового провадження.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного суду України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України, НОМЕР_1, виданого Куйбишевським РВДМУУМВС України в Донецькій області 28 квітня 2009 року (а.с.16-21).

У період з 09 жовтня 1990 року по 30 січня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.22).

Як вбачається з позовної заяви, 23 лютого 2000 року капітан міліції, оперуповноважений ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_1, виконуючи свої службові обов'язки, а саме затримання та доставку до відділу громадянина ОСОБА_2, у якого був виявлений один із контейнерів з іонізуючою речовиною «Стронцій-90», а у подальшому багатогодинний контакт з контейнером, призвели до погіршення стану здоров'я Позивача.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 був госпіталізований в Донецьку обласну клінічну лікарню професійних захворювань, де в умовах стаціонару з 10 березня 2000 року по 22 березня проходив обстеження, за результатами якого був виданий лист непрацездатності № 554140 (а.с.33).

05 травня 2000 року начальником Управління МВС затверджено висновок службового розслідування за фактом отримання різних доз опромінення співробітниками Донецького ВБОЗ і ОБР «Сокіл» УБОЗ УМВС України в Донецькій області (а.с.25-29). Зі змісту висновку вбачається, що ОСОБА_1 отримав дозу опромінення, яка дорівнює 0,0005 мЗв, у період проходження служби в ОВС, при здійсненні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю у боротьбі з злочинністю.

Позивач зазначає, що з приводу гіпертонічної хвороби з гіпертонічними кризами він проходив курси лікування з 13 липня 2006 року по 05 серпня 2006 року в Лікарні ГУМВС м. Донецька та з 03 червня 2008 року по 19 червня 2008 рік в ОКЛПЗ м. Донецька.

Для виявлення питання про зв'язок наявного захворювання з фактом отриманої дози іонізуючого випромінювання при виконанні службових обов'язків, Позивач з 02 грудня 2008 по 19 грудня 2008 рік перебував на стаціонарному обстеженні в Державній установі «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григорь'єва АМНУ» у м. Харкові, де Центральною диспансерною комісією з нагляду за особами, які працюють в сфері дії іонізуючого опромінення було видано висновок від 19 грудня 2008 року № 1103/09-10, у якому зазначається, що беручи до уваги безпосередній зв'язок погіршення самопочуття ОСОБА_1 з фактором опромінення в умовах радіаційного інциденту при виконанні нім професійних обов'язків: розвиток і прогресуючий перебіг захворювань в процесі динамічного медичного обстеження хворого протягом 2000-2008 рр., комісія вважає, що розвиток наявної у ОСОБА_1 патології могло бути обумовлено впливом іонізуючого випромінювання в умовах виконання ним службових обов'язків. (а.с.55-57)

20 січня 2015 року військово-лікарська комісія ГУМВС України в Запорізькій області за направленням заступника начальника ГУ МВС України в Донецькій області здійснила медичний огляд Позивача, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 11/с та Постановою ВЛК від 14 травня 2015 року № 6 (а.с.67-69). З наведених документів вбачається, що захворювання (травма) полковника міліції ОСОБА_1 на час медичного огляду ВЛК 20 січня 2015 року, у зв'язку з ураженням іонізуючим опроміненням 23 лютого 2000 року, пов'язане з виконанням службових обов'язків.

09 червня 2015 року Позивач звернувся до Управління МВС із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року, для отримання відповідних актів за встановленою формою. На вказану заяву отримав відповідь від 12 червня 2015 року № 15/3-1136, у якій зазначається, що для проведення розслідування необхідно надати копії медичних документів про те, що після отримання дози опромінення була втрачена працездатність на один робочий день чи більше, тому що в копії медичної довідки від 10 березня 2000 року захворювання внаслідок впливу іонізуючого випромінювання не виявлено, внаслідок чого, проведення розслідування нещасного випадку є безпідставним (а.с.70).

01 серпня 2015 року Позивач повторно звернувся до Управління МВС із заявою про проведення розслідування нещасного випадку. У відповідь надійшов лист від 26 серпня 2015 року № 6654/Нч, яким визначається, що для встановлення погіршення стану здоров'я Позивача внаслідок дії на нього іонізуючого випромінення керівництво Управління МВС звернулося до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України по встановленню зв'язку захворювання, інвалідності та смерті, викликаних іонізуючими випромінюваннями при ліквідації аварії на ЧАЄС та Державну установу «Національний науковий центр радіаційної медицини НАММ України» (а.с.74). Листом від 07 вересня 2015 року № 3-1514, якій надійшов від Управління МВС, Позивачу було відмовлено у проведенні розслідування нещасного випадку, оскільки згідно висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України по встановленню зв'язку захворювання, інвалідності та смерті, викликаних іонізуючими випромінюваннями при ліквідації аварії на ЧАЄС та Державну установу «Національний науковий центр радіаційної медицини НАММ України» від 18 серпня 2015 року № 214/2, всі захворювання не пов'язані з опроміненням (а.с.75).

