Постанова № 59723841, 15.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 р. Справа № 805/1302/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Департаменту розвитку сільської місцевості, впровадження реформ та агропромислового комплексу Донецької області державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Департамент розвитку сільської місцевості, впровадження реформ та агропромислового комплексу Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, в якій просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 28 квітня 2016 року № 0005341302/3336.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, по-перше, позивач не отримав від відповідача акту виявлених порушень; по-друге, 1 липня 2015 року Жовтневою ОДПІ був підписаний акт звірки за період січень-червень 2015 року, де вбачається не заборгованість позивача з ЄСВ, а переплата. Крім цього, позивач завжди сплачував єдиний внесок під час виплати заробітної плати або авансу після отримання коштів на оплату праці (а.с. 3-5, 22-24).

Представники позивача Васюкевич С.Г. та Фролов Р.В. до суду з'явились, на заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с. 131).

Представник відповідача Пожидаева О.О. до суду з'явилась, також не заперечувала проти розгляду справи в письмовому провадженні (а.с. 131).

У письмових запереченнях відповідача, що містяться в матеріалах справи, зазначено наступнем (а.с. 131).

Відповідно до загальних вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року позивач має виконувати обов'язки, покладені на нього цим Законом.

Пункт 9-4 прикінцевих та перехідних положень цього Закону не може застосовуватись до позивача, оскільки ним на підтвердження обставин непереборної сили та звільнення від виконання обов'язку платника єдиного внеску не надано Сертифікату Торгово-промислової палати, обов'язковість надання якого передбачена чинним законодавством. Крім цього, підприємства, які продовжують здійснювати господарську діяльність в зоні проведення АТО мають виконувати обов'язки, покладені на них Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 47-49).

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від представників обох сторін суду надані клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, беручи до уваги приписи ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Департамент розвитку сільської місцевості, впровадження реформ та агропромислового комплексу Донецької області державної адміністрації, зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 34007873, місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, площа Леніна, будинок 2, перебуває на обліку відповідача, що вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

28 квітня 2016 року відповідачем сформовано рішення № 0005341302/3336 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску (недоїмки) за період з 17 березня 2015 року до 7 травня 2015 року в сумі 50 690,70 грн, з яких сума штрафу складає 43 910,62 грн, нарахована пеня - 6 780,08 грн (а.с. 7, 50).

Не погодившись зі спірним рішенням позивач 12 травня 2016 року у строк, передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 3).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (тут і надалі - Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 9-16, 48, 51, 53, 63-64, 99-108), звітність з ЄСВ за листопад 2014 року - лютий 2015 року була подана позивачем 16 березня 2015 року, за березень 2015 року - 8 квітня 2015 року. Сплату за листопад 2014 року здійснено 27 березня 2015 року, за грудень 2014 року - 27 березня 2015 року та 28 квітня 2015 року, за січень 2015 року - 28 квітня 2015 року та 7 травня 2015 року, за лютий 2015 року - 7 травня 2015 року, за березень 2015 року - 7 травня 2015 року.

Отже, платежі в рахунок погашення загальної суми єдиного соціального внеску за листопад 2014 року - лютий 2015 року в строк, встановлений Законом № 2464-VI, здійснені не були (реалізовані із затримкою).

Суд зазначає, що за поясненням позивача, які не спростовуються відповідачем, затримка у виконанні своїх обов'язків по нарахуванню та сплаті ЄСВ за спірний період була викликана важкою ситуацією, що склалась у Донецькій області у зазначений період у зв'язку із проведенням на території Донецького регіону антитерористичної операції, в тому числі у зв'язку нестабільним фінансуванням позивача у зазначений період, яке, в свою чергу, було викликане перереєстрацією та переїздом Обласної державної адміністрації з м. Донецьк, непідконтрольного владі України, спочатку до м. Маріуполя Донецької області, де знаходився позивач у спірний період. Представником зауважено, що зазначене свідчить про відсутність вини позивача у несвоєчасному поданні звітів з ЄСВ за спірний період до ДПІ (у березні - травні 2015 року) та оплаті зазначеного ЄСВ у вказані місяці. Також представник позивача зазначив, що станом і на початок спірного періоду, і станом на його закінчення у Департаменту рахувалась переплата з ЄСВ, що свідчить про сумлінне ставлення позивача до виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На підтвердження зазначеного суду були надані акти звіряння з органом фіскальної служби, з яких вбачається відсутність заборгованості позивача станом на: 1 червня 2015 року (зворотній бік а.с. 27), на 10 вересня 2015 року (а.с. 89), на 31 грудня 2015 року (а.с. 87), на 6 липня 2016 року (а.с. 88).

Згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 («Заходи впливу та стягнення») і 26 («Відповідальність за порушення цього Закону») цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Краматорськ.

Крім цього, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м. Донецьк, де знаходилась юридична особа позивача та здійснював свої повноваження відповідач, та м. Маріуполь, де знаходився позивач у певний період часу проведення АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення (28 квітня 2016 року) факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Краматорськ, м. Донецьк, м. Маріуполь) у певні періоди часу на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Краматорськ, м. Донецьк, м. Маріуполь.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 18 липня 2016 року (б/н) відповідачем отримано заяву позивача від 18 липня 2016 року вих. № 2/04-626/1-13 (а.с. 130) про звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на день розгляду даної справи судом (15 серпня 2016 року) АТО триває, як тривала і станом на 28 квітня 2016 року (дата прийняття спірного рішення).

Таким чином, враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що штрафні санкції та пеня до позивача за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з листопада 2014 року по березень 2015 року не можуть бути застосовані.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності подання до ДПІ сертифікату Торгово-промислової палати, який має підтверджувати настання для платника податків (та єдиного внеску) обставин непереборної сили, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання такого документу для звільнення платника від сплати ЄСВ; як вже зазначалось судом зазначеним пунктом передбачене лише подання до органу фіскальної служби заяви, складеної в довільній формі.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що спірне рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Разом із цим суд зазначає, що спірне рішення було прийнято відповідачем 28 квітня 2016 року, а заява позивача про звільнення від виконання обов'язків, передбачених ст. 6 Закону № 2464-VI була отримана ДПІ 20 липня 2016 року, (тобто, після прийняття зазначеного рішення). Тобто, у відповідача станом на квітень 2016 року були підстави для прийняття рішення № 0005341302/3336.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його вимог в частині визнання спірного рішення протиправним.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Департаменту розвитку сільської місцевості, впровадження реформ та агропромислового комплексу Донецької області державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005341302/3336 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску (недоїмки) Департаментом розвитку сільської місцевості, впровадження реформ та агропромислового комплексу Донецької області державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області за період з 17 березня 2015 року до 7 травня 2015 року в сумі 50 690,70 грн, з яких штраф складає 43 910,62 грн, пеня - 6 780,08 грн

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.