Ухвала суду № 59723790, 11.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 серпня 2016 р. Справа №804/5150/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши матеріали подання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2016 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК", в якому просить суд підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальність "Омега СК" (код ЄДРПОУ 36960432).

В обґрунтування заявленого подання заявник зазначив, що наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 28.07.2016 №796 призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" (код ЄДРПОУ 36960432). Однак, при спробі посадових осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області фактично провести перевірку, підприємство відмовило у допуску посадових осіб контролюючого органу, про що останніми було складено акт від 10.08.2016 №425/04-36-14-0/36060432 про недопущення посадових осіб до перевірки ТОВ "Омега СК" (код ЄДРПОУ 36960432). Таким чином, заявник зазначив, що неможливо провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК", у зв'язку з відсутністю доступу до роботи із первинними документами, що стосуються предмету перевірки. Заявник зауважив, що у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Враховуючи вищевикладене, просить суд подання задовольнити в повному обсязі.

Статтею 183 - 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі, зокрема, подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

З матеріалів подання судом встановлено, наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.07.2016 №796 призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність "Омега СК" (код ЄДРПОУ 36960432).

Судом також встановлено, що 10 серпня 2016 року працівників контролюючого органу не було допущено до фактичного здійснення перевірки, що зафіксовано в акті про недопущення посадових осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області до перевірки ТОВ "Омега СК" від 10.08.2016 № 425/04-36-14-0/36060432.

На підставі не допуску до проведення перевірки, начальником управління податкового аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно положень статті 94 Податкового кодексу України подано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

10.08.2016 В.о.начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Каліногорською В.О. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" (код ЄДРПОУ 36960432), що перебуває за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.2, корп.11 (офіс) 302.

Статтею 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 81.2 статті 82 ПК України встановлено, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску службових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких причин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

У відповідності з п. 94.3, п. 94.4, п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання органу державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183-3 КАС України, норми КАС України, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами КАС України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У частині дев'ятій Листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 за № 149/11/13-11 зазначено, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183 з позначкою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Згідно бази "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега СК" (і.к. 36960432) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.07.2016 №796 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК". Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 ( суддя Царікова О.В.) відкрито провадження у справі № 804/5037/16 та призначено її до розгляду на 25.08.2016 о 10:30.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце спір про право.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч. 6 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160 - 165, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті подання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега СК" про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків.

Копію ухвали направити особі, яка звернулась до суду із поданням, разом із поданням та усіма доданими до нього матеріалами.

Ухвала про відмову прийнятті подання набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 183-3 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу про відмову в прийнятті подання може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її винесення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В. Царікова