В-третє Позивач звернувся до Управління НП із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, на що отримав лист від 10 грудня 2015 року № 3-122/Мт зі змістом аналогічним попереднім листам про те, що проведення розслідування є безпідставним, оскільки захворювання, на які захворів та хворіє по теперішній час ОСОБА_1, не пов'язані з отриманою дозою іонізуючого випромінювання (а.с.77).

Здійснивши оцінку обставин справи, надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Питання щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України врегульовані Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346 (далі - Порядок №1346).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно пунктом 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Пунктом 2.4 Порядку №1346 передбачено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ.

Суд зазначає, що відповідно до п.3.1 Порядку №1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (пункт 3.5 Порядку).

Згідно пункту 3.8. Порядку 3.8. комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю;

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

Пунктом 3.19. Порядку №1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Отже, Позивач має право звертатися до Відповідача з вимогою про проведення розслідування нещасного випадку, який стався у 2000 році але призвів до втрати працездатності пізніше.

Відповідно до матеріалів справи, Позивач тричі звертався до Управління МВС з заявою про розслідування нещасного випадку, який стався при виконанні ним службових обов'язків, однак кожен раз отримував відмову у проведенні цього розслідування у зв'язку з відсутністю причино-наслідкового зв'язку між нещасним випадком та втратою працездатності. Аналогічна позиція Відповідача викладена у запереченнях на адміністративний позов.

Однак, Відповідачем не враховано свідоцтво про хворобу № 11/с та Постанова від 14 травня 2015 року № 6 Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області, з яких вбачається прямий зв'язок травми (ураження іонізуючим випроміненням від 23 лютого 2000 року) з виконанням службових обов'язків.

Згідно пункту 1.1.5. Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністра оборони України № 85 від 06 лютого 2001 року (далі - Положення №85) медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ із захистом Батьківщини, проходженням служби, виконанням службових обов'язків, а у військовослужбовців - із захистом Батьківщини, проходженням військової служби, виконанням обов'язків військової служби.

Пунктом 1.6. Положення №85 встановлено, що ВЛК працюють на базі лікувально-профілактичних установ органів внутрішніх справ.

Відповідно пункту 1.90 Положення №85 Постанова ВЛК про одержання особою, яка пройшла медичний огляд, травми внаслідок уражень, зумовлених радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітного поля (далі - ЕМП), а також дією токсичних речовин, які виникли у зв'язку з виконанням службових обов'язків у мирний час, виноситься ЦВЛК, ВЛК ГУМВС за участю головного радіолога-токсиколога.

Пункт 1.92. Положення №85 визначає, що військово-лікарські комісії МВС виносять постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців, якщо при медичному огляді в період проходження служби був установлений відповідний діагноз.

Таким чином після звернення Позивача до Управляння МВС, Відповідач був зобов'язаний в передбаченому чинним законодавством порядку призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, який стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_1

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління МВС щодо відмови у проведенні розслідування нещасного випадку та зобов'язання Управляння МВС призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з оперуповноваженим ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків.

Суд зазначає, що Позивач проходив службу в міліції та, на момент винесення рішення, Управляння МВС не ліквідовано, тому проведення службового розслідування нещасного випадку є обов'язком саме Управління МВС. Також, слід зазначити, що Національна поліція України є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положення Закону України «Про міліцію».

Стосовно позовних вимог про зобов'язання скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги про зобов'язання Відповідача скласти та затвердити за результатами проведеного розслідування акти за формою, встановленою Порядком №1346, є передчасними, оскільки службове розслідування нещасного випадку, який стався з Позивачем 23 лютого 2000 року не проводилось.

Щодо доводів Відповідача про те, що службове розслідування вже проводилось, суд зазначає наступне.

Службове розслідування та службове розслідування за фактом нещасного випадку відрізняються між собою. Так, призначення та проведення службового розслідування за фактом травмування особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230. Таке розслідування було проведено та складено висновок службового розслідування за фактом отримання різних доз опромінення співробітниками Донецького ВБОЗ і ОБР «Сокіл» УБОЗ УМВС України в Донецькій області від 05 травня 2000 року. Розслідування нещасного випадку, який стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_1, відповідно до Порядку №1346 проведено не було.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої та третьої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо непроведення розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з капітаном міліції ОСОБА_1, який перебував на посаді оперуповноваженого ОВС Донецького ВБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області, у зв'язку з ураженням іонізуючим випромінюванням, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області призначити та провести розслідування нещасного випадку, що стався 23 лютого 2000 року з ОСОБА_1 за фактом ураження іонізуючим випромінюванням, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (серія паспорту НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 42 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Донецький окружний адміністративний суд в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Аляб'єв І.Г.